вторник, 28 февраля 2017 г.

ПРО ІСТИННИЙ ПІСТ - ПІСТ ДУХОВНИЙ

26 лютого в православній громаді "Христового Воскресіння" був звершений чин прощення, адже Великий піст розпочинається з Прощеної неділі - дня, коли всі, хто готується до духовного подвигу, щиро каються в усіх гріхах перед людьми і Господом.

ПРО ІСТИННИЙ ПІСТ - ПІСТ ДУХОВНИЙ.
Який же піст потрібен Богові? Чи угодний для Господа такий “піст”, коли людина просто перейшла зі споживання м’яса на рибку, грибочки та огірочки? Коли вона не їсть м’яса, яєць, не п’є молока, але “п’є” кров людську? Безумовно ж, ні! Піст тілесний потрібен для нас з вами, для нашого здоров’я, для зміцнення нашої волі, для перемоги нашого духа над плоттю, а для Господа потрібен піст духовний! Без духовного посту піст тілесний — проста дієта. Тому і св. Антоній Великий визначав піст як стриманість в першу чергу язика, серця, а потім уже і черева.

Втім, звернімося до Святого Письма і пошукаймо в ньому відповідь на запитання: чи правильно ми розуміємо суть посту? Господь, звертаючись до пророка, говорить: “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова — їхні гріхи! (тут дім Якова — зібрання усіх синів віри, зібрання всіх колін народу Божого, всіх, хто призиває Ім’я Господнє, — О. В.). Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливості, жадають наближення Бога: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?»
Отак, — у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, — той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
Чи ж оце не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожності, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, — щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків додому впровадити? Що як побачиш нагого, — щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!..” (Ісаї 58.1 — 11).

Ось якого посту чекає від нас Господь! Ось якої жертви — милосердя! “Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних”, — говорить Господь фарисеям (див. Мф. 12.7). “Милости хочу, а не жертви, і богопізнання більше від цілопалень”, — говорить Господь і фарисеям сьогоднішнього дня. Розв’яжіть кайдани безбожності: пізнайте Волю Мою, відкрийте серця свої для Світла Істини, і побачите, що Воля Моя в одному слові: Возлюби!

Розв’яжіть пута ярма гріховного! Доки будете під прокляттям? Доки будете роз’єднані зі Мною через жорстокосердя ваше? Доки будете кадити отим ідолам, що є людські пристрасті і пожадливості плоті? Усуньте із ваших сердець крайні шкірки! (див. Єремії 4.4), необрізані ось ваші вуха, і слухати уважно не можете ви, ось слово Господнє для вас стало посміхом! (див. Єремії 6.10).

Пустіть на волю утиснений дух свій, зв’язаний ярмом омани багатства віку цього, ярмом гордості та зарозумілості. Не підносьте свого пальця і не кажіть лихого. Та як же, коли “що лежить на серці — те говорять уста”. “Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі?“ (Мф. 12.34).
Вламайте голодному хліба свого. І не тільки буквального, фізичного. Поділіться і хлібом духовним — добрим словом, щирою, а не зверхньою порадою, розділіть радість свою з ближнім своїм. Введіть вбогих бурлаків в дім серця свого, зігрійте “блукаючих бідних“ теплом своєї душі.

А як побачите нагого — і не тільки буквально, а й духовно нагого — винного перед Богом і людьми, який не має одягу праведності, щоб прикрити ганьбу наготи своєї, — не відвертайтеся від нього, прикрийте провину його своїм одягом, своєю праведністю, не ховайтеся від свого рідного, як отой фарисей: “Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник...“ (див. Лк. 18.9 —14). Бо насправді вийде той духовно нагий митар більш виправданим, аніж ви...
Ось якого посту чекає від нас Господь! Великий піст розпочався. “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму...“, — сказано в Ісаї. “Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй!..“ — гримить голос Господній в Йоіла (див. Йоіл 2.1). “Горе безпечним на Сіоні!..“ — вторить Амос (див. Ам. 6.1).
Чи почуємо?
Великий Піст розпочався...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий