Постоянные читатели

воскресенье, 19 февраля 2017 г.

НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД

Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД.
Третя неділя передпостового періоду присвячена Страшногу Судові. Вона називається іще м’ясопустною, бо в цю неділю “запускається”, припиняється вживання м’ясних страв. В народі цей тиждень називають масляницею. Ще з язичеських часів період проводів зими і зустрічі весни був особливо радісним й веселим. Наші предки у ці дні поклонялися сонцю. Символіка сонця була у всьому. Навіть традиційні млинці — не що інше, як символ круглого гарячого світлого сонця. Церква вела безупинну боротьбу з поганськими звичаями. Для того, щоб викорінити з свідомості людей звичку поклонятися не Творцеві, а творінню, Церква де в чому пішла на компроміс. Керуючись словами Христа: “Будьте ж мудрі, як змії” (Мф. 10.16), церковнослужителі в боротьбі з язичництвом проявляли зміїну гнучкість. Там, де не можна було зовсім викорінити поганські традиції, Церква надавала їм християнського забарвлення, замінювала язичницьку символіку на християнську.

У біблійній мові сонце — символ життєдайного Світла Правди. В книзі пророка Малахії читаємо: “А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його, — і ви вийдете та поскакаєте мов ті ситі телята!” (Мал. 4.2). І таким чином Церква благословила святкування масляної як зустріч Сонця Правди — Христа.

В Євангелії від Івана сказано:“Суд же такий, що Світло на світ прибуло...” (Ів. 3.19). І недаремно масляна припадає саме на неділю Страшого Суду. В цю неділю в храмах читається Євангелія від Матвія:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене». Тоді відповідять Йому праведні і скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них:«По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили». Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові і його посланцям приготований. Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягнули Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи:«Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці — і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчиними, — Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники — на вічне життя” (Мф. 25.31-46).

Як бачимо, немає тут поділу за принципом національності, кольору шкіри, соціального стану, релігійної приналежності, канонічності чи неканонічності. Не говорить Господь:”Ану, розділіться-но по партійних списках”, чи “Станьте, протестанти, сюди, католики — сюди, УПЦ Київського патріархату у той куток, а Московського — в інший”. Ні! У Господа, як бачимо, інший принцип розділення на праведних і неправедних:”овни і козліща”. Ті, хто нагодував, напоїв, проявив милосердя до свого ближнього, і ті, хто вчинив серця свої кам’яними, а вуха — глухими, кому “бог віку цього” — сатана — “засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” (див. 2Кор. 4.3-4).

Як часто нам, людям, хочеться обмежити Бога своїми вузькими рамками, перетворити Його на козирну карту у своїх політичних чи релігійних іграх! Як часто ми, немов ті римські вояки, ділимо одіж Христову, тягнучи кожен до себе Христову праведність, підганяючи істину під свої шкурні інтереси! Як часто ми розпинаємо Христа іржавими цвяхами лукавства й лицемірства, насильства й користолюбства! Пробиваємо тіло Його гострим списом агресивності і ненависті до ближнього, забуваючи про Суд. Забуваючи, що прийде Христос у славі судити живих і мертвих. Що побачать Його всі, і ті, які прокололи...

Господь не вміщується в рамки релігійних догматів і канонів. Господь не потребує служіння рук людських. Він вимагає служіння наших сердець. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання — більше від цілопалень”, — говорить Господь в книзі пророка Осії. “Жертва Богові — це дух сокрушенний, серцем смиренним і скорботним ти не погордуєш”, — підносить молитву свою псалмоспівець Давид.

“Зупиніться на шляхах своїх”, — благає нас Єремія. Чи почуємо? Чи зрозуміємо оті слова Господні: ”Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм Я оголошу тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф. 7.21-23).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий