пятница, 20 января 2017 г.

Внутренний человек

Наш дух – истинное наше «я» – есть «я» внутреннее, духовное. Душа души. Внутренний человек. Высшая форма сознания…

«Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием; но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих…» (Рим.7:22,23)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 19 января 2017 г.

БОГОЯВЛЕННЯ

Христос хрестився! В річці Йордані!

БОГОЯВЛЕННЯ
19 січня (6 січня за ст. ст.) православна церква відзначає свято Хрещення Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або, як воно ще називається, — Богоявлення Господнього.

Про саму подію свята розповідає нам Євангеліє устами св. апостола і євангеліста Матвія: “Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (див. Іс. 40.3, — О. В.).

Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а поживою для нього були акриди (рослини пустелі, що мають дуже довге коріння, щоб дістатися до води. Інша версія — їстівний вид сарани, — О. В.) та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані хрестились від нього, і визнавали гріхи свої...

Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його. І охрестившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось Небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із Неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!“ (Мф. 3.1 — 17).

Свято це називається Богоявленням, тому що в цей день Божество явило себе в усій повноті Пресвятої Трійці: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий злинув на Нього у вигляді голуба, і з Неба чувся голос Бога Отця.
Слово “хрещення” грецькою мовою звучить як “баптисма” і означає “занурюю”, або “повне занурення”. Обряд повного занурення з метою оновлення, переродження, прийшов з глибини віків і був відомий задовго до Івана Хрестителя. За часів Римської імперії патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду, і після цього давав нове ім’я. Даний обряд символізував те, що віднині ця людина — його раб, і минуле життя ніби змивається, повністю стирається. Рабовласник давав рабу нове ім’я на знак повної приналежності собі.

Зміна імені на знак зміни володаря часто практикувалася у старозавітні часи, про що маємо підтвердження і в Біблії. Так в 4 Царів 23.34 згадується історія Ел’якима, сина царя Йосії, якого перейменував фараон Нехо на Єгоякима і поставив царем замість брата його в 609 році до Р. Х.
Але, починаючи від Івана Хрестителя, Предтечі Господнього, традиція хрещення набуває нового змісту. Як читаємо в Євангелії, Іванове хрещення було хрещенням покаяння, хрещенням живою водою Божого Вчення, повним зануренням в Слово Боже, в ту цілющу ріку, що витікає з Престолу Божого. А Престол Його — Престол Правди і Суду. Отже, Іванове хрещення приводило людей до повного розкаяння у своїх гріхах. Ті, хто хрестився у Івана, визнавали гріхи свої, і обряд цей символізував очищення, омивання гріхів.

Безумовно, Господу нашому Ісусу Христу не було потреби в каятті, бо Він був безгрішний. Не було в Нього й потреби духовно хреститися Словом Божим, занурюватись в Слово, — бо Він Сам був носієм цього Слова. Ба, більше! Він приніс на землю оновлене Слово, Новий Заповіт, який підняв старовітнє Відкриття на найвищий щабель — щабель Любові. Він Сам був Предвічним Логосом, Богом Словом, Словом, що стало плоттю. Про це свідчить нам Євангеліє від Івана Богослова, яке починається словами: “Споконвіку було Слово, а Слова в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця” (Ів. 1.1, 14). А початок цієї слави було явлено вже в цей великий день — день, коли відкрилося людям Божество в усій Своїй славній повноті.

Не було потреби Господу в Івановому хрещенні, бо Він Сам ніс людству Новий Заповіт, суть якого — хрещення Любов’ю. Хрещення — повне занурення в Дух Святий та в огонь Слова Божого. Повне занурення, хрещення Духом Любові і всеочищаючим вогнем Волі Творця! “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Ів. 13.34).

А поки що Господь “в подобі грішного тіла” смиренно хреститься в Івана, щоб “виповнилася вся правда”, щоб показати нам правдивий шлях, щоб пам’ятали ми, що “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Ів. 3.5). І, вийшовши з води, стоїть Христос перед нами, і Дух Святий спочиває на Ньому, і чується голос Отця Небесного: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”

Тропар (основна пісня ) свята: “Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, — тоді об'явилося поклоніння Тройці. Бо голос Отця про Тебе свідчив, улюбленим Сином Тебе називаючи. І Дух у вигляді голубиному ці слова стверджував. Слава Тобі, Христе Боже, що з'явився і світ просвітив”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


среда, 18 января 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Древо молитвы (Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Древо молитвы (Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/aYAoWRICfDY

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 17 января 2017 г.

Два пальца, прижатые к ладони...

Два пальца, прижатые к ладони – «Христос в нас». Две природы, божественная и тварная, соединенные неслитно и нераздельно…

http://vedmedenko.org/statti.php?num=3


понедельник, 16 января 2017 г.

Неділя 30-та після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Божественна Літургія (ВІДЕО)

Неділя 30-та після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 15 січня 2017 року Божого). Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви, м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Божественна літургія. Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/KbkFtYOozj8


воскресенье, 15 января 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/FbwNVBMXxYc


Несвятые святые...

Как-то летом я дежурил на Успенской площади. Наместник в этот час, как обычно, вышел из своего дома, чтобы обойти монастырь. И тут к нему приблизился какой–то незнакомый мне крепкий хлопец. Я услышал, что он просит принять его в обитель.
— А ты послушания исполнять готов? — строго спросил наместник.
— А как же, батюшка, любое!
— Неужели любое? — поинтересовался наместник.
— Так точно! Любое! — с жаром отрапортовал хлопец.
В это время через Успенскую площадь ковылял старенький монах отец М.
— Ну, если ты и правда готов на любое послушание, то подойди к этому деду и поддай ему так, чтобы он улетел подальше! — велел наместник.
Вмиг хлопец подлетел к старому монаху и отвесил ему такого пинка, что старик рыбкой улетел на несколько шагов. Но тут же неожиданно резво вскочил и бросился хлопцу в ноги.
— Прости меня, грешного, сынок! Прости! — чуть не плакал монах, видимо, помыслив, что невесть чем разгневал молодого человека.
— Да подожди ты! — отмахнулся от него хлопец.
И снова предстал пред наместником, с готовностью ожидая дальнейших приказаний.
Отец наместник с искренним изумлением оглядел хлопца с ног до головы.
— Н–да… — протянул он. — Ну ты, брат, и дурак!
С этими словами наместник достал из кармана двадцать пять рублей:
— Вот тебе на билет. И поезжай-ка ты домой.
А отец М., поклонившись наместнику, снова, прихрамывая, побрел своей дорогой...

© Еп. Тихон (Шевкунов). «Несвятые святые»