понедельник, 29 мая 2017 г.

Неділя 7-ма після Пасхи. Свв. Отців I Вселенського Собору

Неділя 7-ма після Пасхи. Свв. Отців I Вселенського Собору (325). Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 28 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/PfM-VWo0fLs


воскресенье, 28 мая 2017 г.

У недільний вечір...

У недільний вечір... https://youtu.be/1CmVVcHxrdo


Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.

СЕНС БУТТЯ
У сьому неділю від Пасхи, а це Неділя Святих Отців, читалося в храмах Євангеліє від Івана:
Одного разу “...Ісус очі Свої звів до Неба й промовив: «Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його...” (див. Ів. 17.1 — 13).

Життя ж вічне — це щоб пізнати Тебе, Єдиного Бога... Які чудові слова! Слова, в яких розкривається нам сенс нашого буття... Тисячі років людство шукало себе. Тисячі років людина задавалася питанням: “Для чого я живу?” І тисячі років блукала вона в темряві, не знаходячи відповіді. Сотні філософів-мудреців шукали відповідь на це запитання. Звідки ми? Для чого живемо? Що з нами буде? Невже ми просто продукт розвитку матерії від неорганічної до органічної? Невже наша ніша у цьому світі — тільки й усього, що один із видів ссавців? В чому сенс нашого буття? Чи тільки в тому, щоб їсти, пити, спати, спорожнюватись від з’їдженого й випитого і розмножуватись? А що потім? Просто фізична смерть, припинення функціонування біологічного об’єкта, розкладання на хімічні елементи й похмура роль одного з ланцюгів обміну речовин у природі? Народжуватись, боротись за хліб щоденний, за місце під сонцем, щоб більше і якісніше їсти й пити, комфортніше жити, народити дітей для того, щоб вони ще більше і смачніше їли і ще “краще” жили?

Один відомий твір починається словами: “Статистика знає все”... Так, статистика знає все. Колись модно було публікувати статистичні дані — скільки за своє життя людина з’їдає продуктів харчування. Цифри вражаючі. Вагони зерна, гурти свиней, череди корів, тонни овочів і фруктів, цистерни напоїв і т. д. Невже людський рід — це лише комбінат по переробці біомаси на органічні добрива? Невже усього тільки “всезростаючі потреби”? Невже тільки плоть? Для чого ми живемо? Ось воно! Ось основне питання філософії, а не “Що первинне?..” Для чого?!

“І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання [дух] життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею” (Бут. 2.7). Прах земний — це тіло, оболонка, вмістилище духа. Людина створена за образом Божим. Бог є Дух. І людина є дух. Бог є Триєдиним. І людина — триєдина. Людина — це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. От що первинне! От що не дає людині задовольнятися тваринно-рослинним життям. Дух! Людина є дух, який міститься в “серці” душі. Душа — це свідомість. А “серце” її — це глибини свідомості й підсвідомість. І скільки б закон плоті не нашіптував нам: “Ти є плоть: їж, людино, пий, веселися, носися з тілом своїм, як із писаною торбою, годуй його, пести, вдягай, намащуй, бо в цьому сенс буття“, — закон розуму, свідомість і віковічна пам’ять серця на рівні підсвідомості підказують нам — ні! Я не плоть, я дух! Я пам’ятаю, що Господь вдихнув мене в це тіло. Я пам’ятаю, що я є частинкою Божества. Посольство Господнє — совість, вищий Закон в серці моєму не дають мені забути про це. В видіннях ночі я не бачу себе лазячим по деревах, але як багато я літав у своїх снах!..

Так, людина є дух. Господь створив нас. Господь помістив нас в матерію, щоб обожити її. Щоб підняти творіння Своє до Себе. Щоб з’єдналися з Ним. Щоб пізнали Його! Щоб “так завжди з Господом були” і прославляли Його, Єдиного Нествореного. Щоб увійшли в радість Його, щоб прилучилися до Любові Його, щоб були щасливими з Ним. Бо Бог є Любов!

От і відповідь на всі запитання. Для чого живем? Щоб бути щасливими, щоб отримати вічне й щасливе життя. Що таке щастя? Найповніше задовільнення духовних і фізичних потреб. Як досягти цього найповнішого задовільнення? “Шукайте найперш Царства Божого, а все це вам додасться” (див. Мф. 6.33). Де те Царство Боже? Де те Царство Небесне? Де те Небо? Воля Божа, твердь посеред різноманітних вод людських вчень та пристрастей, Закон Божий, Закон Любові, Сфера Духа Святого. Де ж воно? “Божеє Царство всередині вас!“ (Лк. 17.21). “Таємниця захована від віків і поколінь — Христос у вас, надія слави!“ (Колос. 1.26). “Хто вірує в Мене, — життя вічне той має” (Ів. 6.47). Так в чому ж полягає оте “вічне життя”? “Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.

Слава Богу! Тепер останнє: як же пізнати? Як відновити той втрачений людством зв’язок (лат. “ре”—“відновлюю”, “ліга”— “зв’язок”. Релігія = “відновлення зв’язку” з Богом)? Три шляхи дав нам Господь для цього пізнання. По-перше, пізнання Творця через Його творіння (спілкуючись з природою, плекаючи її, пізнаючи її, оберігаючи і надихаючись через неї). По-друге, через писане Слово Боже — Біблію, що є хлібом життя для вірного християнина. І, як вершина Богопізнання, — через власне серце, через копітку працю очищення, молитви і сходження щаблями вдосконалення до вічного життя — до Богопізнання...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 27 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 7-ма після Пасхи. Свв. Отців I Вселенського Собору (325). Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 28 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) одразу після причастя.

2. Троїцька поминальна субота. Божественна літургія (субота, 3 червня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- проповідь, оголошення;
- велика панахида за в Бозі спочилих (співають всі);
- священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон.

Середа, п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 26 мая 2017 г.

Протестантизм – от слова «протест»

Протестантизм – от слова «протест». Сама идея внешнего осуждения, протеста, несет в себе зерно несмирения. Иоанн Предтеча по сути своей был ветхозаветный протестант. О нем же Спаситель: «Ибо говорю вам: из рожденных женами (общинами, церквями) нет ни одного пророка больше Иоанна Крестителя; но меньший в Царствии Божием (но меньший истинный православный – не по форме, по духу, смиренный) больше его (больше наибольшего протестанта – духа осуждения)…» (Лук.7:28)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 25 мая 2017 г.

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Свято Вознесіння Господнього — рухоме двунадесяте свято православної церкви. Рухомим воно називається тому, що відзначається не в числі, а залежить від дня, на який випало Світле Христове Воскресіння — Пасха, і святкується на сороковий день після Великодня.
Про вознесіння Ісуса Христа на Небо були пророцтва іще в Старому Заповіті. В 109-му (110-му згідно з єврейсько-масоретською Біблією) псалмі Давида читаємо: “Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!”

Після воскресіння Сам Спаситель говорив Марії Магдалині: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розкажи: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” (Ів. 20.17).

Про саму подію вознесіння Господа нашого Ісуса Христа розповідає св. ап. Лука в книзі “Дії святих апостолів”:
“Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся (тут мова про першу книгу апостола Луки — Євангелію від Луки. Теофіл (грецьк. — “Боголюб”) — ім’я символічне, звертання до всіх, хто з любов’ю дослі-
джує Слово Боже, — О. В.). А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав.

А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої, «що про неї — казав — ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив (Іванове хрещення — хрещення покаяння. Хрестив — тобто повністю занурював в очищаючу воду покаяння. Як вода очищає тіло людське від тілесного бруду, так і покаяння очищає душу від бруду гріхів. Церк. слов. “хрещення” — грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”, — О. В.), — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!» (Тут мова про повне занурення апостолів в день П’ятидесятниці — п’ятдесятий день після воскресіння Господнього — в Святий Дух Любові Божої, Дух Милосердя і Богопізнання. Хрещення Духом Святим — період ствердження, оспівання і розповсюдження Віри, що чинна любов’ю, помазання на служіння, — О. В.).
А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...

А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: «Галілейські мужі, — чого стоїте і задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на Небо!» * (тобто в тілі. Як возносився Господь на Небо, а Небо в біблійній мові — це світ невидимий, сфера духа, — так і прийде у славі Своїй. Возносився в тілі — і прийде в тілі Своєму. А тіло Його — то є Церква — зібрання праведників (див. Колосян 1.24). Прийде в серцях тих, хто увірував, восиновив, або здійснив цю “віру, що чинна любов’ю” в своєму житті, і ствердився в ній, оспівав і розповсюдив навколо себе, — О. В.).

Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизу Єрусалима, на віддаль дороги суботнього дня (суботній день — день спокою, євр. — “шаббат” — сьомий день створення духовності людини, період “праведності, миру і радості в Дусі Святім”, — О.В.). А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків, та Андрій, Пилип та Хома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів (тут Юда — не той Юда Іскаріот, що зрадив Ісуса, але апостол Юда або Фаддей, брат Якова Меншого, він же називається в Євангелії Юдою, братом Господнім — див. Мф. 13.55; Мк. 6.3; Мф. 10. 2 — 4; Мк. 3.16 — 19; Лк. 6.16, — О.В.). Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його” (Дії 1.1 — 14).

У євангеліста Марка про цю подію читаємо: “Господь же Ісус, по розмові із ними (учнями, — О. В.), вознісся на Небо, — і сів по Божій правиці” (Мк. 16.19).
Який же духовно-символічний зміст Вознесіння Христового?
Сказав св. ап. Павло: “Таємниця, захована від віків і поколінь... — Христос у вас, надія слави!” (Колосян 1.26 — 27). Душа людська, сфера духа, світ невидимий людини — копія Сфери духа Вселенської, світу невидимого, біблійною мовою — Неба. Як краплина роси відображає в собі увесь світ видимий, відбиває всю безмежність Всесвіту — і сонце, і місяць, і зорі, і землю, так і душа людська відображає в собі увесь світ невидимий. І в ці святкові дні задаймо собі запитання: чи міцно поставлений в нашому серці Престол Божий (а Престол Його — “правда і суд”)? Чи маємо ми справді міцну віру? Чи Бог дійсно є Господом — Господарем, Паном нашого життя? І чи Христос вознісся в серці нашому на ту висоту, коли Слово Боже стає не просто учителем, не просто джерелом інформації, не просто садівником, обробляючим виноградник сердець наших, як бачила Ісуса Марія Магдалина одразу по воскресінню Його, а керівництвом до дії, керманичем нашого життя. Чи не спить бува Христос в нас, посольство Господнє — совість наша — на кормі човна нашого життя на подушці (див. Мк. 4.38)? Чи дійсно Слово Боже, отой хліб наш насущний, стало плоттю Христовою в нас? Чи дійсно Новозавітнє вино вчення Господнього стало кров’ю Христовою в нас, і живить нас, і гаряче пульсує в наших жилах? Чи сів Христос в серці нашому праворуч Отця на престолі правди і суду Господніх? Чи правими ділами стверджуємо ми свою віру? Чи приносимо ми плоди віри, чинної любов’ю? Чи діла наші дійсно праві, дійсно “одесную”? А відтак чи прийшов в наше серце Святий Дух — Утішитель, чи царює Він в нас, чи постійно відчуваємо ми “мир і радість у Дусі Святім”? Якщо так, то амінь, збулися для нас слова Господні: “По правді кажу вам, що деякі з тут-от приявних не скуштують смерті, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі” (Мк. 9.1)...

Щодо самої історії встановлення свята Вознесіння, то, згідно з дослідженнями православних істориків, маємо його із самої глибокої давнини. Так, уже Апостольські Постанови приписують здійснювати святкування в 40-й день після Пасхи (книга 5, розд. 18). Особливо важливі у цьому відношенні свідоцтва святого Івана Златоустого та блаженного Августина. Перший називає це свято важливішим і великим і відносить його до розряду свят, які так само, як і Пасха й П'ятидесятниця, без сумніву, встановлені апостолами. Останній, згадуючи про повсюдне величання свята, згідно з переказом, прямо відносить його до апостольського установлення.
Канони свята написані святими Іваном Дамаскіном та Йосипом Піснеспівцем.

Тропар (основна пісня) свята: “Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, подавши радість Ученикам обітницею Святого Духа, ствердивши їх у вірі Своїм благословенням, що Ти Син Божий, Спаситель світу”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


среда, 24 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Лечь на смертный одр (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Лечь на смертный одр (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/UDEHGd2ccno

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 23 мая 2017 г.

Десные овцы Христовы

Десные овцы Христовы есть во всех дворах. Как и волки в овечьих шкурах...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 22 мая 2017 г.

Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.
Неділя 6-та після Пасхи, про зцілення сліпонародженого.

ЧАС ПРОЗРІННЯ
В Неділю про сліпого читається Євангеліє від Івана:
“А коли Він [Христос] проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день (день — поки світить Світло Правди — Христос, поки є змога працювати, поки Дух Христів іще з усіма учнями Його, поки не розіп’ятий Христос, поки не вийшов з Церкви — Тіла Його — Дух, поки не розіп’яли фарисеї від релігії іржавими цвяхами користолюбства та насильства руки Його, діла милосердя й богопізнання, поки не прибили тими ж цвяхами ноги Його — ходу церкви в Царство Небесне, поки не прокололи тіло Його войовничим списом агресії та нелюбовності, не ввійшли в церковне життя світські засади, і не вилилась на землю кров і вода — не знекровилась церква й не змарнувалась іще жива вода Вчення Христового. Поки іще день. Бо попереду була ніч. Ніч незнання Бога. Ніч, про яку сказав пророк Божий Амос: “Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий...” (Ам. 5.13), — О. В.). Надходить он ніч, коли жоден не зможе виконувати. Доки Я в світі, — Я світло для світу».
Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, і до нього промовив: «Піди, умийся в ставку Сілоам» (визначає це “Посланий”). Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...” (див. Ів. 9.1 — 38).

Безумовно, мова тут іде в першу чергу про сліпоту духовну — про невірство. Як часто так буває: у віруючих батьків росте невіруючий син. Невіруючий, а отже і духовно сліпий, який не бачить Світла Істини, не бачить дороги правди, що веде в життя вічне, не бачить дороги до щастя, а відтак і мучиться в темряві зовнішній, темряві відокремлення від Бога (церк. слов. — “кромішній”), де тільки “плач та скрегіт зубів”. Що ж, дійсно буває так, що батьки стараються долучити дитину свою до віри, заохочують читати Слово Боже, ходити до церкви. Але, на жаль, часто буває як у притчі про сіяча: зерно, посіяне при життєвій дорозі, не дає паростків віри, бо “До кожного, хто слухає слово про Царство [Небесне], але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою” (див. Мф. 13.4 — 23).
Так, віра не від нас, “то — дар Божий” (див. Ефес. 2.8). І Господь повсякчас промовляє до людини невіруючої, завжди стоїть біля дверей серця й стукає, постійно посилає Своє Провидіння “щоб вам бути синами Отця вашого, що на Небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних” (Мф. 5.45).

Слова, якими починається перша книга Біблії Буття, звучать так: “На початку Бог створив небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло...” (Бут. 1.1 — 3). Крім буквального змісту, ці рядки, як і все Святе Письмо, мають важливіший духовно-символічний зміст. І в цьому розумінні історія створення світу — це програма створення духовного світу людей, введення людини в суботу Господню, в сьомий день, в день спокою, в Царство Небесне. Як чудово розкривають ці вірші сьогоднішню Євангелію! Створилась, народилась людина. Вона має вже і небо й землю — душу й тіло, сферу духа і плоть. Та закон плоті є повновласним володарем у цій непросвітленій іще світлом віри особистості. Земля — пуста та порожня, і темрява бездуховності, темрява незнання Істини, темрява безвір’я тяжіє над безоднею тілесних пожадань. Але Дух Божий ширяє над буремними водами пристрастей людини, Господь стукає...

Як промовляє Господь до людини? В книзі Йова читаємо: “Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: у сні, у видінні нічному... Тоді відкриває Він вухо людей, і настрашує їх осторогою, щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, щоб від гробу зберегти душу його, а живая [душа] його щоб не впала на ратище. І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна...” (див. Йова 33 розд.). Так, Господь промовляє до людини! І промовляє по-різному. Хто хоче побачити — у прямому видінні, а точніше віданні. Хто вважає себе, як зараз модно казати, “крутим” — у снах, присипляючи цю крутість різноманітними життєвими проблемами. Для найзапекліших попускає Господь страждання, тяжкі хвороби “на погибіль (церк.слов. “во измождение”) тіла, щоб дух спасся Господнього дня!” (див. 1 Кор. 5.5).

Господь промовляє! Господь відкриває очі сліпцям, але не силує. “А як вам здається?” — питає Він. Я попустив вам іти тією дорогою, яку ви вільно обрали собі. Чи не розумієте, що йдучи нею, зайшли у безвихідь? Чи не час уже й прозріти? Чи не час переоцінити цінності? Чи не час зрозуміти, що у труни кишені немає, і з собою не візьмеш нічого із того, над чим так уболіваєш в суєтному животінні твоєму? Чи не час плюнути на порох земний, плюнути на минущі матеріально-бездуховні цінності світу цього, і грязивом отим намастити духовні свої очі? А відтак, омивши їх в джерельній воді Слова Божого, Вчення, яке дав Господь через посланих Ним Пророків (Сілоам = “посланий”), — ПРОЗРІТИ!
Чи не час?..

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого (ВІДЕО)

Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого. Поєднана зі святом Перенесення мощів святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у м. Бар. Божественна літургія, архієрейський святковий чин (неділя, 21 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/X4KlxwZo12s


воскресенье, 21 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/-JkB2XURV-I


По ком звонит колокол...

Нет человека, который был бы как Остров, сам по себе, каждый человек есть часть Материка, часть Суши; и если волной снесёт в море береговой Утёс, меньше станет Европа, и так же, если смоет край мыса или разрушит Замок твой или друга твоего; смерть каждого Человека умаляет и меня, ибо я един со всем Человечеством, а потому не спрашивай, по ком звонит колокол: он звонит по Тебе...

© Эрнест Хемингуэй. «По ком звонит колокол»


суббота, 20 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого. Поєднуємо зі святом Перенесення мощів святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у м. Бар. Божественна літургія, архієрейський святковий чин (неділя, 21 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення, святкове помазання;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень святковий, свт. Миколаю;
- літія за в Бозі спочилих.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) одразу після причастя.

2. Вознесіння Господнє (четвер, 25 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- святкове помазання, священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- святковий молебень;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа, п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 19 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сквозь вечную ложь желаний (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сквозь вечную ложь желаний (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/pCIrzily0OA

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 17 мая 2017 г.

Дежавю

Дежавю (фр. deja vu, «уже виденное») – психическое состояние, при котором человек ощущает, что он когда-то уже был в подобной ситуации. Причиной переживания является наслаивание друг на друга двух ситуаций: некогда пережитой во сне, и переживаемой в настоящем. В свое время душа «погуляла» во времени, подключившись к информационно-энергетическому полю метакосмоса (тонкий мир), и посетила именно этот вариант развития событий…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 16 мая 2017 г.

Гадание

Гадание – практика вполне отрицательная, ибо не просто приоткрывает нам будущее (наиболее вероятный вариант развития событий), но и закрепляет его. Это как проявленная фотопленка: трудно, а подчас и невозможно что-либо изменить, отретушировать. Сойти с накатанной колеи…
«Не должен находиться у тебя проводящий сына своего или дочь свою чрез огонь, прорицатель, гадатель, ворожея, чародей,
обаятель, вызывающий духов, волшебник и вопрошающий мертвых;
ибо мерзок пред Господом всякий, делающий это, и за сии-то мерзости Господь Бог твой изгоняет их от лица твоего;
будь непорочен пред Господом Богом твоим;
ибо народы сии, которых ты изгоняешь, слушают гадателей и прорицателей, а тебе не то дал Господь Бог твой» (Второзаконие 18:10-14).
«Оставайся же с твоими волшебствами и со множеством чародейств твоих, которыми ты занималась от юности твоей: может быть, пособишь себе, может быть, устоишь.
Ты утомлена множеством советов твоих; пусть же выступят наблюдатели небес и звездочеты и предвещатели по новолуниям, и спасут тебя от того, что должно приключиться тебе.
Вот они, как солома: огонь сожег их, - не избавили души своей от пламени; не осталось угля, чтобы погреться, ни огня, чтобы посидеть перед ним…» (Исаия 47:12-14)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 15 мая 2017 г.

Спасибо за сослужение...

Спасибо за сослужение. Да благословит Вас Господь, да призрит Он на Вас лицем Своим, и да даст Вам мир...


Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин

Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 14 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/Bf500-1mGM0


воскресенье, 14 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/jlN5HKW1hwQ

Господи, помилуй, Господи, прости.
Помоги мне, Боже, крест свой донести.
Ты прошёл с любовью Свой тернистый путь,
Ты нёс Крест безмолвно, надрывая грудь.

И, за нас распятый, много Ты терпел,
За друзей молился, за врагов скорбел.
Я же слаб душою, телом так же слаб,
И страстей греховных я преступный раб.

Я – великий грешник на земном пути,
Я ропщу, я плачусь… Господи! Прости.
Помоги мне, Боже! Дай мне крепость сил,
Чтоб свои я страсти в сердце погасил…

Помоги мне, Боже! щедрою рукой,
Ниспошли терпенье, радость и покой.
Грешник я великий на земном пути…
Господи, помилуй. Господи, прости!..

© Протоиерей Николай Гурьянов


Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.
Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку.

ДУХОВНА САМАРІЯ

РОЗКОЛ
 У п’яту неділю від Пасхи, а це Неділя про самарянку, читається Євангеліє від Івана, яке починається словами:
 “І потрібно було Самарію Йому [Христу] переходити. Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої...” (див. Ів. 4.4 — 42).

 Історія зустрічі Ісуса Христа з самарянкою глибоко символічна, як, втім, й усе Святе Письмо, і , читаючи її, ми повинні зазирнути в своє серце, подивитися в першу чергу на своє життя, задатися запитанням: чи не до мене і не про мене ця оповідь? А зрозумівши, що ця історія, як і взагалі усе Слово Боже, таки про нас і для нас, — провести певний аналіз, висвітливши проблеми сьогоднішнього стану свого життя, своєї церкви, своєї громади, своєї конфесії. Хто ми в духовно-символічному розумінні ? Чи “юдеї”? Чи “самаряни”? А, може, таки учні Христові, які були найправдивіші у своєму богопоклонінні серед юдеїв? Бо ж “увесь Ізраїль спасеться, та спасіння від юдеїв”. Який Ізраїль? Від яких “юдеїв”? Невже від буквальних? На всі ці запитання ми зможемо отримати відповідь, розглянувши символіку цього великого, одного з найбільших уривків Євангелії, що читається в православних храмах під час літургії. Сьогоднішня публікація — початок циклу статей під спільною назвою “Духовна Самарія”.

Одним із правил екзегетики — богословської науки про тлумачення Святого Письма — є обов’язкове знання біблійної історії для того, щоб орієнтуватися в символіці країн, міст, народів, історичних персонажів. І для того, аби з’ясувати біблійну символіку Самарії, нам необхідно зануритись саме в біблійну історію, а точніше в часи єдиного царства Ізраїльського, а ще точніше — в часи його розвалу. Отже, відкриймо Біблію...

 931-й рік до Різдва Христового. В Єрусалимі, в місті Давида, батька свого, помирає цар Соломон. Смерть його завершила період розквіту і єдності царства Ізраїльського і стала початком періоду великого розколу народу віри. Власне, причина розвалу єдиної єврейської держави була захована ще в останніх роках царювання Соломона. Вже тоді “серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида”. А причина цьому була досить банальна і звична для церковного життя — мамона (божество багатства земного, земне добро). “Не можете служити Господеві й мамоні одночасно”, — говорить Господь. “І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота” (3 Цар. 10.14). 666 — символічне число в Біблії, число звіра, і воно ж число людське — три шістки, що символізують собою людську ідею, розуміння, людське ж таки здійснення цієї ідеї, і, нарешті, людське розповсюдження її. В даному випадку мова йде про компроміс Соломона як провідника народу віри з язичеським життям (жінка в біл. мові = чуття, життя, церква). Він допустив у своєму царстві свободу язичеських віровизнань, “покохав багато чужинних жінок”, і в життя Старозавітньої Церкви знову ввійшов дух поганства: “лиха пожадливість та зажерливість, що вона ідолослужіння”(див. Колос. 3.5 — 6). Цей трагічний період життя Старозавітньої Церкви змальований в 11-му розділі Третьої Книги Царств.

 Як результат гріхопадіння після смерті Соломона царство розколюється на дві частини. Більшу частину, що її очолює ворохобний і бунтівний колишній слуга Соломона Єровоам, складають аж 10 племен (колін) ізраїлевих, найчисельнішим з яких є коліно Єфрема. Вони відділяються від єдиного царства Ізраїльського і утворюють нову державу. Цікаво, що назва цієї нової держави залишається старою — Ізраїль. Але столицю Єровоам переносить в язичеське місто Самарію. Другу, меншу частину розколотого царства, очолює законний син Соломона Ровоам. В неї входять два коліна — Юди і Веніаміна. Столицею залишається Єрусалим, але назва країни, за назвою найчисельнішого з двох вірних племен, змінюється на Юдею.

Новостворене Ізраїльське царство під проводом Єровоама дуже швидко впадає в ідолопоклонство (див. 3 Цар. 12), і, як результат подальшого занечищення, Господь допускає його повний занепад. В 721 р. до Р. Х. ассирійський цар Саргон захоплює Ізраїльську державу і виводить у полон більшість населення, натомість заселивши країну язичеськими полоненими племенами. Згодом ці язичеські народи змішуються, асимілюються з залишками народу Ізраїлю, і утворюють область Палестини, назва якої, за останньою назвою столиці, — Самарія. Новоутворений нарід — самаряни — зберіг віру в Єдиного Бога, але прийняв і язичество. Таким чином Самарія стала країною двоєвірства.


 “І ЗВІВ Я ОЧІ СВОЇ, ТА Й ПОБАЧИВ...”
Як бачимо, в духовному розумінні Самарія — країна двоєвірства, країна змішання віри в Єдиного Бога з ідолопоклонством. І проявляється це двоєвірство саме в релігійному житті. Коли ми, віруючі люди, на перше місце в своєму житті ставимо не Бога, як цього вимагає перша Заповідь Закону Божого, а мамону, матеріальне — ми є духовними самарянами. Коли наша віра занечищена марновірством, забобонами, вірою в різноманітні прикмети, гороскопи, чаклунства й заговори — ми є духовними самарянами. Коли ми не маємо правильного розуміння щодо головних визначень істини християнської віри, не маємо вірного поняття про Бога — ми є духовними самарянами. Коли ми легко захоплюємось усілякими вітрами вчення за людською оманою, “відвернулись від правди та до байок нахилились”, легко піддаємось різноманітним розколам — ми є духовними самарянами. Коли віра наша взагалі несвідома, від чого ми схильні тільки до обрядової сторони християнства — ми є духовними самарянами. Самарія і Юдея — поняття не географічні. Вони існують в людських серцях. А отже, всі віруючі поділяються на духовних “самарян” і “юдеїв”.

 А тепер розглянемо: хто ж такі в духовно-символічному контексті Біблії є юдеї. Кого серед віруючих сьогодення можна визначити як “духовні юдеї”, пам’ятаючи слова Господні, що весь Ізраїль ( Ізраїль — тут всі віруючі в Бога, весь народ віри) спасається, та спасіння — саме від юдеїв. Духовних юдеїв! ( див. Ів.4.22; Рим 11.26 ) . То хто ж вони, ті духовні юдеї? Це ті, хто не проміняв столицю серця свого, місто Правди, місто духовне — Єрусалим — на язичесько-матеріалістичну Самарію. Це ті, які на першому місці у своєму житті поставили таки служіння Богові — чи істинне, чи ложне, але служіння. Ті, в кого спочатку духовне, а потім матеріальне. Це так звані свідомі віруючі. Люди, для яких церковне життя — на першому місці.

Але як і в часи земного життя Ісуса Христа, так і сьогодні, на жаль, ці “юдеї” відійшли від служіння в Дусі та істині. І сьогодні духовний Єрусалим у занепаді. І сьогодні форма превалює над суттю, внутрішньоконфесійні амбіції над любов’ю, буква книжництва над духом Писання, консерватизм фарисейства над свободою духовного розвитку, дух жорстокості і осуду саддукейства над духом милосердя і любові до падших й відпадших, дух вузькополітичних амбіцій іродіанства над духом надпартійності і наддержавності Церкви. На жаль, і сьогодні серед свідомо віруючих “духовних юдеїв” небагато істинних учнів Христових, які поклоняються Богові “в Дусі та в правді”, що про них сказав Господь: “Ми вклоняємось тому, що знаємо” (див. Ів. 4.22 — 23). Небагато серед них блаженних, які дійсно вбогі духом, тих, що плачуть, лагідних, голодних та спрагнених правди, милостивих, чистих серцем, миротворців, гонимих за правду (див.Мф. 5.1 — 11). Невелика кількість,“мала черідка”, небагато тих незламних кісточок тіла Христового, Церкви Божої — розіп’ятої, знекровленої, спраглої, проколотої в ребра світським списом агресивності, прибитої до древа мудрствувань людських іржавими цвяхами насильства і користолюбства. Небагато, бо як в часи Ісуса, так і нині, буйним цвітом серед духовних юдеїв цвіте дух фарисейства, книжництва, саддукейства й іродіанства.

От ми й визначились з біблійною символікою Ізраїля, Самарії та Юдеї в контексті сьогодення. Ізраїль — то увесь народ віри. Юдеї — свідомо віруючі , в тому числі й Церква остатку, овечки Господні, які є “в усіх дворах”, віруючі і вірні кісточки тіла Христового. Самаряни — це віруючі, але занечищені язичеським двоєвірством. І тепер ширше і, головне, актуальніше розкривається зміст історії про самарянку. Самарія — серед нас, і в нас, і біля нас. І, піднявши до Неба духовні очі свої, ставши “здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа”— ми бачимо, що приходить Христос на ці сторожові висоти двоєвірства (Самарія = сторожова гора ), в сп’яніле, задурманене язичеством, “бабськими байками” (див. 1Тим.4.7;2 Тим.4.3-4), “лихою пожадливістю та зажерливістю, що вона ідолослужіння” (див.Колос.3.5), “усілякими та чужими науками” за оманою людською (див.Євр.13.19; Колос.2.8) місто-громаду Сіхар (Сіхар = п’яний ). Приходить Христос “не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мф.20.28), “очистивши” забруднену філістимлянами криницю Якова...


НАДХОДИТЬ ГОДИНА...
“Каже жінка (самарянка, життя, церква занечищена двоєвірством, — О.В. ) до Нього [Ісуса]: «Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялись Богу на цій ось горі (на цих духовних висотах самарійських, на горі Гарізім = широкі місця, — О.В. ), а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись (тут Єрусалим = основа або житло миру; духовне місто, місто Правди Божої. Але Єрусалим занечищений книжництвом та фарисейством, задогматизований та забуквалізований, — О.В.)». Ісус промовляє до неї: «Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми (тут ми — це Сини Божі по благодаті Христовій, овечки Господні, віруючі і вірні, кісточки Тіла Христового, Церква Остатку, — О.В.) вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв (“юдеї”— ті віруючі, які не поміняли столицю серця свого, Єрусалим духовний, на язичеську Самарію. І саме серед “юдейського” загалу перебувають віруючі і вірні діти Божі, що поклоняються Господу в Дусі та істині. І від них спасіння, — О.В.) Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4.19 — 24).

Повір, жінко, Мені, — говорить Господь до нас. Повір, життя, струджене і зморене усілякими негараздами і проблемами світу. Повір, життя уярмлене ярмом гріха, пожадань плоті, пристрастями, духом насильства і користолюбства. Повірте, серця кам’янисті, втоптані як битий шлях і порослі тереном омани багатства віку цього. Повір, церкво сплюндрована і розіп’ята на древі мудрствувань людських. Повір, “Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, — ось каміння твої (стіни твої, праведність твою, віру твою, — О.В.) покладу в малахіті (відживлю, зроблю кольору зеленої парості, кольору життя, одухотворю Животворчим Своїм Духом, ¬— О.В.), основи ж твої закладу із сапфірів (камінь блакитний, колір неба, символ духовності, — О.В.)!.. Всі сини твої (всі віруючі, сини віри, — О.В.), стануть за учнів Господніх (стануть віруючими й вірними, навчаться Заповіді Його — Заповіді Любові: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Ів. 13.34 — 35), — О.В.), і спокій глибокий настане синам твоїм!” (див. Ісаї 54).

Повір, жінко, Мені, — промовляє Господь... Повір, що якщо питимеш живу воду Святого Духа Любові, — то прагнути не будеш повік, то отримаєш найповніше задовільнення своїх духовних і фізичних потреб. Ба, більше — сама станеш джерелом Духа Святого, джерелом щастя для всіх, хто спілкуватиметься з тобою! Бо “Хто вірує в Мене, як каже Писання (тобто не вірою холодною чи літеплою, бо “й демони вірують, — і тремтять!” (див. Як. 2.19), але вірою, яка “чинна Любов’ю” (Гал. 5.6), то ріки живої води потечуть з утроби (живота, життя, — О.В.) його” (Ів. 7.37 — 39). Повір, що коли будеш вклонятися Богові як Сара, то престанеш бути рабинею Агар, яка утікає від праведного життя (Агар = втеча), але станеш ти Саррою, праведною Церквою, праведним життям, життям багатьох вірних (Сарра = панна багатьох). І не дивлячись на те, що, здавалося б, і “звичайне жіноче” припинилося, і панує в релігійному світі песимізм, і не видно оновлення, і духовна задуха, і ретроградство, і застій, і консерватизм — та омолодишся, і народиш духовну радість здійснення Віри, і посміхнеться Господь (Ісак = радість, Господь посміхнувся). Повір, жінко — бо так сказав Господь! Оживе духовна Самарія! Оживе духовний Ізраїль! Оживе долина сухих кісток!

“Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини (долина — духовний занепад на відміну від гір Господніх висот духа, — О.В.), а вона — повна кісток! (тут кістки — основа, остаток дійсно віруючих, які розкиданні по всіх дворах, є у всіх конфесіях, що гнані за правду, і страждають від суховіїв злоби фарисейської в юдейській духовній пустелі. Ці кості — носії віри, яка чинна любов’ю! — О.В.). І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі! І сказав Він мені:“Сину людський, чи оживуть оці кості?” (чи оживе віра, освячена Духом Любові, чи оживе Тіло Христове, чи воскресне Дух Христів? — О.В.). А я відказав: “Господи Боже, — Ти знаєш!” І сказав Він мені: “Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас Духа — і ви оживете! (отримаєте силу для відродження Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, — О.В.). І дам на вас жили (і будете рухатись, працювати спільно на з’єднання всіх, — О.В.), і простягну шкіру на вас (захищу вас, — О.В) і дам у вас Духа — і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я — Господь!» (див. Єзек. 37. 1 — 14).


 З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 13 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 14 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) - одразу після причастя.

Середа, п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 12 мая 2017 г.

Что есть судьба?

Что есть судьба? Божественное провидение. Подвижное и неизменное...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 11 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Истина осознания (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Истина осознания (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/5EDp0EQtodw

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 10 мая 2017 г.

Именно здесь спасение

Крест это пересечение двух линий – вертикали и горизонтали, неба и земли, воли Божией и человеческой. Именно здесь распятие, смерть и воскресение. Именно здесь спасение…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 9 мая 2017 г.

Крест есть пересечение двух линий

Крест есть пересечение двух линий – вертикали и горизонтали, неба и земли, воли Божией и воли человеческой. Бог нас без нас не спасает…

http://vedmedenko.org/statti.php?num=56


понедельник, 8 мая 2017 г.

Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія

Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 7 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/Fn-8Nvnbhoc


воскресенье, 7 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/zr625iFhMtg

- Похоже, ты в своем страхе зашел чересчур далеко, - громко сказал дон Хуан таким тоном, словно речь шла о чем-то само собой разумеющемся, и у меня тут же возникло ощущение упорядоченности.
- Споем-ка еще раз, - добавил он. - Давайте споем что-нибудь содержательное - болеро меня что-то больше не привлекает.
Мысленно я поблагодарил его за уравновешенность и благородство. Когда же они запели песню «Ла Валентина», я был настолько растроган, что заплакал.

Говорят, что старость бросает меня
в объятия злой судьбы.
Но неважно, даже если там будет сам черт,
Умереть я сумею, ведь я знаю, как умирать.
Валентина, Валентина,
я в пыли пред тобой распростерт.
И если завтра мне смерть суждена,
почему не сегодня - раз и навсегда?..

Все мое существо словно пронзил шок немыслимой переоценки ценностей. Никогда еще песня не имела для меня такого огромного значения. Услышав, как они распевают слова, которые я всегда считал сентиментальной дешевкой, я вдруг подумал, что постиг дух воина. Дон Хуан намертво вбил в меня формулу: воин всегда живет бок о бок со смертью. Воин знает, что смерть - всегда рядом, и из этого знания черпает мужество для встречи с чем угодно. Смерть - худшее из всего, что может с нами случиться. Но поскольку смерть - наша судьба, и она неизбежна, мы - свободны. Тому, кто все потерял, нечего бояться.
Я подошел к дону Хуану и Хенаро и обнял их, чтобы выразить бесконечную благодарность и восхищение.
А затем я осознал, что ничто не держит меня более. Не говоря ни слова, дон Хуан взял меня за руку, подвел к плоскому камню и усадил на него…

© Карлос Кастанеда. «Огонь изнутри»


ДІМ МИЛОСЕРДЯ

Недільне Євангельське читання.
Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.

ДІМ МИЛОСЕРДЯ
 В Неділю про розслабленого в православних храмах під час літургії читається Євангеліє від Івана 5 розд. 1 — 15 вірші. Взагалі в біблійній мові розслабленість — це не що інше, як параліч духу. Тож давайте разом з вами прочитаємо цей євангельський текст, по ходу розкриваючи його біблійну символіку:

 “В Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ганків (Єрусалим — місто Правди, місто народу Божого, зібрання народу віри, Церква. Увійти в Церкву Господню можна лише через “серце скорботне і дух сокрушенний“. Овечка в бібл. мові — тварина, яка уособлює смиренність серця, найбезвинніше й смиренніше створіння. Брама — символ судження, розмірковування. В брамах міст старозавітних чинили суд. Отже, Овеча брама — це смиренне міркування, яке приводить до духовного міста Божого всіх “струджених і обтяжених” як духовними, так і фізичними хворобами (див. Мф. 11.28). Приводить в пошуках зцілення, в пошуках Лікаря душ і тіл наших, в пошуках тієї очищуючої “купелі водної Слова ” (див. Ефес. 5.26), що зціляє Святим Духом Милосердя Божого усяку недугу.

Віфесда по-єврейському “Дім милосердя”. 5 ганків — 5 чуттів, що їх дав нам Господь. І саме через ці 5 спокушуємося ми гріхом: зір, слух, нюх, смак і дотик. Саме на цих п’яти лежать ті нещасні віруючі але не вірні, а відтак і не віруючі — слабі духовно й фізично, сліпці, яким “бог віку цього” (сатана — див. 2 Кор. 4.4) засліпив духовні очі, щоб не бачили шляху до спасіння; криві, які кульгають на обидва коліна — кволі й нещасні як духовно, так і фізично; сухі — життя і віра яких висохли, як ті вруна на камінні (див. притчу про Сіяча — Мк. 4.6), висохли під тим же пекельним сатанинським сонцем спокус світу цього. Лежать ці нещасні на п’яти ганках. І лежатимуть, допоки не встануть та не зануряться повністю духовно (від “хрещення” = грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”) в Купальню Милосердя й Богопізнання, “не родяться з води й Духа” (див. Ів. 3.1 — 8, — О. В.).

 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу (Не можна отримати духовне зцілення в застояній воді. А коли церковне життя в застої, коли не вирує воно живим потоком, коли не проповідується живе Слово Боже, не здійснюються в церкві діла милосердя і богопізнання, коли затягується поверхня рутинною плівкою фарисейства, — годі сподіватися на чудесні ознаки. Та Господь постійно посилає вісників Своїх (ангол — грецьк. “вісник”). Постійно посилає “рабів Своїх — пророків”, які збурюють воду релігійного життя. Ми знаємо імена тисяч і тисяч цих ангелів Господніх — видатних церковних діячів, істинних святителів, апостолів віри, мучеників, ісповідників, реформаторів церкви, прогресивних богословів, які “порушували воду”, і перші, хто занурювався в оновлене “джерело живої води” — ті здоровими ставали, — О. В.).

 А був там один чоловік (чоловіча стать — символ віри і розуміння, на відміну від жіночої — життя і чуття, — О. В.), що тридцять і вісім років був недужим (38 = 3 х10 + 8. Тут 3 — символ триєдинства Божества, 10 — віра в Єдиного Бога, в непорушність і святість Волі Божої, Закону Божого (10 Заповідей); 8 — початок нової седмиці, очікування змін, очікування нового етапу, нового періоду життя, — О. В.). Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: “Хочеш бути здоровим?” Відповів Йому хворий: “Пане, я не маю людини (тут не маю сили, не маю своєї, людської волі, та й не маю віруючих і вірних друзів чи знайомих, які бажали б прийняти участь у моїй біді і допомогти мені, приклавши до мене руки, в бібл. мові — діла, — О. В.), щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Говорить до нього Ісус: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!” (встань назустріч Мені! Відкинь милиці духовної розслабленості, пробудись, досить відкладати на завтра зцілення своє, зміцнись Духом, усвідом, що “Царство Боже зусиллями береться” (див. Мф. 11.12), відкрий серце своє для Мене і впусти Мене (Об. 3.20 — 21), дозволь Мені воювати за тебе (Повт. Зак. 23.15), дозволь Мені понести немочі твої, стати Лікарем життя твого (Мф. 8.17). А відтак і візьми ложе своє, прибери все, на чому лежав, чим виправдовував свою бездіяльність, стань нелінивим, ані безплідним для пізнання Господа (2 Петра 1.5 — 11), — О. В.)...

 Після того Ісус стрів у храмі його (колишній розслаблений увійшов у храм серця свого, перетворив серце своє на Храм, див. 1 Кор. 3.16, — О. В.), та й промовив до нього: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!...” (Ів. 5.1 — 15).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 6 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 7 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- акафіст перед чудотворною іконою “НЕВИПИВАНА ЧАША” - за тих, хто потерпає від духів злоби піднебесних пияцтва, куріння та наркоманії (кожна перша неділя місяця).

Заняття недільної школи для дітей (дві групи), одразу після причастя.

Середа-п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 5 мая 2017 г.

Судьба создается выбором

Судьба создается выбором, божественным и нашим. Поэтому судьба – это крест…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 4 мая 2017 г.

Вверение Отцу

Мы имеем намерение относительно судьбы наших детей – так же и Господь относительно нас. Отдаться силе, что правит нашей судьбой, это и есть смирение. Вера. Доверие. Вверение Отцу...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 3 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Мы - катакомбники... (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Мы - катакомбники... (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/TNJuaZK-GFE

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 2 мая 2017 г.

Что есть судьба?

Что есть судьба? Божественное намерение, Богом определенный жизненный путь. Но Бог не умаляет нашей с вами свободы. Мы хозяева своей судьбы, ибо вольны принять этот путь, либо отвергнуть его – избрать свой путь самостоятельно. Что, собственно, мы и делаем…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 1 мая 2017 г.

Святих жон-мироносиць. Божественна літургія, архієрейський чин. (В кінці служби проповідь.)

Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 30 квітня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/utx30ZVilaE