суббота, 21 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

Неділя 20-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 22 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00).

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 20 октября 2017 г.

Господь всегда оставляет место сомнению

Всякое чудо или знамение, как и мистический (духовный) опыт, имеет свое физическое объяснение. Господь всегда оставляет место сомнению…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 19 октября 2017 г.

Не тот христианин, кто таков по наружности

Не тот христианин, кто таков по наружности, и не то христианство, которое наружно, на плоти;
но тот христианин, кто внутренне таков, и то христианство, которое в сердце, по духу а не по букве: ему и похвала не от людей, но от Бога… (См. Рим.2:28,29)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 18 октября 2017 г.

"Осознание – устремление – восприятие (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Осознание – устремление – восприятие (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/080cFLAL1Nk

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 17 октября 2017 г.

Наше служение – не приращение общинами и церквями

Наше служение – не приращение общинами и церквями, в коих дух гордыни пребывает (эгрегор, коллективное эго), но сохранение огня…
«Сейчас мы видим, как Бог собирает людей персональными повестками, подобно тому, как рассылают такие повестки военнообязанным перед началом войны. Бог делает это для того, чтобы что-то сохранилось, для того, чтобы спаслось Его создание» (Старец Паисий Святогорец).
«И Мелхиседек, царь Салимский (Господь), вынес хлеб и вино (теория и практика спасения), - он был священник Бога Всевышнего, - и благословил его (на служение, на хранение веры), и сказал: благословен Аврам от Бога Всевышнего, Владыки неба и земли» (Быт.14:18,19).
«Где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них» (Матф.18:20).
«Не бойся, малое стадо! ибо Отец ваш благоволил дать вам Царство…» (Лук.12:32)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 16 октября 2017 г.

Спасибо за сослужение...

"Итак умоляю вас, братия, милосердием Божиим, представьте тела ваши в жертву живую, святую, благоугодную Богу, [для] разумного служения вашего" (Рим.12:1).

Спасибо за сослужение...


воскресенье, 15 октября 2017 г.

Дьявол начинается с пены на губах ангела...

Дьявол начинается с пены на губах ангела... Всё рассыпается в прах, и люди, и системы, – но вечен дух ненависти в борьбе за правое дело, и потому зло на земле не имеет конца...

© Григорий Померанц


ВЕРШИНА ВЧЕННЯ

Недільне Євангельське читання

ВЕРШИНА ВЧЕННЯ

В неділю дев'ятнадцяту по П’ятидесятниці читаємо уривок з Нагірної проповіді:
“І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
А коли любите тих, хто любить вас — яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагорода велика буде, і синами Всевишнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!“ (Лк. 6. 31—36).

Проповідь на горі — це неперевершений шедевр проповідництва. Казання жодного проповідника як до, так і після неї, не можуть зрівнятися з цією вершиною Вчення. Тут в доступній формі, словами, зрозумілими усім — від неписьменного галілейського рибалки до академіка наших днів, — викладена вся суть вчення Ісуса Христа.
Уривок, що його ми читаємо сьогодні, без перебільшення можна назвати вінцем релігійної думки. На той час у світі існувало багато релігій та різноманітних філософій, які тією чи іншою мірою намагалися наблизитися до Істини. Серед них вчення Лао-Цзи, який в своїх працях (учення цього китайського філософа викладене в його книзі “Дао де цзин”— “Про шлях до доброчесності“) піднімається до усвідомлення існування Єдиного Творця, і закликає до містичного споглядання Бога (Якого він називає Дао = Шлях) через самозаглиблення і духовне очищення. Це й вчення ще одного китайського учителя, Конфуція (майже 551 р. до Р. Х.), який зробив першу в історії людства спробу побудови незалежної від релігії людської моралі, оголосивши найвищою цінністю земне існування, і вбачаючи спасіння в усталеному суспільному режимі.
Існувала на той час і давньогрецька філософія. Тут і Геракліт (540 — 470 роки до Р. Х.), який вперше назвав Вселенський закон Логосом (Словом, Думкою, Законом, Розумом), хоча й будував теологію не, відділяючи Божественного від природи. Тут і Сократ (майже 470 — 399 років до Р. Х.), який почав шукати істину не в природі, а в людині, побачивши в ній відбиток духовного Божественного принципу. Тут, нарешті, й Платон (427 — 347 до Р. Х.), який прозрів вищий духовний світ, де людина знаходить свою Небесну Батьківщину.

В далекій Індії гуру (вчителі) брахманізму закликають до зречення світу та озброєння методами споглядання і йоги, відкидаючи усе, чим живуть люди: як ненависть, так і любов, як зло, так і добро. Там же, в Індії, шириться нова релігійна течія, пов’язана з ім’ям Крішни Васудеви (VI ст. до Р. Х.). Пам’ятником вчення Крішни є Бхагавад-Гіта (“Пісня Господа“), в якій релігійна думка сягає уже до необхідності піднятися на висоти любові, благоговіння, віри, хоча це лише окремі вогники в мороці язичницької ночі. В 563 році до Різдва Христового поблизу Гімалаїв на кордоні Непалу народжується Сіддхарта Гаутама, відомий нам як Будда (Просвітлений), який згодом проголосить спасіння головною метою релігії, і розробить 8 кроків-ступенів для досягнення найвищого просвітлення, “нірвани”.

І, нарешті, Заратустра (грецьк. Зороастр), з його “іранською біблією“ Авестою, який дійшов до усвідомлення Єдиного Бога — Творця Всесвіту, до необхідності встановлення на землі істини, миру та справедливості, але шлях досягнення цього він бачив один — насилля.

Як видно, багато різноманітних релігій та вчень існувало, та й існує донині на землі. Але жодне вчення не піднялося до тієї висоти: “Любіть своїх ворогів!“ Як каже блаж. пам’яті о. Олександр Мень: “На протязі століть люди пройшли незліченну кількість доріг та стежинок; вони випробували і зважили майже все... від світозаперечуючої містики до богозаперечуючого матеріалізму. І лише тоді, коли шляхи ці були пройдені і пошуки вичерпано, настала, кажучи біблейською мовою, «повнота часу»... Не людською, а Божественною вісткою увійшла Євангелія в потік історичного буття. Вона підкорила багатьох, а для декого так і залишилась спокусою чи безумством. Деякі, прийнявши її, потім відступилися. Але іти світові було, по суті, уже нікуди. Залишалося лише знову і знову повторювати блукання, які захоплювали дух людини в дохристиянські часи. Відхід від Христа насправді означає повернення до Будди чи Конфуція, Заратустри чи Платона, Демокріта чи Епікура“.

Вершина Божого Вчення... Чи спромоглися ми, насправді, піднятися хоча б трішки вище підніжжя цієї гори? Чи спромоглися дійсно возлюбити хоч би брата свого, не кажучи уже про ворога? Коли прийде Господь,— чи знайде Він віру на землі?..

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 14 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

Неділя 19-та після П’ятидесятниці. Поєднуємо зі святом Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 15 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00).

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- спуск надбрамної ікони, святкове помазання, архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень до Богородиці, святковий;
- літія за в Бозі спочилих.

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


Покрова Пресвятої Богородиці

14 жовтня православна церква вшановує свято Покрова Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії.

На початку Х сторіччя, в 903 році, грецька імперія перебувала у великій небезпеці. На столицю Царгород (Константинополь, нині — Стамбул) напало вороже військо сарацинів (сарацини — нащадки Сари, дружини Авраама, а точніше — нащадки невільниці Сариної Агарі, яка народила Авраамові сина Ізмаїла “на колінах Сари”. Сарацини – то араби). Перед лицем ворожої навали народ щиросердо молився до Господа та Пресвятої Богородиці про заступництво. І ось одного разу під час палкої молитви на всенічному богослуженні, на літії, у Влахернському храмі, що стояв над Чорним морем, Матір Божа вислухала гарячі молитви вірних.

Церковний переказ так розповідає про цю подію. Серед молільників була людина, угодна Богові — святий Андрій Юродивий, а також учень його святий Єпіфаній. Вони стояли біля амвону (передня частина вівтарного підвищення — солеї — перед іконостасом, на якому священики виголошують проповіді) і слізно молилися за спасіння міста й усієї країни. Раптом, піднявши очі до неба, вони побачили Пречисту Діву в оточенні святих ангелів, пророків та апостолів. Вона молила Бога про спасіння світу, і Своїм омофором осіняла, покривала вірних, на знак того, що бере народ під Свою опіку (омофор — довгий широкий і стрічкоподібний плат. Грецьк. “омофор” = “наплічник”. Це частина облачення єпископа. Омофор прикрашений хрестами й покладається на плечі архієрея, нагадуючи йому, що він повинен турбуватися про спасіння заблудлих, подібно до євангельського доброго пастиря, який, відшукавши пропалу вівцю, несе її додому на своїх плечах).

Тоді св. Андрій в духовному піднесенні звернувся до учня свого: “Чи бачиш ти, брате, Царицю всіх, Яка молиться за увесь світ?” — “Бачу, отче мій духовний”, — відповідав Єпіфаній. Святі мужі довго споглядали на це чудесне явлення і сповістили про нього усім присутнім в храмі. Дізнавшись про це знамення милості Божої і Його Пресвятої Матері, вірні повернулися до домівок своїх переповненими духовної радості та надії. Дійсно, незабаром сарацини були переможені. Грецьке військо прогнало завойовників, і Церква встановила святкувати це чудо в той самий день, коли воно сталося, тобто 1 жовтня. Від греків його перейняли і ми, і святкуємо свято Покрови Пресвятої Богородиці та Пріснодіви Марії 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем).

Тропар свята: “Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані Твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на Твій Пречистий образ, покірно молимо: Покрий нас чесним (чесним — себто дорогоцінним, — О. В.) Твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші”.

Чому ми звертаємось до Пресвятої Богородиці з молитвою про заступництво, про покровительство? Адже сказано в Писанні, що немає іншого посередника між Богом та людьми, окрім Господа нашого Ісуса Христа (1 Тим. 2.5)? Дійсно так. Немає під небом іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали! (Дії 4.12). Але, як сказав св. апостол Яків у своєму соборному посланні (див. Як. 5.16): “... дуже могутня ревна молитва праведного!” І коли нам тяжко, коли дух наш занеміг, ми звертаємось до праведних братів чи сестер наших по вірі: “Брате Іване, або сестро Надіє, помолися за мене до Господа”. І молитва віри праведників оздоровляє нас, недужих, і Господь підіймає нас, а коли ми гріхи були учинили, то вони нам прощаються. Бо дуже могутня ревна молитва праведного! І якщо таку велику силу має молитва братів наших по вірі, то наскільки ж могутнішою є молитва за нас Пресвятої Богородиці! Наскільки ближче Вона до Господа, коли праведність Її така повна, така безмежна, що Світло від Світла, Бог Істинний від Бога Істинного, Господь наш Ісус Христос воплотився від Неї і Духа Святого! Як сказала Сама Пріснодіва Марія: “Величає душа Моя Господа, і радіє Мій дух у Бозі, Спасі, Моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди Мене за блаженну вважатимуть (блаженну — щасливу. Церк. слов. переклад: “ублажатимуть Мене всі роди”, — О. В.), бо велике вчинив Мені Потужний!” (Лк. 1.46 — 49).

Ми віруємо, що Богородиця, “чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів”, перебуває з Господом на Небі — в сфері духу, на Небі духовному, разом зі святими ангелами Господніми. Віруєм, що після короткого успіння Свого Вона, наче сон, струсила з очей мертовність гробу і побачила безсмертне життя та Господню славу. Віруєм, що серце Її для всіх відкрите, що чує Вона палкі молитви наші, і, будучи Святою й Праведною, молиться до Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа, за нас, грішних. Віруєм, звертаючись до Неї, що не Своєю силою спасає Вона нас, але спасає Господь по молитвах Її і по вірі нашій. Що омофор Її — то молитви Її за нас, невмируща Її любов до тих, за кого Син Її був вмер на хресті.

І співає Церква Божа хвалу Богородиці. І линуть під храмовим склепінням слова святкового акафісту: “Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором.”
Пресвятая Богородице, допомагай нам!

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


пятница, 13 октября 2017 г.

Каждый слышит то, что хочет

Каждый слышит то, что хочет, или готов услышать. «Добрый человек из доброго сокровища выносит доброе, а злой человек из злого сокровища выносит злое...» (От Матфея 12:35)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 12 октября 2017 г.

"Смерть ради жизни (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Смерть ради жизни (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/b9cOwQ_mB9E

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 11 октября 2017 г.

Я был, есть и остаюсь православным

Я был, есть и остаюсь православным. Истинное православие не традиция, и не обряд. Истинное православие – это дух смиренномудрия, и мистический опыт Восточной Церкви...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 10 октября 2017 г.

«Погляд на українські реалії»: духовність

«Погляд на українські реалії»: духовність

Сьогодні поговоримо про вічне. Зокрема, торкнемося питання віри в Бога і питання духовності. В студії – проповідник і богослов, єпископ Української Незалежної Апостольської Православної Церкви Олег Ведмеденко.

https://www.mixcloud.com/voluntv/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97-%D0%B4%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C/


Что касается планирования семьи

Что касается планирования семьи, то Бог не есть Богом хаоса, но порядка. Вопрос лишь в методах. Душа человека образовывается в момент зачатия, именно потому искусственное прерывание беременности (аборт) является убийством...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 9 октября 2017 г.

Пустая лодка...

Тот, кто управляет людьми, живет в беспокойстве. Тот, кем управляют, — в скорби. Человек, следующий Дао, не желает ни влиять на кого-то, ни испытывать влияние. Единственный способ освободиться от беспокойства и избежать скорби — жить с Дао в стране великой пустоты. Если человек плывет по реке и на его судно налетит пустая лодка, то, даже если он будет не в духе, он все же не очень-то разозлится. Но если в этой лодке будет человек, он обязательно крикнет, чтобы тот аккуратнее управлял своей лодкой. Если его не услышат, он крикнет еще раз, потом еще и в конце концов разразится бранью. Если бы встречная лодка была пуста, ему не нужно было бы кричать и злиться. Если лодка, на которой вы пересекаете реку жизни, будет пуста, никто не сможет помешать вам, никто не будет стремиться причинить вам вред. Кто сможет освободиться от стремлений и боли, тот как бы исчезнет в людском море. Он будет плыть по нему невидимым, как Дао, как сама жизнь, без имени и без дома, без предназначения. По всему он как будто глупец, его шаги не оставляют следов. У него нет власти. Он ни к чему не стремится. Его никто не почитает. Поскольку он сам никого не судит, то никем не судим. Таков совершенный человек. Его лодка пуста...

© Чжуан-цзы


І НЕ ПРОРВЕТЬСЯ НЕВІД...

Недільне Євангельське читання

І НЕ ПРОРВЕТЬСЯ НЕВІД...

В неділю вісімнадцяту по П’ятидесятниці на літургії читаєтья Євангеліє від Луки:
“І сталося, як тиснувся натовп до Нього (до Христа, — О.В.), щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: «Попливи на глибінь, — і закиньте на полов свій невід». А Симон сказав Йому у відповідь: «Наставнику, — цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, — та за словом Твоїм укину невода». А зробивши оце, вони безліч риби набрали — і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли та й наповнили обидва човни, — аж вони стали потопати. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: «Господи, — вийди від мене, бо я грішна людина!» Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!» І вони повитягали на землю човни, покинули все, — та пішли вслід за Ним” (Лк. 5.1—11).

Про що йдеться в сьогоднішньому Євангелії? Чи просто про буквально-історичний факт ловитви апостолами риби? Безумовно ж, ні. Необхідно пам’ятати, що за кожною буквою, кожним значком Писання лежить глибокий духовно-символічний зміст. Як вчить святий отець Церкви Григорій Нісський, Писання є тільки символ, що вказує на духовну реальність, тому то і недостатнім, і обманливим є юдейське буквальне розуміння Писання. “Тлумачення написаного, як воно уявляється на перший погляд (тобто буквально, поверхнево, — О.В.), якщо не буде зрозуміле належним чином (як духовна символіка, — О.В.), часто продукує [дію, розуміння] протилежне життю, явленому Духом”, — говорить св. Григорій.

Сказав Господь: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів” (Мф. 28.19-20). Це заповіт Господній Церкві: навчити, охрестити, — і продовжувати навчати в лоні церковному. Чи так уже зрозуміле це завдання сьогоднішнім учням Христовим? Чи сьогоднішні “рибалки” — учні Господні (я маю на увазі в першу чергу духовенство традиційних релігійних конфесій) — “ловлять людей”? Чи належним чином закидається невід в глибини того моря, що суть “народи та люди, і племена та язики” (див. Об. 17.15)? Чи проводиться в православ’ї (а мені, як православному священнослужителю, легше говорити саме про нього) на належному рівні широкомасштабна місійна робота? Чи не назріла необхідність впровадження на наших теренах повторної, другої євангелізації? І чи не ведеться вона уже де-факто “рибалками” з протестантських “човнів”?

“Тож ідіть і навчайте!..” Слово Боже — це і є та сіть, той невід, що виловлює із глибин моря людських пристрастей душі тих, хто зморений марною працею, про яку Еклезіаст: “Марнота марнот, і все марнота...”. І якщо не лінуються рибалки закидати це Мереживо — то й не вертається воно порожнім! Треба тільки слухати голос Божий: “Отож ідіть...”. Слухати і виконувати, бо віра без діл мертва. Необхідно докласти зусиль, наблизитись до Господа не тільки устами своїми, але й серцем. Треба працювати. Причому працювати не “вночі”, не в темряві незнання, а при світлі розуміння істини, у білий день бачення того шляху, яким повинна йти Церква до Божого Царства. І якщо засяє цей день в серцях усіх служителів церкви, то обов'язково вернеться невід наповненим безліччю риби. І не прорветься Невід!..

“Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, — і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...

І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, — і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!..” (Прип. 24.30-34).

З книги "Ключ Давидів" єпископа Олега (Ведмеденка).


суббота, 7 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 18-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 8 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 6 октября 2017 г.

Что такое хорошо, и что такое плохо

Что такое хорошо, и что такое плохо... Здесь как кому, где и когда. Истина субъективна. Что для одного хорошо, для иного может быть плохо. Что вчера было хорошо, то завтра может быть плохо. Что в одних обстоятельствах хорошо, то в иных может быть плохо… «Я знаю и уверен в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого; только почитающему что-либо нечистым, тому нечисто…» (К Римлянам 14:14)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 5 октября 2017 г.

«Елея же и вина не повреждай…»

Как бы ни обеднялась суть Писания буквальным его толкованием, но все же морально-этическая сторона науки Божией не повреждается, или повреждается не полностью. Ведь и по букве заповеди «Не убивай», «Не прелюбодействуй», «Не кради», «Возлюби ближнего своего» есть истинными и духовно животворящими. Потому-то и не повреждается «елей» – духовная благодать Слова Божьего, и «вино» – учение Христово, укрепляющее ум человека и веселящее сердце праведного. «Елея же и вина не повреждай…» (Откровение, 6.5–6)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 4 октября 2017 г.

"Сознание - восприятие - реальность (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сознание - восприятие - реальность (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/Rf0YTI81o3o

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 3 октября 2017 г.

«Я бодрствую над словом Моим...»

Библейский канон написан, утвержден и сохраняется по воле Божией и по вдохновению Святого Духа. Это слово Божие, а не человеческое, потому он и неизменен, как и Бог неизменен...
«Господь сказал мне: ты верно видишь; ибо Я бодрствую над словом Моим...» (Иеремия 1:12)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 2 октября 2017 г.

Спасибо за сослужение...

"Но в том признаюсь тебе, что по учению, которое они называют ересью, я действительно служу Богу отцов [моих], веруя всему, написанному в законе и пророках" (Деян.24:14).

Спасибо за сослужение...


Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія

Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 1 жовтня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/FOVl2NT75kQ


воскресенье, 1 октября 2017 г.

Поиск свободы

Поиск свободы - это единственная побуждающая сила, которую я знаю. Это свобода улететь внезапно в бесконечность, которая где-то там. Это свобода умереть, исчезнуть навсегда. Это свобода быть подобным пламени свечи, которая остается неугасимой в мире, озаряемом светом миллиардов великолепных звезд, остается неугасимой потому, что никогда не считает себя чем-то большим, чем есть на самом деле, - всего лишь свечой…

© Карлос Кастанеда. «Искусство сновидения»


НЕ БУДЬМО ОСТАННІМИ...

Недільне Євангельське читання

НЕ БУДЬМО ОСТАННІМИ...

В неділю сімнадцяту по П’ятидесятниці читається у храмах Євангеліє від Матвія:

“І, вийшовши звідти (з землі Генісаретської, — О.В.), Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!» А Він не казав їй ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!» А Він відповів і сказав:«Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого»...

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: «Господи, допоможи мені!» А Він відповів і сказав: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам»... Вона ж відказала: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що падають зо столу їхніх панів».
Тоді відповів і сказав їй Ісус: «О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, як ти хочеш!» І тієї години дочка її видужала” (Мф. 15.21-28).

В духовному розумінні землі тирські й сидонські — це землі торгівлі, землі, серця (земля у бібл. мові то серця людські — див. Іс. 1.2; Мф. 13. 19), у яких відбулася підміна духовних цінностей на матеріальні. Недаремно в “жалобній пісні на тирського царя” більшість екзегетів (тлумачів Святого Письма) вбачає символіку на Люцифера (Люцифер = Денниця, Син зорі) — падшого ангела, який був Херувимом помазаним, але через торгівлю серця свого став ворогом і супротивником Богові (диявол = ворог, обманець; сатана = супротивник) — див. Єзек. 28.1—19.

Назви міст Тир і Сидон промовляють самі за себе. Тир = скеля — висоти торгівлі в серці людському, висоти підміни істинних цінностей на земне багатство, що точить його міль та іржа їсть. Сидон = риболовство — духовна країна, що захоплює в рибальські сіті омани багатства світу цього – душі людські. І в цих землях, в цих містах, у цьому суспільстві язичеському зустрічає Господь жінку хананеянку. Ханаан — син Хама, ім’я його перекладається як раб, купець (знову ж таки рабство гріха і торгівля істиною). Жінка хананеянка уособлює собою життя людини, яка проміняла віру на ідолопоклонство (поклоніння “людській пожадливості та зажерливості, що суть — ідолослуження” — див. Колос. 3.5), а відтак стала рабою гріха.

І мучиться тяжко дочка її — чуттєвий світ такої людини, і страждає вона, бо горить в демонському вогні ненаситності, страждає від страху, болю, хвороб, терпить муки душевні та тілесні, позаяк “купила собі сластолюбством пошкодження”, — як каже святий Григорій Богослов. І точить душу її “невсипуща черва” незадоволення собою, своїм життям, — бо не має така людина щастя, адже щастя — це в першу чергу задовільнення духовних, а потім уже фізичних потреб людини. І страждає вона у цьому геєнському вогні, і мучиться во шеолі (в пеклі духовному), де темрява зовнішня, темрява незнання Бога, небачення Шляху, і Правди, і Життя, шляху до Царства Небесного, до Царства Божого — людською мовою – до щастя. І доля її — тільки плач та безсилля щось змінити, та скрегіт зубовний через злість на себе й оточуючих.

Але “Як тривога — то до Бога”. І людина, яка все життя була невіруючою, усе життя приносила жертви божкам світу цього — земним цінностям: владолюбству, гордості, честолюбству, насильству та користолюбству, — коли нестерпним стає її життя — звертається до Бога. Починає волати: “Господи! Якщо Ти є!”... Проте дуже важко такій людині пробитися крізь терня серця свого до Господа, важко відкрити двері і впустити Його. Увесь досвід життєвий язичника та атеїста чинить спротив поруху до віри. Тому-то й говорить Господь: Легше відкрити свої серця тим, хто хоча й занечистився, і блудить з язичництвом, але все ж таки вихований у вірі, має в серці своєму віру в Єдиного Бога. “Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...” (Тут дім Ізраїлів — церква, громади віруючих, хай і невірних, загинулих для Бога як блудний син. Я прийшов у першу чергу до тих, хто належить до народу віри, хоча й заблукав, спокусився світом, занечистив віру свою. Саме цих заблудлих синів у першу чергу маю привести до Отця, щоб “хоч були вони мертві — та ожили, пропали — та знайшлися!” (див. Лк. 15. 11—32).

І тут, як бачимо, розпач цієї нещасної жінки, цього нещасного життя дає їй поштовх до могутньої віри, до віри, якій можуть позаздрити й деякі “сини Ізраїлеві”. Ми бачимо тут покаяння, надію на спасіння, крик душі й смиренне благання: “Так, Господи!..” І Господь, побачивши віру її, відповідає: “Нехай буде тобі як ти хочеш!..”

Сказав Господь до роду лукавого та перелюбного фарисеїв від релігії: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони... Ніневітяни (ті, хто був войовничим матеріалістом, — О.В.) стануть на суд із цим родом (твердошиїх та кам'яносердих “синів Ізраїля”, — О.В.), — і осудять його, вони бо покаялись через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! Цариця з півдня (представники світу, які не задовільняються матеріальним, “стручками, що їдять їх свині”, — О.В.) на суд стане з родом оцим, — і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати, а тут ото Більший, аніж Соломон!” (Мф. 12. 38-42).
Сьогоднішнє Євангеліє для нас і про нас, дорогі “сини Ізраїлеві”. Пам’ятаймо: прийшов Христос в першу чергу до нас, і вважаймо, щоб не сталося бува так і з нами, що перші стануть останніми, а останні першими.
Не будьмо останніми...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 30 сентября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 1 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- акафіст перед чудотворною іконою “НЕВИПИВАНА ЧАША” - за тих, хто потерпає від духів злоби піднебесних пияцтва, куріння та наркоманії (кожна перша неділя місяця);
- панахида за в Бозі спочилих.

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...



пятница, 29 сентября 2017 г.

Рождение свыше

Рождение свыше есть духовное пробуждение – от воды слова и духа вверения, от слез покаяния и духа благодати…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 28 сентября 2017 г.

Превосхождение индивидуальности (Расширение сознания, Исихазм)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Превосхождение индивидуальности (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/DKInTBqcdoQ

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 27 сентября 2017 г.

ХРЕСТОВОЗДВИЖЕННЯ

ХРЕСТОВОЗДВИЖЕННЯ

“Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, — то глупота, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!” (1 Кор. 1.18).

27 вересня (14-го за старим стилем) православна церква відзначає свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього.

Походження свята пов’язане з торжеством християнства під час правління Костянтина Великого (IV сторіччя), який спорудив на місці Голгофи і Гробу Господнього храм Воскресіння. Згідно з дослідженнями блаженної пам’яті протоієрея Олександра Меня, це місце з перших років існування Церкви привертало увагу християнських прочан, але на початку II сторіччя імператор Адріан, який вороже ставився як до юдейства, так і до християнства, вирішив знищити усі сліди обох релігій. Він повністю перебудував Єрусалим, назвавши його Елією, зрівняв Голгофський пагорб, засипав печеру св. Гробу й побудував там храм Венери.

Коли імператор Костянтин прийняв християнство, він наказав знести капище й розпочати розкопки на святому місці. “Знімали шар за шаром, — пише сучасник подій християнський історик Євсевій, — раптом глибоко в землі, поза усякі сподівання, виявилась порожнина, а потім — чесне і всесвяте знамення спасительного Воскресіння” (див. Євсевій, Життя Костянтина, III, 28). Це була печера Гробу Господнього. Імператор надав єрусалимському єпископу Макарію кошти для спорудження над печерою храму.

Через деякий час Палестину відвідала престаріла мати Костянтина Олена. Євсевій не повідомляє про те, що їй вдалося знайти справжній Хрест Христовий. Але в другій половині IV сторіччя ця реліквія уже вшановувалась в Єрусалимі. Св. Кирило свідкує, що частини Хреста були розіслані по всій імперії (див. Св. Кирило Єрусалимський, Оголошувальні слова, IV, 10). Згідно свідчення св. Івана Златоустого, ознакою, за якою взнали, що це саме Хрест Господній, був напис на ньому (див. Св. Іван Златоустий, Бесіда 85). На початку V ст. Руфін уже впевнено пов’язував знахідку з іменем св. Олени, а історик Созомен біля 440 року записав сказання про те, як цариця шукала Хрест і знайшла його закопаним в землі поблизу Голгофи. Щоби впевнитись у його справжності, на святиню поклали мерця, і він ожив. Після цього патріарх “воздвиг” (тобто здійняв) Хрест над натовпом молільників (див. Созомен, Церковна історія, II, 1).

Те, що свідоцтва про цю подію у Євсевія відсутні, стало приводом для істориків вважати оповідь Созомена легендою. Хоча в тому, що Хрест було дійсно знайдено, немає нічого невірогідного. Згідно з юдейським звичаєм, знаряддя страти покладали в братську могилу разом з тілами розіп’ятих. Ось чому Хрест Христів міг бути похований поруч з розбійниками. Як би там не було, але вшанування Чесного (тобто Дорогоцінного) Хреста має велике загальнохристиянське значення. На честь цієї святині і було встановлено свято Хрестовоздвиження.
Самий знак хреста з сивої дохристиянської давнини був символом Божественного і вічного життя в багатьох релігіях. Але після Голгофи абстрактний ієрогліф став реальним знаменням (прапором) спасіння.

Шлях християнина — це шлях хреста й подвигу. Інакше кажучи, це шлях терпіння, перенесення скорбот і переслідувань за Ім’я Христове та небезпек від ворогів Христа; шлях нехтування благами світу заради Христа, шлях боротьби зі своїми пристрастями й похотями. До подвигу у міру сил своїх закликаються усі віруючі: “А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями” (Гал. 5.24). Моральне життя не обходиться без внутрішньої боротьби, без стриманості. “Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець — то загибель, шлунок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!“ (Филип. 3. 18 — 19).

Вся історія Церкви будувалася на подвигах: на стражданнях мучеників першохристиянства і подальших сторіч, які засвідчили віру й не полюбили життя свого аж до смерті; на самовідданій праці, особистих аскетичних подвигах, на досягненнях духа в боротьбі з плоттю. І так донині прикрашається християнство сповідниками та мучениками за віру во Христа. Такий жереб не тільки окремого християнина, але й усієї Церкви в її сукупності: бути гонимими за хрест Христів. Церква в багатьох тяжких періодах своєї історії переносила відкриті скорботи і переслідування, мученицьку смерть кращих служителів її, — а в інші періоди, навіть, здавалося б, благословенні, — переносить скорботи від внутрішніх ворогів, від недостойного образу життя членів її, а, зокрема, людей, призначених до служіння їй.

Православний догмат (догмат — грецьк. “визначення істини”) про Хрест звучить так: Хрест є шлях християнина і Церкви. Ми повинні щодня розпинати в собі гріх (разом з Христом), щодня вмирати для гріха (разом з Христом), і тоді то ми й воскреснемо у життя вічне разом із Ним.
Але при цьому Хрест є й силою Церкви. Духовними очима позираючи “на начальника віри і звершителя Ісуса”, християнин черпає духовні сили в свідомості того, що за хресною смертю Господа настало воскресіння, що хрестом “переможено світ”, що якщо з Господом помираємо, то з Ним і царюватимемо, і в з’явленні слави Його радітимемо і восторжествуємо (див. 1 Петра 4.13).
Хрест є, нарешті, і знаменом (прапором) Церкви. З того самого дня, коли Спаситель ніс на Своїх раменах хрест на Голгофу і був розіп’ятий на справжньому, матеріальному хресті, — хрест став видимим знаком і знаменом християнина і Церкви.

Коли віруюча людина завжди має перед собою образ Хреста Христового, постійно нагадує собі його, знаменує себе хресним знаменням, — вона, по-перше, нагадує собі, що християнин покликаний іти стопами Христовими (“Я є Шлях...”), переносячи в Ім’я Його скорботи та втрати за свою віру; по-друге, християнин зміцнюється силою Хреста Христового для боротьби зі злом в самому собі і в світі. І, по-третє, — сповідує, що чекає з’явлення слави Христової, другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

Тропар (основна пісня) свята: “Спаси, Господи, людей Твоїх, і поблагослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай, і Хрестом Твоїм охороняй нас — оселю Твою”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php



вторник, 26 сентября 2017 г.

Думай хорошо, говори хорошо, делай хорошо

Все ужасы ада, как и все чудеса рая, берут начало в нашем уме. Думай хорошо, говори хорошо, делай хорошо – и будет тебе хорошо…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 25 сентября 2017 г.

Неділя 16-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин

Неділя 16-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 24 вересня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/aRReMPpoMVE


воскресенье, 24 сентября 2017 г.

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ

Недільне Євангельське читання

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ
В неділю шістнадцяту по П’ятидесятниці читаємо Євангеліє від Матвія:
“Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а одному один, — кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п’ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два — і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку, І прийшов той, що взяв п’ять талантів — приніс іще п’ять талантів і сказав: «Пане мій, п’ять талантів передав мені ти, — ось я здобув інших п'ять талантів». Сказав же йому пан: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірним, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!» Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: «Два таланти мені передав ти, — ось іще два таланти здобув я». Сказав йому пан його: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірним, над великим поставлю тебе, — уві¬йди до радощів пана свого!» Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: «Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав в землю. Ото маєш своє»... І відповів його пан і сказав йому: «Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю де не розсипав» То ж тобі було треба віддати гроші мої горошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!” (Мф. 25.14 — 30).

Хто Той Пан, Який, відійшовши, покликав Своїх рабів і передав їм добро Своє? Безумовно ж, це Господь наш Ісус Христос. Це Він відійшов, щоби приготувати нам оселі у домі Отця Свого. Це Він, відходячи, заповів нам берегти найдорогоцінніший дар Свій — віру, примножуючи та вдосконалюючи її: “із віри в віру” (Рим. 1.17), “від слави на славу” (2Кор. 3.18). “Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то — дар Божий...” (Ефес. 2.8-9). Це Він наказав учням Своїм: “Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель в домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я — були й ви...” (Ів. 14. 1-3).

Кожному дав Господь талант, кожному дав міру віри — згідно з тим, скільки можемо вмістити — “...міру віри, яку кожному Бог наділив” (Рим. 12.3). Один може вмістити п’ять талантів віри — стоїть на щаблі духовного вдосконалення, що його визначив апостол Божий як “в стриманості — терпеливість” (див. 2Петра 1.6), є “юнаком, який перемагає лукавого” (див. 1Ів. 2.13), здійснює віру, воплочує, втілює її, очищаючи від гріхів усі 5 чуттів своїх: зір, слух, нюх, смак і дотик, набуваючи тим самим 10 талантів — виконуючи, здійснюючи, восиновлюючи Волю Божу (число 10 — символ Волі Божої, вираженої в Законі Божому, в десяти Заповідях). Інший вміщає лише 2 таланти — є тільки “отрок, який пізнає Отця”, пізнає Волю Отчу (див. 1Ів. 2.14), стоїть на щаблі: “в добродійстві — роздумування, а в роздумуванні — стримання” (2Петра 1. 5 — 6), і освячує світлом Істини дві царини людського єства — душу й тіло. Але є й такі, що спромоглися сприйняти лише 1 талант — віру. Причому віру, яка чинна страхом, а не любов’ю, бо “страх Господній — початок премудрості” (Прип. 1.7). Тому-то і бачать вони Господа “твердим” (синодальний переклад подає — “жорстоким”), і через лінощі свої не спромоглися до пізнання, не піднялися навіть до щабля “у добродійстві — роздумування”, не беруть в руки Біблію, не просвічуються світлом Істини, не шукають її, а отже і не розуміють, що: “Бог є любов”. А відтак і втрачають навіть те, що мають — віру! Бо “віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Рим. 10.17).

“Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе...” (Осії 4.6). “Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, — і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: «Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, — і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!..” (Прип. 24.30-34).

“Ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав”, — говорить Ісусові лінивий раб. Так, Господь не розкидає — Господь збирає! Розкидає князь світу цього, сатана. Сіє злидні, хвороби, біди, страждання. Розсипає нещастя та війни, каліцтва і смерть. А Господь жне і збирає:”Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Мф. 11. 28-30). Тож візьмімо і ми той талант, і примножмо його, — і почуєм оце:“Гаразд, рабе добрий і вірний, — увійди до радощів Пана свого!”

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 23 сентября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 16-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 24 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

2. Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього (Хрестовоздвиження). Божественна Літургія, святковий чин (середа, 27 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- поклоніння Хресту перед тетраподом, помазання святим єлеєм, священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень Христу Розп’ятому, святковий;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа й п’ятниця - піст. Середа, Хрестовоздвиження - пісний день.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 22 сентября 2017 г.

Мистический опыт

Мистический опыт – мистический не потому, что закрытый, секретный, или недоступный, но потому, что духовный, сокровенный, внутренний. «Так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют…» (От Марка 4:12)
«Но, как написано: не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его.
А нам Бог открыл это Духом Своим; ибо Дух все проницает, и глубины Божии.
Ибо кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем? Так и Божьего никто не знает, кроме Духа Божия.
Но мы приняли не духа мира сего, а Духа от Бога, дабы знать дарованное нам от Бога,
что и возвещаем не от человеческой мудрости изученными словами, но изученными от Духа Святого, соображая духовное с духовным.
Душевный человек не принимает того, что от Духа Божия, потому что он почитает это безумием; и не может разуметь, потому что о сем надобно судить духовно.
Но духовный судит о всем, а о нем судить никто не может.
Ибо кто познал ум Господень, чтобы мог судить его? А мы имеем ум Христов…» (1Кор.2:9-16)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 21 сентября 2017 г.

В праздничный вечер...

В праздничный вечер... https://youtu.be/iyJOr5guDVI


РІЗДВО БОГОРОДИЦІ

РІЗДВО БОГОРОДИЦІ

21 вересня (8 вересня за старим стилем) ми відзначаємо свято Різдва Пресвятої Богородиці. Це перше двунадесяте свято богослужбового (церковного) року, який, згідно зі старозавітною практикою, починається восени (1/14 вересня — початок індикту — церковного новоріччя).

Подія, що її пригадує свято, збереглася тільки у давньому церковному переданні. Книги Нового Заповіту нічого не говорять нам про неї, і встановлюючи це свято в IV сторіччі Церква керувалася лише апокрифом II сторіччя — так званим “Євангелієм від Якова” (1 — 5 розділи). Згідно з цим переказом, Пресвята Діва Марія народилася у Назареті, що в Галілеї, від праведних батьків Йоакима та Анни.

Св. Йоаким походив із коліна Юдиного, з роду Давидового. 50 років прожили вони разом у шлюбі, але не мали дітей. Подружжя гаряче молило Господа, щоби дав Він їм дитину, — обіцяючи присвятити її Богові. Одного разу, коли Йоаким прийшов до Храму, якийсь книжник дорікнув йому: “Не повинно тобі приносити дар твій, бо немає в тебе нащадків в Ізраїлі” (в народі безпліддя вважалося знаком гніву Божого). Йоаким, глибоко переживаючи, пішов в гори, і там молився. Так само й Анна, почувши, що сталося з її чоловіком у Храмі, невтішно плакала. Раптом вона побачила гніздо горобця на гілці лавру. “На жаль!— вигукнула Анна. — До чого можу прирівняти себе? За що так проклята я перед синами ізраїльськими? Вони сміються з мене та ображають мене, і вигнали з Храму Господнього! На жаль! До чого прирівняю себе? Я не можу зрівнятися з птахами небесними, бо птахи плодовиті перед Тобою, Господи. Не можу зрівнятися з тварями земними, бо вони плодовиті. Я не можу зрівнятися з морем, бо воно наповнене рибами, ані з землею, бо вона дає плоди часу свого й благословляє Господа”.

І тоді з’явився в саду ангел Госіподній: “Анна, Бог почув молитву твою: ти зачнеш і народиш, і буде прославленим по всьому світі рід твій”. Таке саме видіння було і Йоакиму. Він поспішно подався додому, обіцяючи принести подячну жертву: “10 овець, 12 тельців та 100 козлів”. “Анна була біля дверей дому свого, — читаємо ми в апокрифі, — і побачила Йоакима, який йшов із своїми стадами, і вона побігла й упала на шию йому, кажучи: “Тепер я знаю, що Господь Бог благословив мене”. А через 9 місяців у престарілих батьків народилася Дочка. Її назвали Марією...

Церква не прийняла “Євангеліє Якова” як цілком достовірне й канонічне джерело. Проте переказ, що записаний у ньому, користувався авторитетом і любов’ю народу.

Згідно із наукою про богослужіння, літургікою, — свято на спомин Різдва Пресвятої Богородиці встановлене Церквою дуже давно. Вказівка на нього знаходиться уже в V сторіччі, і вважається, що започатковане воно ще в IV сторіччі. Згадується це свято у творах св. Івана Златоустого, свв. Прокла, Єпіфанія та Августина. На честь свята складено багато піснеспівів, які і тепер звучать під час богослужіння. Так з давніх часів, як і сказано в Євангелії від Луки, “Всі роди Її за блаженну вважають” (Лк. 1.48) і прославляють Пречисте Різдво Діви Марії Богонареченої.

Напередодні свята Різдва Богородиці в православних храмах служиться всенічна з читанням паримій та літією (паримія — грецьк. “читання, притча” — читання уривків із Святого Письма, що символізують ту чи іншу святкову подію, в даному випадку — Різдво Богородиці. Літія — грецьк. “спільне моління” — здійснюється в західній частині храму, біля вхідних західних дверей. Це моління у стародавній церкві проводилося в притворі храму з тією метою, щоби дати можливість оголошеним (тим, хто тільки готувався до хрещення) і покутникам (тим, хто спокутував гріхи й не мав права молитися разом з вірними у Святому, але тільки в притворі храму), взяти участь у спільній молитві з нагоди великого свята.
На всенічній Різдва Богородиці читається три паримії — три біблійні тексти, що в них ми бачимо символи, які є прообразами Діви Марії. Першою читається паримія, в якій Богородиця порівнюється з драбиною до Неба:
“І вийшов Яків (мова про патріарха Якова, сина Ісака, внука Авраамового, — О. В.) із Беер-Шеви, і пішов до Харану. І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж до неба. І ось ангели Божі виходили й сходили по ній. І ото Господь став на ній і промовив: «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, — Я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі». І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!» І злякався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це не що інше, як дім Божий, і це брама Небесна” (Бут. 28.10 — 17).

Як бачимо, тут прообразом Богородиці виступає драбина в Небо — той міст, що з’єднує землю (все людство) з Богом. Так, дійсно, саме Пріснодіва Марія стала Тією “Лествицею”, Котра з’єднала людську натуру з Божеством, від Якої через Духа Святого воплотився Бог Слово — Істинна Боголюдина — Господь наш Ісус Христос. Саме Богородиця стала Матір’ю Спаса нашого. І недаремно свято Різдва Богородиці називається православними святом “початку нашого спасіння“.
Але драбина в Небо — це також і символ Церкви Божої. Так! Саме Церква є тією драбиною, що нею піднімаємося ми щаблями досконалості у Царство Боже, Царство Небесне. Дух Богородиці живе в Церкві. Богородиця завжди присутня в Церкві Христовій. І розділяти їх — означає не розуміти величної Програми Божого Спасіння. Адже Церква в духовному плані і є Тією Богородицею, Яка народжує Дитинку мужеської статі — Віру, що чинна любов’ю. Церква і є тією Пріснодівою, Яка не запліднюється нічим світським, ніяким духом користолюбства і насильства, але тільки Духом Святим, а відтак є Невістою Неневістною! Церква і є та Неопалима Купина, яка як тернина, колеться, не допускає до себе нічого нечистого, в Якій горить Вогонь Слова Божого, Вогонь Волі Його, і не згоряє кущ. Адже для народу віри Цей Вогонь є вогнем зігріваючим в холоді оточуючого безвір’я, вогнем освітлюючим шлях у темряві незнання Бога, вогнем захищаючим, бо спалює він, поїдає все нечисте, що прагне торкнутися Церкви Божої. Церква є носієм того возвеличеного, возвишеного життя, приклад якого явила нам Пресвята Богородиця. Адже саме Ім’я Її — Марія — означає Звеличена...

Тропар (основна пісня) свята: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе бо засяяло Сонце Правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


среда, 20 сентября 2017 г.

"Энергия информации (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Энергия информации (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/MXkieD1BkzA

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 19 сентября 2017 г.

Счастье

Счастье – это наиболее полное удовлетворение духовных и физических потребностей человека, при безусловном преобладании духовных…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 18 сентября 2017 г.

Спасибо всем друзьям за поздравления

Спасибо всем друзьям за поздравления. Да благословит Вас Господь, да призрит Он на Вас лицем Своим, и да даст Вам мир...


Неділя 15-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин

Неділя 15-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 17 вересня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/axXIn7zIkv8


воскресенье, 17 сентября 2017 г.

О смирении и гордости

«Признаком смирения и гордости да будет для тебя следующее: гордость всех задирает, укоряет и видит в них черноту, а смирение видит только свою худость и не дерзает судить кого-либо…» (Преп. Макарий Оптинский)


НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ

Недільне Євангельське читання

НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ
В неділю п'ятнадцяту по П’ятидесятниці читається Євангеліє від Матвія:
“І спитався один із них [із фарисеїв], учитель Закону, Його [Ісуса] випробовуючи й кажучи: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» Він же промовив йому:«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею:«Люби свого ближнього, як самого себе». На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять...” (Мф. 22.35-46).

Люби Господа Бога свого і ближнього свого, як самого себе — от найбільша Заповідь Божа! Як, здавалося б, просто: виконуй її — і будеш жити. Відкрий серце своє вірі, що чинна любов’ю, — і будеш щасливим! Та чи любимо? Чи живемо? Чи щасливі? “Ось нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою!” (Ів. 13.34-35). Отже, якщо не любимо — то й не Його. А якщо не Його — то чиї? “Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає” (Мф. 12.30). “Супроти”, “проти” грецькою мовою звучить як “анти”— антибожі, антихристові, антихристи...

Чому ж так? Чому тисячі віруючих людей “розбивають” собі лоби об храмову підлогу, на кожному кроці кричать про свою віру, — а насправді є супротивниками Божими? Чому сучасний світ, який у більшості є релігійним, перетворився на справжнісіньке пекло, в якому князює “бог віку цього” сатана, де постійно горить геєнський вогонь злоби й ненависті? Чому в християнських країнах щодень як не війни, то катастрофи, стихійні лиха, епідемії, злидні, усілякі біди та нещастя? Звідки це? Адже сказав Господь: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Ів. 10.10). Чому ж не маємо? Бо “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе…” (Осії 4.6).

Третя заповідь Божа звучить: “Не призивай Ім’я Господа Бога твого надаремно”. Одного разу я почув таку фразу від людини віруючої: “Я нікого не люблю, окрім Бога Самого!” “Як? — запитався я. — А ближнього свого? А братів по вірі?” (про любов до ворогів питати, зрозуміло, не було сенсу). “Нікого! Що є людина? Тлінь, злоба й нікчемність...” Знайомі слова? Знайомі думки? Та не поспішаймо обурюватися. Загляньмо спочатку у своє власне серце! Чи є там насправді любов? Чи готові твердо сказати: “Господи, люблю Тебе, і ближнього свого заради Тебе”? Чи справді ми любимо і ворогів своїх, не кажучи вже про братів? А може, просто декларуємо цю любов, устами своїми наближаючись до Господа, а серцем будучи далеко від Нього? Адже дуже легко проголошувати:“Я люблю всіх!” І дуже важко полюбити любов’ю Христовою конкретних людей: заздрісного колегу по роботі, сусідку, яка постійно займається плітками, начальника-самодура, бездарних підлеглих, бомжа, якого завжди зустрічаєш біля входу до магазину, і від якого, м’яко кажучи, не зовсім приємно пахне, надокучливих жебраків, віруючих інших конфесій, що вірять не так як ти, взагалі людей, які мають погляди, не схожі із твоїми... Та що там казати! Чи любимо насправді найближчих своїх — членів своєї родини: дружину, батьків, свекруху? Чи не кричимо, бува, роздратовано на власних дітей?
“Погине народ Мій за те, що не має знання...” Бог є любов! І хто пізнав любов — той Бога пізнав! Як сказано у Першому соборному посланні святого апостола Івана Богослова:”Улюблені, — любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!” (1Ів. 4.7-8).

Любов... Як багато говоримо про неї. Увімкніть радіо, включіть телевізор: 99 відсотків пісень присвячені саме любові. Якби хоч один відсоток із усього того, що сказано, написано, проспівано про любов, дав практичні сходи в наших серцях, — на землі не залишилося б місця для страждань. Але чи знаємо насправді: що є любов? Чи розуміємо значення цього слова? Чи є десь книга, в якій вміщена була б формула любові — цього ключика до щастя людини? Є така Книга! І назва її — Біблія, Слово Боже. Так що таке любов? Відкриймо Біблію, а точніше ту її частину, що називається Новий Заповіт, а ще точніше Послання святого апостола Павла до колосян: “ЛЮБОВ — ТО СОЮЗ ДОСКОНАЛОСТИ!” (Колос. 3.14). Союз, сукупність досконалостей — от що таке любов! Які ж це досконалості? Де той перелік досконалостей, сукупність яких зливається в це божественне: ЛЮБОВ? І чи насправді є такий перелік? Є! І склав його богонатхненний “апостол народів” Павло. Їх є чотирнадцять, цих стовпів досконалости — двічі по сім, повнота повноти Божої, що призводить до освячення двох царин людського єства: душі й тіла. Запам’ятаймо їх! І коли в нас виникне сумнів щодо того, чи почуття, яке зріє у нашому серці, або яке зародилось в серці нашого сина чи доньки, є насправді любов’ю; коли ми захочемо звірити наш досвід з божественною планкою любові — відкриймо Перше послання до коринфян, 13 розділ, і пориньмо усім серцем своїм, усією душею своєю, усіма силами своїми і всім своїм розумом в живу воду Вчення Господнього, в Гімн про Любов...

“Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, — то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, — то пожитку не матиму жодного!

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!..” (1Кор. 13. 1-13).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 16 сентября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 15-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 17 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

2. Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Божественна Літургія, святковий чин (четвер, 21 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- спуск надбрамної ікони, помазання святим єлеєм, священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень до Богородиці, святковий;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 15 сентября 2017 г.

Ибо счастье – это не пища и питие

Что мы обычно вкладываем в понятие «счастье»? Что желаем друг другу? Здоровья, благосостояния, успехов в работе и на семейной ниве… Но я видел людей здоровых, и в то же время несчастных. Видел богатых, и одновременно обездоленных. Видел успешных в карьере, наделенных незаурядной властью, и вместе с тем бесталанных. Видел, казалось бы, благополучных в семейном плане, и все равно бедовых. Ибо счастье – это не пища и питие, но праведность, и мир, и радость во Святом Духе… (Рим.14:17)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 14 сентября 2017 г.

И хотение, и действие – от Бога

И хотение, и действие – от Бога. Наше лишь позволить Ему...
«Потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению» (Фил.2:13).
«Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему…» (Откр.3:20)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 13 сентября 2017 г.

Познать истину, и умереть

Епископ Олег (Ведмеденко). "Познать истину, и умереть (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/UMj9elS_9FM

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 12 сентября 2017 г.

Осознанность есть внутренняя неподвижность

Осознанность есть внутренняя неподвижность. «На сем камне»...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php