четверг, 25 мая 2017 г.

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Свято Вознесіння Господнього — рухоме двунадесяте свято православної церкви. Рухомим воно називається тому, що відзначається не в числі, а залежить від дня, на який випало Світле Христове Воскресіння — Пасха, і святкується на сороковий день після Великодня.
Про вознесіння Ісуса Христа на Небо були пророцтва іще в Старому Заповіті. В 109-му (110-му згідно з єврейсько-масоретською Біблією) псалмі Давида читаємо: “Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!”

Після воскресіння Сам Спаситель говорив Марії Магдалині: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розкажи: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” (Ів. 20.17).

Про саму подію вознесіння Господа нашого Ісуса Христа розповідає св. ап. Лука в книзі “Дії святих апостолів”:
“Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся (тут мова про першу книгу апостола Луки — Євангелію від Луки. Теофіл (грецьк. — “Боголюб”) — ім’я символічне, звертання до всіх, хто з любов’ю дослі-
джує Слово Боже, — О. В.). А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав.

А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої, «що про неї — казав — ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив (Іванове хрещення — хрещення покаяння. Хрестив — тобто повністю занурював в очищаючу воду покаяння. Як вода очищає тіло людське від тілесного бруду, так і покаяння очищає душу від бруду гріхів. Церк. слов. “хрещення” — грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”, — О. В.), — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!» (Тут мова про повне занурення апостолів в день П’ятидесятниці — п’ятдесятий день після воскресіння Господнього — в Святий Дух Любові Божої, Дух Милосердя і Богопізнання. Хрещення Духом Святим — період ствердження, оспівання і розповсюдження Віри, що чинна любов’ю, помазання на служіння, — О. В.).
А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...

А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: «Галілейські мужі, — чого стоїте і задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на Небо!» * (тобто в тілі. Як возносився Господь на Небо, а Небо в біблійній мові — це світ невидимий, сфера духа, — так і прийде у славі Своїй. Возносився в тілі — і прийде в тілі Своєму. А тіло Його — то є Церква — зібрання праведників (див. Колосян 1.24). Прийде в серцях тих, хто увірував, восиновив, або здійснив цю “віру, що чинна любов’ю” в своєму житті, і ствердився в ній, оспівав і розповсюдив навколо себе, — О. В.).

Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизу Єрусалима, на віддаль дороги суботнього дня (суботній день — день спокою, євр. — “шаббат” — сьомий день створення духовності людини, період “праведності, миру і радості в Дусі Святім”, — О.В.). А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків, та Андрій, Пилип та Хома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів (тут Юда — не той Юда Іскаріот, що зрадив Ісуса, але апостол Юда або Фаддей, брат Якова Меншого, він же називається в Євангелії Юдою, братом Господнім — див. Мф. 13.55; Мк. 6.3; Мф. 10. 2 — 4; Мк. 3.16 — 19; Лк. 6.16, — О.В.). Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його” (Дії 1.1 — 14).

У євангеліста Марка про цю подію читаємо: “Господь же Ісус, по розмові із ними (учнями, — О. В.), вознісся на Небо, — і сів по Божій правиці” (Мк. 16.19).
Який же духовно-символічний зміст Вознесіння Христового?
Сказав св. ап. Павло: “Таємниця, захована від віків і поколінь... — Христос у вас, надія слави!” (Колосян 1.26 — 27). Душа людська, сфера духа, світ невидимий людини — копія Сфери духа Вселенської, світу невидимого, біблійною мовою — Неба. Як краплина роси відображає в собі увесь світ видимий, відбиває всю безмежність Всесвіту — і сонце, і місяць, і зорі, і землю, так і душа людська відображає в собі увесь світ невидимий. І в ці святкові дні задаймо собі запитання: чи міцно поставлений в нашому серці Престол Божий (а Престол Його — “правда і суд”)? Чи маємо ми справді міцну віру? Чи Бог дійсно є Господом — Господарем, Паном нашого життя? І чи Христос вознісся в серці нашому на ту висоту, коли Слово Боже стає не просто учителем, не просто джерелом інформації, не просто садівником, обробляючим виноградник сердець наших, як бачила Ісуса Марія Магдалина одразу по воскресінню Його, а керівництвом до дії, керманичем нашого життя. Чи не спить бува Христос в нас, посольство Господнє — совість наша — на кормі човна нашого життя на подушці (див. Мк. 4.38)? Чи дійсно Слово Боже, отой хліб наш насущний, стало плоттю Христовою в нас? Чи дійсно Новозавітнє вино вчення Господнього стало кров’ю Христовою в нас, і живить нас, і гаряче пульсує в наших жилах? Чи сів Христос в серці нашому праворуч Отця на престолі правди і суду Господніх? Чи правими ділами стверджуємо ми свою віру? Чи приносимо ми плоди віри, чинної любов’ю? Чи діла наші дійсно праві, дійсно “одесную”? А відтак чи прийшов в наше серце Святий Дух — Утішитель, чи царює Він в нас, чи постійно відчуваємо ми “мир і радість у Дусі Святім”? Якщо так, то амінь, збулися для нас слова Господні: “По правді кажу вам, що деякі з тут-от приявних не скуштують смерті, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі” (Мк. 9.1)...

Щодо самої історії встановлення свята Вознесіння, то, згідно з дослідженнями православних істориків, маємо його із самої глибокої давнини. Так, уже Апостольські Постанови приписують здійснювати святкування в 40-й день після Пасхи (книга 5, розд. 18). Особливо важливі у цьому відношенні свідоцтва святого Івана Златоустого та блаженного Августина. Перший називає це свято важливішим і великим і відносить його до розряду свят, які так само, як і Пасха й П'ятидесятниця, без сумніву, встановлені апостолами. Останній, згадуючи про повсюдне величання свята, згідно з переказом, прямо відносить його до апостольського установлення.
Канони свята написані святими Іваном Дамаскіном та Йосипом Піснеспівцем.

Тропар (основна пісня) свята: “Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, подавши радість Ученикам обітницею Святого Духа, ствердивши їх у вірі Своїм благословенням, що Ти Син Божий, Спаситель світу”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


среда, 24 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Лечь на смертный одр (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Лечь на смертный одр (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/UDEHGd2ccno

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 23 мая 2017 г.

Десные овцы Христовы

Десные овцы Христовы есть во всех дворах. Как и волки в овечьих шкурах...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 22 мая 2017 г.

Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.
Неділя 6-та після Пасхи, про зцілення сліпонародженого.

ЧАС ПРОЗРІННЯ
В Неділю про сліпого читається Євангеліє від Івана:
“А коли Він [Христос] проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день (день — поки світить Світло Правди — Христос, поки є змога працювати, поки Дух Христів іще з усіма учнями Його, поки не розіп’ятий Христос, поки не вийшов з Церкви — Тіла Його — Дух, поки не розіп’яли фарисеї від релігії іржавими цвяхами користолюбства та насильства руки Його, діла милосердя й богопізнання, поки не прибили тими ж цвяхами ноги Його — ходу церкви в Царство Небесне, поки не прокололи тіло Його войовничим списом агресії та нелюбовності, не ввійшли в церковне життя світські засади, і не вилилась на землю кров і вода — не знекровилась церква й не змарнувалась іще жива вода Вчення Христового. Поки іще день. Бо попереду була ніч. Ніч незнання Бога. Ніч, про яку сказав пророк Божий Амос: “Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий...” (Ам. 5.13), — О. В.). Надходить он ніч, коли жоден не зможе виконувати. Доки Я в світі, — Я світло для світу».
Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, і до нього промовив: «Піди, умийся в ставку Сілоам» (визначає це “Посланий”). Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...” (див. Ів. 9.1 — 38).

Безумовно, мова тут іде в першу чергу про сліпоту духовну — про невірство. Як часто так буває: у віруючих батьків росте невіруючий син. Невіруючий, а отже і духовно сліпий, який не бачить Світла Істини, не бачить дороги правди, що веде в життя вічне, не бачить дороги до щастя, а відтак і мучиться в темряві зовнішній, темряві відокремлення від Бога (церк. слов. — “кромішній”), де тільки “плач та скрегіт зубів”. Що ж, дійсно буває так, що батьки стараються долучити дитину свою до віри, заохочують читати Слово Боже, ходити до церкви. Але, на жаль, часто буває як у притчі про сіяча: зерно, посіяне при життєвій дорозі, не дає паростків віри, бо “До кожного, хто слухає слово про Царство [Небесне], але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою” (див. Мф. 13.4 — 23).
Так, віра не від нас, “то — дар Божий” (див. Ефес. 2.8). І Господь повсякчас промовляє до людини невіруючої, завжди стоїть біля дверей серця й стукає, постійно посилає Своє Провидіння “щоб вам бути синами Отця вашого, що на Небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних” (Мф. 5.45).

Слова, якими починається перша книга Біблії Буття, звучать так: “На початку Бог створив небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло...” (Бут. 1.1 — 3). Крім буквального змісту, ці рядки, як і все Святе Письмо, мають важливіший духовно-символічний зміст. І в цьому розумінні історія створення світу — це програма створення духовного світу людей, введення людини в суботу Господню, в сьомий день, в день спокою, в Царство Небесне. Як чудово розкривають ці вірші сьогоднішню Євангелію! Створилась, народилась людина. Вона має вже і небо й землю — душу й тіло, сферу духа і плоть. Та закон плоті є повновласним володарем у цій непросвітленій іще світлом віри особистості. Земля — пуста та порожня, і темрява бездуховності, темрява незнання Істини, темрява безвір’я тяжіє над безоднею тілесних пожадань. Але Дух Божий ширяє над буремними водами пристрастей людини, Господь стукає...

Як промовляє Господь до людини? В книзі Йова читаємо: “Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: у сні, у видінні нічному... Тоді відкриває Він вухо людей, і настрашує їх осторогою, щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, щоб від гробу зберегти душу його, а живая [душа] його щоб не впала на ратище. І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна...” (див. Йова 33 розд.). Так, Господь промовляє до людини! І промовляє по-різному. Хто хоче побачити — у прямому видінні, а точніше віданні. Хто вважає себе, як зараз модно казати, “крутим” — у снах, присипляючи цю крутість різноманітними життєвими проблемами. Для найзапекліших попускає Господь страждання, тяжкі хвороби “на погибіль (церк.слов. “во измождение”) тіла, щоб дух спасся Господнього дня!” (див. 1 Кор. 5.5).

Господь промовляє! Господь відкриває очі сліпцям, але не силує. “А як вам здається?” — питає Він. Я попустив вам іти тією дорогою, яку ви вільно обрали собі. Чи не розумієте, що йдучи нею, зайшли у безвихідь? Чи не час уже й прозріти? Чи не час переоцінити цінності? Чи не час зрозуміти, що у труни кишені немає, і з собою не візьмеш нічого із того, над чим так уболіваєш в суєтному животінні твоєму? Чи не час плюнути на порох земний, плюнути на минущі матеріально-бездуховні цінності світу цього, і грязивом отим намастити духовні свої очі? А відтак, омивши їх в джерельній воді Слова Божого, Вчення, яке дав Господь через посланих Ним Пророків (Сілоам = “посланий”), — ПРОЗРІТИ!
Чи не час?..

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого (ВІДЕО)

Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого. Поєднана зі святом Перенесення мощів святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у м. Бар. Божественна літургія, архієрейський святковий чин (неділя, 21 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/X4KlxwZo12s


воскресенье, 21 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/-JkB2XURV-I


По ком звонит колокол...

Нет человека, который был бы как Остров, сам по себе, каждый человек есть часть Материка, часть Суши; и если волной снесёт в море береговой Утёс, меньше станет Европа, и так же, если смоет край мыса или разрушит Замок твой или друга твоего; смерть каждого Человека умаляет и меня, ибо я един со всем Человечеством, а потому не спрашивай, по ком звонит колокол: он звонит по Тебе...

© Эрнест Хемингуэй. «По ком звонит колокол»


суббота, 20 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 6-та після Пасхи, про сліпого. Поєднуємо зі святом Перенесення мощів святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у м. Бар. Божественна літургія, архієрейський святковий чин (неділя, 21 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення, святкове помазання;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень святковий, свт. Миколаю;
- літія за в Бозі спочилих.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) одразу після причастя.

2. Вознесіння Господнє (четвер, 25 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- святкове помазання, священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- святковий молебень;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа, п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 19 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сквозь вечную ложь желаний (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сквозь вечную ложь желаний (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/pCIrzily0OA

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 17 мая 2017 г.

Дежавю

Дежавю (фр. deja vu, «уже виденное») – психическое состояние, при котором человек ощущает, что он когда-то уже был в подобной ситуации. Причиной переживания является наслаивание друг на друга двух ситуаций: некогда пережитой во сне, и переживаемой в настоящем. В свое время душа «погуляла» во времени, подключившись к информационно-энергетическому полю метакосмоса (тонкий мир), и посетила именно этот вариант развития событий…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 16 мая 2017 г.

Гадание

Гадание – практика вполне отрицательная, ибо не просто приоткрывает нам будущее (наиболее вероятный вариант развития событий), но и закрепляет его. Это как проявленная фотопленка: трудно, а подчас и невозможно что-либо изменить, отретушировать. Сойти с накатанной колеи…
«Не должен находиться у тебя проводящий сына своего или дочь свою чрез огонь, прорицатель, гадатель, ворожея, чародей,
обаятель, вызывающий духов, волшебник и вопрошающий мертвых;
ибо мерзок пред Господом всякий, делающий это, и за сии-то мерзости Господь Бог твой изгоняет их от лица твоего;
будь непорочен пред Господом Богом твоим;
ибо народы сии, которых ты изгоняешь, слушают гадателей и прорицателей, а тебе не то дал Господь Бог твой» (Второзаконие 18:10-14).
«Оставайся же с твоими волшебствами и со множеством чародейств твоих, которыми ты занималась от юности твоей: может быть, пособишь себе, может быть, устоишь.
Ты утомлена множеством советов твоих; пусть же выступят наблюдатели небес и звездочеты и предвещатели по новолуниям, и спасут тебя от того, что должно приключиться тебе.
Вот они, как солома: огонь сожег их, - не избавили души своей от пламени; не осталось угля, чтобы погреться, ни огня, чтобы посидеть перед ним…» (Исаия 47:12-14)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 15 мая 2017 г.

Спасибо за сослужение...

Спасибо за сослужение. Да благословит Вас Господь, да призрит Он на Вас лицем Своим, и да даст Вам мир...


Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин

Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 14 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/Bf500-1mGM0


воскресенье, 14 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/jlN5HKW1hwQ

Господи, помилуй, Господи, прости.
Помоги мне, Боже, крест свой донести.
Ты прошёл с любовью Свой тернистый путь,
Ты нёс Крест безмолвно, надрывая грудь.

И, за нас распятый, много Ты терпел,
За друзей молился, за врагов скорбел.
Я же слаб душою, телом так же слаб,
И страстей греховных я преступный раб.

Я – великий грешник на земном пути,
Я ропщу, я плачусь… Господи! Прости.
Помоги мне, Боже! Дай мне крепость сил,
Чтоб свои я страсти в сердце погасил…

Помоги мне, Боже! щедрою рукой,
Ниспошли терпенье, радость и покой.
Грешник я великий на земном пути…
Господи, помилуй. Господи, прости!..

© Протоиерей Николай Гурьянов


Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.
Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку.

ДУХОВНА САМАРІЯ

РОЗКОЛ
 У п’яту неділю від Пасхи, а це Неділя про самарянку, читається Євангеліє від Івана, яке починається словами:
 “І потрібно було Самарію Йому [Христу] переходити. Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої...” (див. Ів. 4.4 — 42).

 Історія зустрічі Ісуса Христа з самарянкою глибоко символічна, як, втім, й усе Святе Письмо, і , читаючи її, ми повинні зазирнути в своє серце, подивитися в першу чергу на своє життя, задатися запитанням: чи не до мене і не про мене ця оповідь? А зрозумівши, що ця історія, як і взагалі усе Слово Боже, таки про нас і для нас, — провести певний аналіз, висвітливши проблеми сьогоднішнього стану свого життя, своєї церкви, своєї громади, своєї конфесії. Хто ми в духовно-символічному розумінні ? Чи “юдеї”? Чи “самаряни”? А, може, таки учні Христові, які були найправдивіші у своєму богопоклонінні серед юдеїв? Бо ж “увесь Ізраїль спасеться, та спасіння від юдеїв”. Який Ізраїль? Від яких “юдеїв”? Невже від буквальних? На всі ці запитання ми зможемо отримати відповідь, розглянувши символіку цього великого, одного з найбільших уривків Євангелії, що читається в православних храмах під час літургії. Сьогоднішня публікація — початок циклу статей під спільною назвою “Духовна Самарія”.

Одним із правил екзегетики — богословської науки про тлумачення Святого Письма — є обов’язкове знання біблійної історії для того, щоб орієнтуватися в символіці країн, міст, народів, історичних персонажів. І для того, аби з’ясувати біблійну символіку Самарії, нам необхідно зануритись саме в біблійну історію, а точніше в часи єдиного царства Ізраїльського, а ще точніше — в часи його розвалу. Отже, відкриймо Біблію...

 931-й рік до Різдва Христового. В Єрусалимі, в місті Давида, батька свого, помирає цар Соломон. Смерть його завершила період розквіту і єдності царства Ізраїльського і стала початком періоду великого розколу народу віри. Власне, причина розвалу єдиної єврейської держави була захована ще в останніх роках царювання Соломона. Вже тоді “серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида”. А причина цьому була досить банальна і звична для церковного життя — мамона (божество багатства земного, земне добро). “Не можете служити Господеві й мамоні одночасно”, — говорить Господь. “І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень шістдесят і шість талантів золота” (3 Цар. 10.14). 666 — символічне число в Біблії, число звіра, і воно ж число людське — три шістки, що символізують собою людську ідею, розуміння, людське ж таки здійснення цієї ідеї, і, нарешті, людське розповсюдження її. В даному випадку мова йде про компроміс Соломона як провідника народу віри з язичеським життям (жінка в біл. мові = чуття, життя, церква). Він допустив у своєму царстві свободу язичеських віровизнань, “покохав багато чужинних жінок”, і в життя Старозавітньої Церкви знову ввійшов дух поганства: “лиха пожадливість та зажерливість, що вона ідолослужіння”(див. Колос. 3.5 — 6). Цей трагічний період життя Старозавітньої Церкви змальований в 11-му розділі Третьої Книги Царств.

 Як результат гріхопадіння після смерті Соломона царство розколюється на дві частини. Більшу частину, що її очолює ворохобний і бунтівний колишній слуга Соломона Єровоам, складають аж 10 племен (колін) ізраїлевих, найчисельнішим з яких є коліно Єфрема. Вони відділяються від єдиного царства Ізраїльського і утворюють нову державу. Цікаво, що назва цієї нової держави залишається старою — Ізраїль. Але столицю Єровоам переносить в язичеське місто Самарію. Другу, меншу частину розколотого царства, очолює законний син Соломона Ровоам. В неї входять два коліна — Юди і Веніаміна. Столицею залишається Єрусалим, але назва країни, за назвою найчисельнішого з двох вірних племен, змінюється на Юдею.

Новостворене Ізраїльське царство під проводом Єровоама дуже швидко впадає в ідолопоклонство (див. 3 Цар. 12), і, як результат подальшого занечищення, Господь допускає його повний занепад. В 721 р. до Р. Х. ассирійський цар Саргон захоплює Ізраїльську державу і виводить у полон більшість населення, натомість заселивши країну язичеськими полоненими племенами. Згодом ці язичеські народи змішуються, асимілюються з залишками народу Ізраїлю, і утворюють область Палестини, назва якої, за останньою назвою столиці, — Самарія. Новоутворений нарід — самаряни — зберіг віру в Єдиного Бога, але прийняв і язичество. Таким чином Самарія стала країною двоєвірства.


 “І ЗВІВ Я ОЧІ СВОЇ, ТА Й ПОБАЧИВ...”
Як бачимо, в духовному розумінні Самарія — країна двоєвірства, країна змішання віри в Єдиного Бога з ідолопоклонством. І проявляється це двоєвірство саме в релігійному житті. Коли ми, віруючі люди, на перше місце в своєму житті ставимо не Бога, як цього вимагає перша Заповідь Закону Божого, а мамону, матеріальне — ми є духовними самарянами. Коли наша віра занечищена марновірством, забобонами, вірою в різноманітні прикмети, гороскопи, чаклунства й заговори — ми є духовними самарянами. Коли ми не маємо правильного розуміння щодо головних визначень істини християнської віри, не маємо вірного поняття про Бога — ми є духовними самарянами. Коли ми легко захоплюємось усілякими вітрами вчення за людською оманою, “відвернулись від правди та до байок нахилились”, легко піддаємось різноманітним розколам — ми є духовними самарянами. Коли віра наша взагалі несвідома, від чого ми схильні тільки до обрядової сторони християнства — ми є духовними самарянами. Самарія і Юдея — поняття не географічні. Вони існують в людських серцях. А отже, всі віруючі поділяються на духовних “самарян” і “юдеїв”.

 А тепер розглянемо: хто ж такі в духовно-символічному контексті Біблії є юдеї. Кого серед віруючих сьогодення можна визначити як “духовні юдеї”, пам’ятаючи слова Господні, що весь Ізраїль ( Ізраїль — тут всі віруючі в Бога, весь народ віри) спасається, та спасіння — саме від юдеїв. Духовних юдеїв! ( див. Ів.4.22; Рим 11.26 ) . То хто ж вони, ті духовні юдеї? Це ті, хто не проміняв столицю серця свого, місто Правди, місто духовне — Єрусалим — на язичесько-матеріалістичну Самарію. Це ті, які на першому місці у своєму житті поставили таки служіння Богові — чи істинне, чи ложне, але служіння. Ті, в кого спочатку духовне, а потім матеріальне. Це так звані свідомі віруючі. Люди, для яких церковне життя — на першому місці.

Але як і в часи земного життя Ісуса Христа, так і сьогодні, на жаль, ці “юдеї” відійшли від служіння в Дусі та істині. І сьогодні духовний Єрусалим у занепаді. І сьогодні форма превалює над суттю, внутрішньоконфесійні амбіції над любов’ю, буква книжництва над духом Писання, консерватизм фарисейства над свободою духовного розвитку, дух жорстокості і осуду саддукейства над духом милосердя і любові до падших й відпадших, дух вузькополітичних амбіцій іродіанства над духом надпартійності і наддержавності Церкви. На жаль, і сьогодні серед свідомо віруючих “духовних юдеїв” небагато істинних учнів Христових, які поклоняються Богові “в Дусі та в правді”, що про них сказав Господь: “Ми вклоняємось тому, що знаємо” (див. Ів. 4.22 — 23). Небагато серед них блаженних, які дійсно вбогі духом, тих, що плачуть, лагідних, голодних та спрагнених правди, милостивих, чистих серцем, миротворців, гонимих за правду (див.Мф. 5.1 — 11). Невелика кількість,“мала черідка”, небагато тих незламних кісточок тіла Христового, Церкви Божої — розіп’ятої, знекровленої, спраглої, проколотої в ребра світським списом агресивності, прибитої до древа мудрствувань людських іржавими цвяхами насильства і користолюбства. Небагато, бо як в часи Ісуса, так і нині, буйним цвітом серед духовних юдеїв цвіте дух фарисейства, книжництва, саддукейства й іродіанства.

От ми й визначились з біблійною символікою Ізраїля, Самарії та Юдеї в контексті сьогодення. Ізраїль — то увесь народ віри. Юдеї — свідомо віруючі , в тому числі й Церква остатку, овечки Господні, які є “в усіх дворах”, віруючі і вірні кісточки тіла Христового. Самаряни — це віруючі, але занечищені язичеським двоєвірством. І тепер ширше і, головне, актуальніше розкривається зміст історії про самарянку. Самарія — серед нас, і в нас, і біля нас. І, піднявши до Неба духовні очі свої, ставши “здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа”— ми бачимо, що приходить Христос на ці сторожові висоти двоєвірства (Самарія = сторожова гора ), в сп’яніле, задурманене язичеством, “бабськими байками” (див. 1Тим.4.7;2 Тим.4.3-4), “лихою пожадливістю та зажерливістю, що вона ідолослужіння” (див.Колос.3.5), “усілякими та чужими науками” за оманою людською (див.Євр.13.19; Колос.2.8) місто-громаду Сіхар (Сіхар = п’яний ). Приходить Христос “не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мф.20.28), “очистивши” забруднену філістимлянами криницю Якова...


НАДХОДИТЬ ГОДИНА...
“Каже жінка (самарянка, життя, церква занечищена двоєвірством, — О.В. ) до Нього [Ісуса]: «Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялись Богу на цій ось горі (на цих духовних висотах самарійських, на горі Гарізім = широкі місця, — О.В. ), а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись (тут Єрусалим = основа або житло миру; духовне місто, місто Правди Божої. Але Єрусалим занечищений книжництвом та фарисейством, задогматизований та забуквалізований, — О.В.)». Ісус промовляє до неї: «Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми (тут ми — це Сини Божі по благодаті Христовій, овечки Господні, віруючі і вірні, кісточки Тіла Христового, Церква Остатку, — О.В.) вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв (“юдеї”— ті віруючі, які не поміняли столицю серця свого, Єрусалим духовний, на язичеську Самарію. І саме серед “юдейського” загалу перебувають віруючі і вірні діти Божі, що поклоняються Господу в Дусі та істині. І від них спасіння, — О.В.) Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4.19 — 24).

Повір, жінко, Мені, — говорить Господь до нас. Повір, життя, струджене і зморене усілякими негараздами і проблемами світу. Повір, життя уярмлене ярмом гріха, пожадань плоті, пристрастями, духом насильства і користолюбства. Повірте, серця кам’янисті, втоптані як битий шлях і порослі тереном омани багатства віку цього. Повір, церкво сплюндрована і розіп’ята на древі мудрствувань людських. Повір, “Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, — ось каміння твої (стіни твої, праведність твою, віру твою, — О.В.) покладу в малахіті (відживлю, зроблю кольору зеленої парості, кольору життя, одухотворю Животворчим Своїм Духом, ¬— О.В.), основи ж твої закладу із сапфірів (камінь блакитний, колір неба, символ духовності, — О.В.)!.. Всі сини твої (всі віруючі, сини віри, — О.В.), стануть за учнів Господніх (стануть віруючими й вірними, навчаться Заповіді Його — Заповіді Любові: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Ів. 13.34 — 35), — О.В.), і спокій глибокий настане синам твоїм!” (див. Ісаї 54).

Повір, жінко, Мені, — промовляє Господь... Повір, що якщо питимеш живу воду Святого Духа Любові, — то прагнути не будеш повік, то отримаєш найповніше задовільнення своїх духовних і фізичних потреб. Ба, більше — сама станеш джерелом Духа Святого, джерелом щастя для всіх, хто спілкуватиметься з тобою! Бо “Хто вірує в Мене, як каже Писання (тобто не вірою холодною чи літеплою, бо “й демони вірують, — і тремтять!” (див. Як. 2.19), але вірою, яка “чинна Любов’ю” (Гал. 5.6), то ріки живої води потечуть з утроби (живота, життя, — О.В.) його” (Ів. 7.37 — 39). Повір, що коли будеш вклонятися Богові як Сара, то престанеш бути рабинею Агар, яка утікає від праведного життя (Агар = втеча), але станеш ти Саррою, праведною Церквою, праведним життям, життям багатьох вірних (Сарра = панна багатьох). І не дивлячись на те, що, здавалося б, і “звичайне жіноче” припинилося, і панує в релігійному світі песимізм, і не видно оновлення, і духовна задуха, і ретроградство, і застій, і консерватизм — та омолодишся, і народиш духовну радість здійснення Віри, і посміхнеться Господь (Ісак = радість, Господь посміхнувся). Повір, жінко — бо так сказав Господь! Оживе духовна Самарія! Оживе духовний Ізраїль! Оживе долина сухих кісток!

“Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини (долина — духовний занепад на відміну від гір Господніх висот духа, — О.В.), а вона — повна кісток! (тут кістки — основа, остаток дійсно віруючих, які розкиданні по всіх дворах, є у всіх конфесіях, що гнані за правду, і страждають від суховіїв злоби фарисейської в юдейській духовній пустелі. Ці кості — носії віри, яка чинна любов’ю! — О.В.). І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі! І сказав Він мені:“Сину людський, чи оживуть оці кості?” (чи оживе віра, освячена Духом Любові, чи оживе Тіло Христове, чи воскресне Дух Христів? — О.В.). А я відказав: “Господи Боже, — Ти знаєш!” І сказав Він мені: “Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас Духа — і ви оживете! (отримаєте силу для відродження Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, — О.В.). І дам на вас жили (і будете рухатись, працювати спільно на з’єднання всіх, — О.В.), і простягну шкіру на вас (захищу вас, — О.В) і дам у вас Духа — і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я — Господь!» (див. Єзек. 37. 1 — 14).


 З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 13 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 14 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) - одразу після причастя.

Середа, п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 12 мая 2017 г.

Что есть судьба?

Что есть судьба? Божественное провидение. Подвижное и неизменное...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 11 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Истина осознания (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Истина осознания (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/5EDp0EQtodw

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 10 мая 2017 г.

Именно здесь спасение

Крест это пересечение двух линий – вертикали и горизонтали, неба и земли, воли Божией и человеческой. Именно здесь распятие, смерть и воскресение. Именно здесь спасение…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 9 мая 2017 г.

Крест есть пересечение двух линий

Крест есть пересечение двух линий – вертикали и горизонтали, неба и земли, воли Божией и воли человеческой. Бог нас без нас не спасает…

http://vedmedenko.org/statti.php?num=56


понедельник, 8 мая 2017 г.

Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія

Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 7 травня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/Fn-8Nvnbhoc


воскресенье, 7 мая 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/zr625iFhMtg

- Похоже, ты в своем страхе зашел чересчур далеко, - громко сказал дон Хуан таким тоном, словно речь шла о чем-то само собой разумеющемся, и у меня тут же возникло ощущение упорядоченности.
- Споем-ка еще раз, - добавил он. - Давайте споем что-нибудь содержательное - болеро меня что-то больше не привлекает.
Мысленно я поблагодарил его за уравновешенность и благородство. Когда же они запели песню «Ла Валентина», я был настолько растроган, что заплакал.

Говорят, что старость бросает меня
в объятия злой судьбы.
Но неважно, даже если там будет сам черт,
Умереть я сумею, ведь я знаю, как умирать.
Валентина, Валентина,
я в пыли пред тобой распростерт.
И если завтра мне смерть суждена,
почему не сегодня - раз и навсегда?..

Все мое существо словно пронзил шок немыслимой переоценки ценностей. Никогда еще песня не имела для меня такого огромного значения. Услышав, как они распевают слова, которые я всегда считал сентиментальной дешевкой, я вдруг подумал, что постиг дух воина. Дон Хуан намертво вбил в меня формулу: воин всегда живет бок о бок со смертью. Воин знает, что смерть - всегда рядом, и из этого знания черпает мужество для встречи с чем угодно. Смерть - худшее из всего, что может с нами случиться. Но поскольку смерть - наша судьба, и она неизбежна, мы - свободны. Тому, кто все потерял, нечего бояться.
Я подошел к дону Хуану и Хенаро и обнял их, чтобы выразить бесконечную благодарность и восхищение.
А затем я осознал, что ничто не держит меня более. Не говоря ни слова, дон Хуан взял меня за руку, подвел к плоскому камню и усадил на него…

© Карлос Кастанеда. «Огонь изнутри»


ДІМ МИЛОСЕРДЯ

Недільне Євангельське читання.
Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.

ДІМ МИЛОСЕРДЯ
 В Неділю про розслабленого в православних храмах під час літургії читається Євангеліє від Івана 5 розд. 1 — 15 вірші. Взагалі в біблійній мові розслабленість — це не що інше, як параліч духу. Тож давайте разом з вами прочитаємо цей євангельський текст, по ходу розкриваючи його біблійну символіку:

 “В Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ганків (Єрусалим — місто Правди, місто народу Божого, зібрання народу віри, Церква. Увійти в Церкву Господню можна лише через “серце скорботне і дух сокрушенний“. Овечка в бібл. мові — тварина, яка уособлює смиренність серця, найбезвинніше й смиренніше створіння. Брама — символ судження, розмірковування. В брамах міст старозавітних чинили суд. Отже, Овеча брама — це смиренне міркування, яке приводить до духовного міста Божого всіх “струджених і обтяжених” як духовними, так і фізичними хворобами (див. Мф. 11.28). Приводить в пошуках зцілення, в пошуках Лікаря душ і тіл наших, в пошуках тієї очищуючої “купелі водної Слова ” (див. Ефес. 5.26), що зціляє Святим Духом Милосердя Божого усяку недугу.

Віфесда по-єврейському “Дім милосердя”. 5 ганків — 5 чуттів, що їх дав нам Господь. І саме через ці 5 спокушуємося ми гріхом: зір, слух, нюх, смак і дотик. Саме на цих п’яти лежать ті нещасні віруючі але не вірні, а відтак і не віруючі — слабі духовно й фізично, сліпці, яким “бог віку цього” (сатана — див. 2 Кор. 4.4) засліпив духовні очі, щоб не бачили шляху до спасіння; криві, які кульгають на обидва коліна — кволі й нещасні як духовно, так і фізично; сухі — життя і віра яких висохли, як ті вруна на камінні (див. притчу про Сіяча — Мк. 4.6), висохли під тим же пекельним сатанинським сонцем спокус світу цього. Лежать ці нещасні на п’яти ганках. І лежатимуть, допоки не встануть та не зануряться повністю духовно (від “хрещення” = грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”) в Купальню Милосердя й Богопізнання, “не родяться з води й Духа” (див. Ів. 3.1 — 8, — О. В.).

 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу (Не можна отримати духовне зцілення в застояній воді. А коли церковне життя в застої, коли не вирує воно живим потоком, коли не проповідується живе Слово Боже, не здійснюються в церкві діла милосердя і богопізнання, коли затягується поверхня рутинною плівкою фарисейства, — годі сподіватися на чудесні ознаки. Та Господь постійно посилає вісників Своїх (ангол — грецьк. “вісник”). Постійно посилає “рабів Своїх — пророків”, які збурюють воду релігійного життя. Ми знаємо імена тисяч і тисяч цих ангелів Господніх — видатних церковних діячів, істинних святителів, апостолів віри, мучеників, ісповідників, реформаторів церкви, прогресивних богословів, які “порушували воду”, і перші, хто занурювався в оновлене “джерело живої води” — ті здоровими ставали, — О. В.).

 А був там один чоловік (чоловіча стать — символ віри і розуміння, на відміну від жіночої — життя і чуття, — О. В.), що тридцять і вісім років був недужим (38 = 3 х10 + 8. Тут 3 — символ триєдинства Божества, 10 — віра в Єдиного Бога, в непорушність і святість Волі Божої, Закону Божого (10 Заповідей); 8 — початок нової седмиці, очікування змін, очікування нового етапу, нового періоду життя, — О. В.). Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: “Хочеш бути здоровим?” Відповів Йому хворий: “Пане, я не маю людини (тут не маю сили, не маю своєї, людської волі, та й не маю віруючих і вірних друзів чи знайомих, які бажали б прийняти участь у моїй біді і допомогти мені, приклавши до мене руки, в бібл. мові — діла, — О. В.), щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Говорить до нього Ісус: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!” (встань назустріч Мені! Відкинь милиці духовної розслабленості, пробудись, досить відкладати на завтра зцілення своє, зміцнись Духом, усвідом, що “Царство Боже зусиллями береться” (див. Мф. 11.12), відкрий серце своє для Мене і впусти Мене (Об. 3.20 — 21), дозволь Мені воювати за тебе (Повт. Зак. 23.15), дозволь Мені понести немочі твої, стати Лікарем життя твого (Мф. 8.17). А відтак і візьми ложе своє, прибери все, на чому лежав, чим виправдовував свою бездіяльність, стань нелінивим, ані безплідним для пізнання Господа (2 Петра 1.5 — 11), — О. В.)...

 Після того Ісус стрів у храмі його (колишній розслаблений увійшов у храм серця свого, перетворив серце своє на Храм, див. 1 Кор. 3.16, — О. В.), та й промовив до нього: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!...” (Ів. 5.1 — 15).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 6 мая 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 7 травня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- акафіст перед чудотворною іконою “НЕВИПИВАНА ЧАША” - за тих, хто потерпає від духів злоби піднебесних пияцтва, куріння та наркоманії (кожна перша неділя місяця).

Заняття недільної школи для дітей (дві групи), одразу після причастя.

Середа-п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 5 мая 2017 г.

Судьба создается выбором

Судьба создается выбором, божественным и нашим. Поэтому судьба – это крест…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 4 мая 2017 г.

Вверение Отцу

Мы имеем намерение относительно судьбы наших детей – так же и Господь относительно нас. Отдаться силе, что правит нашей судьбой, это и есть смирение. Вера. Доверие. Вверение Отцу...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 3 мая 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Мы - катакомбники... (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Мы - катакомбники... (Осознание, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/TNJuaZK-GFE

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 2 мая 2017 г.

Что есть судьба?

Что есть судьба? Божественное намерение, Богом определенный жизненный путь. Но Бог не умаляет нашей с вами свободы. Мы хозяева своей судьбы, ибо вольны принять этот путь, либо отвергнуть его – избрать свой путь самостоятельно. Что, собственно, мы и делаем…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 1 мая 2017 г.

Святих жон-мироносиць. Божественна літургія, архієрейський чин. (В кінці служби проповідь.)

Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 30 квітня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/utx30ZVilaE


воскресенье, 30 апреля 2017 г.

Одна дорога к Богу, а другая к кесарю...

«Одна дорога к Богу, а другая к кесарю, и идти по обеим сразу церковь не может, иначе она кончит казнью Христа…» (Инок Вассиан. Ответ на послание Иосифа об осуждении еретиков)


“ВІН ВОСКРЕС, НЕМА ЙОГО ТУТ!..”

Недільне Євангельське читання. Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць.

“ВІН ВОСКРЕС, НЕМА ЙОГО ТУТ!..”

 В Неділю святих жінок-мироносиць читаємо Євангеліє від Марка:
 “...Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його (тіло померлого Ісуса, що лежав у гробовому склепінні, — О. В.). І на світанку дня першого в тижні (в Ізраїлі це неділя, — О. В.), як сходило сонце, до гробу вони прибули і говорили одна одній: «Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?» А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, — і жахнулись вони... А він промовляє до них: «Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив» (Галілея – коло, символ вічності, — О. В.). А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, — бо боялись...” (див. Мк. 15.43 — 16.8).

 Він воскрес, — нема Його тут! Які чудові слова! Яку радість вселяють вони в серця вірних! Немає у гробі. Воскрес! Вийшов із гробу і йде на висоти вічності. Торує нам, учням Своїм, шлях до Галілеї, шлях до життя вічного. Там зустрінемо Його, бо Він є перворідним поміж багатьма братами. Він “смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”! Він є Шлях і Правда, і Життя. Він є шлях правди, що веде в життя вічне! Він показав нам шлях до спасіння: розіп’яти в собі гріх разом з Христом, вмерти для гріха разом з Ним, а відтак і воскреснути в життя вічне знову ж таки разом з Ісусом. Бо, як сказав св. ап. Павло: “Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Гал. 2.19 — 20). “Я щодень умираю (для гріха, — О. В.)” (I Кор. 15.31). Христос воскрес, то воскреснемо й ми! (див. I Кор. 15 розд.). Воскреснемо, вийдемо з гробів наших сердець, перетворимо їх з склепів бездуховних на храми Духа Святого, а відтак і повністю зіллємось на Божественних висотах вічності з Тим, Хто всюди є і все наповнює, щоб збулося написане: “І так завжди з Господом будемо” (див. I Сол. 4.13 — 18).

 Він воскрес, — нема Його тут! Ці слова мають ще один, не менш важливий зміст. В бібл. мові гріб, печера, шатро, намет в негативному розумінні — символ задогматизованості, консерватизму. Господь не вміщається ні в які догматичні рамки. Догмат (грецьк. “визначення істини”) потрібен як перший щабель для Богопізнання, як основа, фундамент, азбука. Догмати віри — це абетка, необхідна дитині для того, щоб навчитися читати. Буква, з якої все починається. Але коли дитина виростає в “Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” (див. Ефес. 4.13), стає “мужем з відкритим оком“, отримує “крила орлині”, — догмат стає лише опорою для злету на висоти Духа. Як сказав св. Кирило Єрусалимський (315 — 387 рр.): “Є два ступені віри: віра догматична, погодження душі, вона від людини. Але це тільки засіб для стяжання іншої віри, дару благодаті, що подається Христом. Ця віра вища за людську міру, вона озаряє душу і дає їй бачення Бога...”.

 Нема Його тут! Воскрес! Коли ми хочемо заключити Істину в якісь жорсткі і непохитні рамки — ми вбиваємо її. Коли ми зупиняємось в своєму розвитку — ми перетворюємось на соляний стовп, консервуємось — “пам’ятайте про жінку Лотову!” (див. Лк. 17.32; Бут. 19.26). Коли ми робимо собі подобу Бога, уявляючи Його так, як можемо вмістити, і не залишаючи місця для розвитку, — ми робимо з Нього мертвого ідола, а відтак порушуємо другу Заповідь Господню. Живий Господь! І не вміщається ні в які догматичні шатра. Але як часто хочеться нам Його зв’язати, обмежити своїм розумінням, зробити “кишеньковим”! Коли в момент Преображення Господнього учням Христовим відкрилися нові, не знані іще ними висоти Істини, — вони одразу загорілися бажанням “застовбити“ її, зодягти Божественний зміст в жорстку людську форму, поставити догматичні намети для Закону, Пророків, Новозавітного вчення Христового. “І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатра: для Тебе один, і один для Мойсея, і один для Іллі”. Та Господь навіть не відповів на цю ідею (див. Мф. 17.1 — 9).

 Він воскрес, — нема Його тут! Немає Його ні в яких обмежених рамках, бо Він всюди є і все наповняє. Сотні різноманітних конфесій існують на сьогоднішній день, і кожна заявляє свою монополію на істину в останній інстанції. Кожна проголошує: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого” (див. Об. 3.17). Багатий на віру, на розуміння істини, на праведність. Кожна заявляє: Тільки у нас Христос! Не вірте. Христос там, де є віра, що чинна Любов’ю. Дух Святий ходить там, де хоче, а не там, де наказують Йому ходити людські канони і хартії. По вірі, а не по канонах дає Господь Благодать. І овечки Господні — в усіх дворах, а не тільки “Тут” чи “Отам”: “Тоді, як хто скаже до вас: “Ото, Христос тут” чи “Отам”, — не йміть віри (див. Мф. 24.21 — 27).

 Нема Його тут! Він воскрес! І щоб дістатися до Нього в будь-якому “домі” — конфесії чи громаді, — треба зламати дах. За буквою побачити дух, за формою — зміст. Бо не внесемо паралізовану, розслаблену віру свою, розуміння своє до Лікаря душ і тіл наших ні через вікна офіційного бачення, світогляду тієї чи іншої конфесії, ні через двері обрядів, церемоній, канонів. Бо багато народу, багато людського домішано до них. “А що через народ до Нього наблизитись не могли, то стелю розкрили, де Він був...” (див. Мк. 2.1 — 12).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 29 апреля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 30 квітня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний.

Заняття недільної школи для дітей (дві групи) одразу після причастя.

Середа-п’ятниця – піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 28 апреля 2017 г.

«Око за око и зуб за зуб»

«Око за око и зуб за зуб» – здесь взгляд за (на) взгляд и разумение за разумение… Вопрос не в цитатах, вопрос в их понимании. Господь дает нам возможность толкования Священного Писания в меру духовного опыта, «кто как может вместить». Каждый слышит то, что готов, или хочет услышать. Чем выше духовный уровень – тем меньше суда, жесткости и упрямства…
«Немощного в вере принимайте без споров о мнениях. Всякий поступай по удостоверению своего ума» (К Римлянам 14:1-5).
«А если бы кто захотел спорить, то мы не имеем такого обычая, ни церкви Божии...» (1-е Коринфянам 11:16)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 27 апреля 2017 г.

Богослужение есть смирение и молитва

Богослужение есть смирение и молитва. Молись и смиряйся, смиряйся и молись…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 26 апреля 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Я познал... (Осознание)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Я познал... (Осознание)" (ВИДЕО): https://youtu.be/Y4B0FSK48jk

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 25 апреля 2017 г.

Начало всего – Господь

Начало зла – гнев, начало гнева – страх, начало страха – желание, начало желания – гордыня. Начало всего – Господь…
«Потому что тварь покорилась суете не добровольно, но по воле Покорившего ее, в надежде, что и сама тварь (здесь: по своей воле, добровольно) освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих» (Рим.8:20,21).
«Я образую свет и творю тьму, делаю мир и произвожу бедствия; Я, Господь, делаю все это…» (Ис.45:7)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 24 апреля 2017 г.

Антипасха. Неділя 2-га після Пасхи, провідна. Ап. Фоми. Божественна літургія (ВІДЕО)

Антипасха. Неділя 2-га після Пасхи, провідна. Ап. Фоми. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 23 квітня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/uVtQLC0Gulk


ПРОВОДИ

ПРОВОДИ
Спомин померлих у Світлу Седмицю.

Наступна, друга неділя після Пасхи називається за церковною традицією Антипасхою (від грецьк. “замість Пасхи” — друга, нова Пасха). Вона має іще назву Неділі про Фому, або Фоминої неділі. Служба цього дня присвячена спогаду про осязання ап. Фомою ран воскреслого Христа.

Антипасха, як оновлений спогад про Пасху на восьмий день, знаменує собою вічну радість християн, пов’язану з Воскресінням Христовим. Число 8 в біблійній мові символізує початок нового етапу, нового життя, нової седмиці. Саме перша неділя після Великодня є в нас Неділею провідною, або ж Проводами. Проводи — це урочисті поминки, Великдень для померлих. Часто їх плутають з так званим Навським великоднем, відзначення якого, на відміну від Проводів, не освячене церковною традицією.

Сама назва Навський (або Наський) великдень походить від старослов’янського слова “навь”, або “навьє” — себто мрець. Іншими словами, це Пасха померлих. В деяких місцевостях України таке поминання померлих відоме також під назвою Рахманський великдень. Корені цієї традиції сягають сивої давнини, язичницької доби. Ще з дохристиянських часів ми маємо відомості про обряд поховання у слов’ян, відомий як “тризна”. Згідно з дослідженням митрополита Іларіона (в миру — проф. І.Огієнка), найдавнішу згадку про тризну у слов’ян подає візантійський письменник VII ст. Теофілакт. В Іпатієвому літописі змальована тризна по князю Ігорю у 945 році. Тризна — це поминки, на яких пили і їли, а на деяких могилах справляли ігрища та військові змагання, вірячи, що душі померлих, спостерігаючи за цими дійствами, тішаться з них.

З приходом на слов’янські землі християнства православна церква розпочала боротьбу з язичницькими обрядами, в тому числі й з тризнами. Але ця боротьба не увінчалася повним викоріненням поганських обрядів, хоча вони з часом змінилися, набули інших форм і наповнилися новим змістом. Хоч “родимі плями” давніх язичницьких звичаїв залишились в народних традиціях і донині, безумовно, заслуга Церкви в тому, що докорінно було змінене їхнє першопочаткове поганське ідейне навантаження, і сьогодні ця обрядовість набула духовного християнського змісту. Таким чином за християнського часу з’явився обряд поминання померлих. Це православний похоронний обряд, панахиди, “батьківські поминальні суботи”.

В різних місцевостях України великоднє поминання померлих відбувається в різні дні. І часто через це маємо плутанину місцевих і встановлених Церквою традицій. Так Навський (дехто, не знаючи етимології цього слова, каже Намський) великдень святкується як народна традиція у четвер на Світлому тижні (часом це роблять в четвер на Страсному тижні, а в місцевостях, де він має назву Рахманський, — часто його взагалі справляють окремо і святкують у середу четвертого тижня після Великодня на так зване Переполовення, коли маємо половину терміну між Пасхою і Трійцею). А наступного тижня, тобто на початку Фоминого тижня (в неділю, понеділок або вівторок), урочисто справляють Проводи. І знову ж таки вони в різних місцевостях справляються не в один день (в Галичині бувають й другого дня Великодня). Це також Великдень для померлих, але вже в церковній традиції.

Що стосується обрядової сторони, то наші предки вірили, що на третій день Пасхи необхідно кидати шкаралупки з свячених крашанок у воду, щоб вони пливли до Чорного моря, в країну померлих або ж в країну Рахманів, до якої вони і припливуть якраз в середу Переполовення. З цього, мовляв, мерці Рахмани й довідуються, що в нас, живих, уже Великдень і треба й собі святкувати. Історично таке повір’я можна пояснити тим, що наші предки, подорожуючи, доходили до Індії, де були так звані касти брахманів. І, пов’язуючи ці чудові теплі краї з Раєм, “ірієм”, “вирієм” на Сході, розповідали оповідки про індійських йогів-аскетів, “рахманів”, що є “великі постники і їдять крашанки раз на рік”. Про ці та інші вірування українського народу чудово розповідає митрополит Іларіон у своїй відомій монографії “Дохристиянські вірування українського народу”. Зазначу тільки, що, згідно з народним повір’ям, в Навський великдень суворо забороняється копати землю, щоб таким чином не потурбувати померлих.

Проводи в Україні справляються урочисто. Люди всією сім’єю виїжджають на цвинтарі, ідуть на кладовища, щоб у ці радісні Великодні дні разом пом’янути своїх спочилих рідних та близьких. На могилки запрошуються священики, які освячують їх і служать короткі молебні-панахиди. Рідні та близькі покійних приносять паски, крашанки, святкові страви, і кожна сім’я біля могилки свого рідного, “на гробках”, поминає його за трапезою добрим словом, згадуючи епізоди з життя покійного. Існує також звичай залишати на могилах крашанки, щоб покійник з усіма розділив радість свята. Згодом ці крашанки можуть забирати діти та старці, промовивши молитву за померлого.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


воскресенье, 23 апреля 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/Y41QfRx8qek


Я как бы поднял взгляд и…

Я как бы поднял взгляд и…

И понял, что я прозрачен и ясен обращенному на меня чистому взору без всяких дополнительных усилий с моей стороны. Мне не надо было ничего ему объяснять — этот взор видел все движения моей души раньше меня самого, ибо именно в нем они возникали. Дело в том, что моя душа и была этим взором. Лампа Ламп светила по-прежнему. Но я увидел, как отражается в ней мое сердце.

Оно не могло биться рядом с Сердцем Сердец. Оно не готово было гореть — о нет, оно просто хотело как можно больше райской халвы на халяву. Оно желало, чтобы его любили и ласкали в его мерзости и бесстыдстве, и чтобы на ложе этого наслаждения рядом с ним возлежал сам Господь.

И когда я постиг это про себя, то, вместо того чтобы отвергнуть свой грех, я отверг показавшее его зеркало. Я устыдился пронзающего меня Божьего взора и бросился в черную бездну, чтобы скрыть свой позор, хоть и знал, что это невозможно…

© Виктор Пелевин. Ананасная вода для прекрасной дамы


ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ!..

Недільне Євангельське читання.

“ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ!”
У Неділю про Хому читалося в православних храмах Євангеліє від Івана:
“Того ж дня — дня першого в тижні (в євреїв це — неділя, — О.В.), — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них : «Мир вам!» І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!»

А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!»... А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, — не ввірую!»

За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»

Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записано. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім’я Його!” (Ів. 20. 19-31).
До мене, як до священнослужителя і проповідника Слова Божого, часто надходять прохання процитувати уривки із Святого Письма, де вказується на те, що Христос був не тільки істинною людиною, а й Істинним Богом; мав не тільки людську, а й Божу волю. Тобто був не просто людиною, не просто найдосконалішим творінням Божим, а саме Боголюдиною — Богом во плоті. Такі прохання пов’язані з посиленням в останні роки проповіді представників деяких протестантських конфесій, які у своїх догматах відкидають Богочоловічество Господа нашого Ісуса Христа, називаючи Його найдосконалішим, найсвятішим, найдуховнішим, але все-таки творінням. Заради справедливості зазначу, що це стосується в основному релігійної організації “Свідків Єгови”. Більшість же представників протестантизму визнає Нікео-Царгородський Символ Віри, затверджений на 1-му та 2-му Вселенських Соборах (325 — 381 рр.). Для того, щоб з’ясувати істину, давайте звернемось до Святого Письма — єдиного незаперечного джерела інформації.

Євангельське благовістя — це блага (добра) звістка про спасіння , що її приніс на землю Син Божий, Бог Слово, Бог, явленний во плоті. Віра в Ісуса Христа як Єдинородного Сина Божого є твердинею, каменем, духовною підвалиною Церкви. Якось Ісус запитав Своїх учнів: “А ви за кого Мене маєте?” Симон Петро відповів і сказав: “Ти — Христос, Син Бога Живого!” Далі Євангеліє так висвітлює реакцію Ісуса на визнання Його Сином Божим: “А Ісус відповів і до нього промовив: “Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров ( плоть і кров — тут “людина”, — О.В.) тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля (ти, і такі як ти — віруючі і вірні, що ісповідують Мене Єдинородним Сином Божим, — О.В.), і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили адові не переможуть її” (див. Мф. 16. 13 — 18). Під час благовіщення архангела Гавриїла Діві Марії він прорік: “І ось Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому Ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий...” (Лк. 1. 31—32). Свідчення про Христа як про Сина Божого звучало із уст Самого Бога Отця під час хрещення Ісусового: “Це Син Мій Улюблений ...” (див. Мф. 3.17). Так само і в момент преображення Господнього (див. Мф. 17.5).

Цікаво, що і свідки Єгови, і представники інших конфесій не можуть заперечити Богосинівства Ісусового, але тлумачать його в переносному змісті, як синівство умовне. Для цього, як правило, наводяться такі вірші з Святого Письма: “Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі”, “Я сказав був: “Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі, а однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож” (Пс. 81.6 —7), тощо. Так! Усі ми сини Божі по благодаті Христовій (див. Рим. 8.14 — 15; Гал. 4.6 — 7; 1Ів. 3.2). Але Сам Христос — є Син Божий, “Бог Істинний від Бога Істинного, Рожденний, Несотворенний, Одноістотний з Отцем”, бо “Ним і віки Він створив” (див. Євр. 1. 2,5, 8 — 9).

Спробу позбавити Ісуса Божеського достоїнства робили ще фарисеї в часи першого приходу Його. Власне визначення Ісусом Свого Богосинівства і стало офіційним приводом для засудження Його до ганебної смерті на хресті...” Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. Відповів їм Ісус: “Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?” Юдеї Йому відказали: “Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш ”... Відповів їм Ісус: “Хіба не написано в вашім Законі: “Я сказав: ви боги?” Коли тих Він богами назвав (тут бог від “багатий“— багатими на віру, на знання, на земні й Небесні багатства, що щедрою рукою Господь наділяє усім нам по благодаті своїй, чекаючи від нас у відповідь плодів милосердя та богопізнання, — О.В.), що до них слово Боже було... то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: “Зневажаєш Ти Бога”, через те, що сказав Я: “Я — Син Божий?”; “А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. І, закривши Його, вони били Його по обличчі і питали Його, примовляючи: “Пророкуй, хто то вдарив Тебе?” І багато інших богозневаг говорили про Нього вони... А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященники й книжники, і повели Його в синедріон свій (синедріон — вищий церковний суд, — О.В. ), і сказали: “Коли Ти Христос, скажи нам”. А Він їм відповів: “Коли Я вам скажу, — не повірите ви...” ...Тоді всі запитали: “То Ти Божий Син ?” А Він їм відповів: “Самі кажете ви, що то Я”... А вони відказали: “Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!” (див. Ів.10.31 — 39; Лк. 22.63 — 71).

Щоб слова “Син Божий” не були витлумачені інакомовно, Священне Писання приєднує до них слово “Єдинородний”, “Однороджений”, тобто Один Єдиний, Який є народженим (а не сотвореним ) від Отця: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Бог Слово — Предвічний Логос, Христос, — О.В.) Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця... Ніхто Бога ніколи не бачив, — Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був“ (Ів. 1.1 — 3, 14,18)... “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів.3.16).

Багато місць із Святого Письма прямо указують нам на Божество Ісуса. Наведу лише декотрі:
Іс.40.3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому
(Ісусу Христу, Богу нашому рівняв стежки в юдейській пустелі бездуховності Іван Хреститель, — О.В.)”

Іс.9.5 : “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру”.

1Ів.5.20: “Ми знаємо, що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого... Він — Бог правдивий і вічне життя !”

Рим.9.5: “... і від них же ( від ізраїльтян, — О.В.) тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь”.

Іс.54.5: “Бо Муж твій (тут — Церкви, — О.В.), Творець твій, — Господь Саваоф Йому Ймення (до речі, Саваоф, “Бог воїнств”, “Бог воюючий”— одне з Імен Божих, а не тільки Ягве (Єгова, “Сущий” ), — О.В.), а твій Викупитель — Святий Ізраїлів (Христос , — О.В.), — Він Богом усієї землі буде званий!”

1Тим.3.16: “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”.

Мф.1.23: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Емануїл, що в перекладі є З нами Бог (Бог, а не просто людина!, — О.В.)”

Євр. 1.8 — 9: “А про Сина [сказано ]: “Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання — берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості більше, ніж друзів Твоїх”.

Тита 2.11 — 14 : “Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно і побожно в теперішнім віці і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Ісуса Христа”.

Ів.20.19 — 31 : “І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди та й на руки Мої подивись. Простягни й свою руку і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!”.

І, нарешті, останнє. Чи можете ви назвати хоча одну людину на землі, яка була б безгрішна? Ні! Праведна — так, свята — так, але безгрішна? Це прерогатива лише Самого Бога! І поки ми в тілі — то відчуваємо в членах своїх закон плоті (див. Рим. 7.23), і коли кажемо, що гріха не маємо, то обманюємо самих себе (див. 1Ів. 1.8). А Христос — жив во плоті, і був безгрішним! Яких іще доказів Богочоловічества Ісуса Христа нам шукати?

Господь мій і Бог мій!

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 22 апреля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Антипасха. Неділя 2-га після Пасхи, провідна. Ап. Фоми. Божественна літургія, архієрейський чин (неділя, 23 квітня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- роздача Артоса, архієрейське благословення;
- Велика (Вселенська) панахида;
- освячення води, хрестиків, ікон.

Заняття недільної школи для дітей відміняються. Пасхальні канікули.

Середа-п’ятниця – помірний піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 21 апреля 2017 г.

Итак, будем отличать священное от несвященного

Следует отделять святое от не святого. Разве Господь запрещает нам любить высшей, Христовой любовью? Просто не нужно путать любовь и животную страсть. Дружба – какое прекрасное слово. Истинная любовь духовна. Бог и есть – Любовь:

«Заповедь новую даю вам, да любите друг друга; как Я возлюбил вас, так и вы да любите друг друга. По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою...» (От Иоанна 13:34,35)

«Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья…» (Прит.17:17)

Но: «Или не знаете, что неправедные Царства Божия не наследуют? Не обманывайтесь: ни блудники, ни идолослужители, ни прелюбодеи, ни малакии, ни мужеложники, ни воры, ни лихоимцы, ни пьяницы, ни злоречивые, ни хищники – Царства Божия не наследуют…» (1-е Коринфянам 6:9,10)

Итак, будем отличать священное от несвященного, и нечистое от чистого…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php