вторник, 31 октября 2017 г.

Когда читаем об Иуде

Когда читаем об Иуде (Матф.27:3-5) – то здесь не раскаяние, здесь отчаяние: «Не получилось…» (И Господу, и маммоне.)
«Впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем; но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы тому человеку не родиться» (Мар.14:21).
«Иисус отвечал им: не двенадцать ли вас избрал Я? но один из вас диавол. Это говорил Он об Иуде Симонове Искариоте, ибо сей хотел предать Его, будучи один из двенадцати» (Иоан.6:70,71).
«Когда Я был с ними в мире, Я соблюдал их во имя Твое; тех, которых Ты дал Мне, Я сохранил, и никто из них не погиб, кроме сына погибели, да сбудется Писание...» (Иоан.17:12)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 30 октября 2017 г.

Спасибо за сослужение...

"Как прекрасны на горах ноги благовестника, возвещающего мир, благовествующего радость, проповедующего спасение, говорящего Сиону: “воцарился Бог твой!”..." (Ис.52:7)"

Спасибо за сослужение...


воскресенье, 29 октября 2017 г.

В воскресный вечер...

В воскресный вечер... https://youtu.be/AQ5V_Oo2EuQ

Дойти до самоустраненья
Вот так, чтоб сделалась слышна
Не боль твоя и не сомненье,
А только эта тишина.

И без усилия, без боя,
Как нежность в сердце, свет - в окне,
Так Бог проступит сам собою
Вот в этой полной тишине…

© Зинаида Миркина


«Никакую церковь, верующую, яко Иисус есть Христос, не дерзну я назвать ложною…» (Святитель Филарет Дроздов)

Притча про сіяча

Недільне Євангельське читання.

Притча про сіяча.
“Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, – і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, – і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкості. А інше упало між терен, – і вигнався терен і його поглушив. Інше ж упало на добру землю, – і, зійшовши, уродило стократно». Це сказавши, [Ісус] закликав: «Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає!»

Запитали ж Його Його учні, говорячи: «Що визначає ця притча?» А Він відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб «дивились вони – і не бачили, слухали – і не розуміли» (див. Ісаї 6.9 – 10. – Авт.). Ось що означає ця притча: Зерно – це Боже Слово. А котрі край дороги, – це ті, хто слухає, але потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам’янистому ґрунті, – це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю, та кореня не мають вони, вірують дочасно, – і за час випробовування відпадають. А що впало між терен, – це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життєвими розкошами, – і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, – це оті, хто як слово почує, береже його в щирому і доброму серці, – і плід приносять вони в терпеливості“ (Лк. 8.5 – 15).

Сам Господь розкриває нам символіку цієї притчі вкрай зрозуміло. Нам залишається лише поглянути на себе, висвітлити через призму її своє власне життя.
Сіє Сіяч... Сіє Господь зерно Слова Свого в серця наші. “Багато разів і багатьма способами“ промовляє Він до нас, зливає на нас, як на праведних, так і неправедних, благодатний дощ живої води Слова Божого. Щедро сяє для всіх Сонце Правди, запрошуючи увесь світ, всю “землю“ під лікувальне проміння Своє. Для всіх людей звучить Голос Божий. Він і в тихому шелесті осіннього падолисту, і в теплому подиху бабиного літа, в глибині небесної сині, і в кожній сріблястій павутинці, що торкнулася нашої щоки... Творець промовляє до людини через Творіння...

Сіє Сіяч... Звучить Голос Божий у кожному із нас, якщо щемить серце від сліз скривдженої кимсь дитини, якщо стискається воно, коли бачимо, як проїжджою частиною вулиці самотньо шкандибає нікому не потрібна стара бабця невідомо звідки і невідомо куди. Якщо не полишає відчуття дискомфорту та роздратування на самого себе за те, що пройшов повз жебрака й нічого не подав у простягнуту руку, бо “багато ж їх розвелось”... Господь промовляє до нас через посольство Своє в людині – совість нашу...

Сіє Сіяч... Лине Слово Його зі сторінок Святого Письма, з амвонів церков, із вжитої кимсь біблійної цитати, із випадково почутого краєм вуха уривку проповіді по радіо чи телебаченню. Господь промовляє через Слово Своє...
Сіє Сіяч... Та чи чуємо? Чи розм’якшили ґрунт поля сердець своїх, чи розслабили зсудомлені страхом й злостивістю м’язи? Чи відчули тихе замилування, щем, сльози жалості, бажання пригорнути, сердечне розчулення, зворушення, благоговіння, духовний трепет? А, може, серця наші подібні до битого шляху, щільно утоптаного кіньми агресивності, чобітьми войовничості, що здійняли куряву ненависті та нетерпимості, за якою хіба розгледиш якусь там бабусю?..

А, може, подібні вони до поля кам’янистого, що усе ж таки має прошарок родючий, і сприймає Слово? І радієм ми цьому, й пишаємось, ба, навіть не проти і похвалитися отими живими зеленими паростками віри. Та от корінь її – чи міцний? Як прийде година випробування – чи не спокусимось? Чи пекельне сонце сатанинське не засліпить душу страхом, сумнівами, пожаданнями? Чи збережемо серця наші – вмістилища духа – віруючими і вірними, чи не зів’яне у них віра?

А, може, терен омани багатства світу цього розлого розкинувся в наших серцях і глушить кволу прорість милосердя й богопізнання? Клопіт та суєта життєві чи не заважають підняти нам очі від землі до Неба? Чи не занадто часто говоримо ми оце: “Немає коли...”? Нема коли відкрити Біблію. Нема коли піти до церкви. Нема коли провідати хворого. Нема коли просто вийти “на природу“, щоб хоч так зустрітися із Творцем. Нема коли...
Так говорить Господь Бог: “Земля, що п’є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, – вона благословення від Бога приймає. Але та, що приносить терня і будяччя, – непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її – спалення” (Євр. 6.7 – 8).

Так промовляє Господь: “Верніться до Мене, – говорить Господь Саваоф, – і вернуся до вас, говорить Господь Саваоф” (Зах. 1.3).
Сіє Сіяч...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 28 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 21-ша після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 29 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу").

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

2.    Дмитрівська поминальна субота. Божественна Літургія (субота, 4 листопада 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- священнича проповідь;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- велика панахида (співають всі). 

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 27 октября 2017 г.

Духовные законы универсальны

Духовные законы универсальны. Они верны и действенны как на уровне отдельного человека, так и для группы людей – общины, церкви, семьи, государства, нации, цивилизации, мира…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 26 октября 2017 г.

"Дойти до самоустраненья..." (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Дойти до самоустраненья..." (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/Nd5zTehSByY

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 25 октября 2017 г.

Христианство – религия слабых

Христианство – религия слабых. У сильных своя «религия»…
«Собою же не похвалюсь, разве только немощами моими» (2Кор.12:5).
«Как овца, веден был Он на заклание, и, как агнец пред стригущим его безгласен, так Он не отверзает уст Своих. В уничижении Его суд Его совершился. Но род Его кто разъяснит? ибо вземлется от земли жизнь Его (их)» (Деян.8:32,33).
«Но Бог избрал немудрое мира, чтобы посрамить мудрых, и немощное мира избрал Бог, чтобы посрамить сильное; и незнатное мира и уничиженное и ничего не значащее избрал Бог, чтобы упразднить значащее, - для того, чтобы никакая плоть не хвалилась пред Богом» (1Кор.1:27-29).
«Оружия воинствования нашего не плотские, но сильные Богом (благодатью смирения) на разрушение твердынь: ими ниспровергаем замыслы и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу» (2Кор.10:4,5).
«Когда же приидет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей, и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов (слабых от сильных, смиренных от гордых, духовных от плотских); и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов - по левую. Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира» (Матф.25:31-34).
«Но Господь сказал мне: “довольно для тебя благодати Моей, ибо сила Моя совершается в немощи”. И потому я гораздо охотнее буду хвалиться своими немощами, чтобы обитала во мне сила Христова. Посему я благодушествую в немощах, в обидах, в нуждах, в гонениях, в притеснениях за Христа, ибо, когда я немощен, тогда силен...» (2Кор.12:9,10)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 24 октября 2017 г.

Вы полагаете, Христос не имел чувства юмора?..

Вы полагаете, Христос не имел чувства юмора?.. «Ибо мы имеем не такого первосвященника, который не может сострадать нам в немощах наших, но Который, подобно нам, искушен во всем, кроме греха…» (Евр.4:15)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


воскресенье, 22 октября 2017 г.

«Да кто ж верблюдов ищет там, на крыше?..»

Однажды благородный Ибрагим, сидя на троне,
Услышал грохот, вопли и тяжелые шаги на крыше своего дворца.
Он задался вопросом: «Чьи это тяжелые ступни?»
Он крикнул из окна: «Кто это ходит там?»
Охрана, полная смущения, склонила головы, сказав:
«Мы это, и в поисках мы сбились с ног».
Он вопросил: «Чего вы ищете?»
Они ответили: «Верблюдов наших».
Он вопросил: «Да кто ж верблюдов ищет там, на крыше?»
Они ответили: «Мы следуем примеру того, кто ищет единства с Богом, но при этом занимает трон»…

© Джалаладдин Руми


НАЇНСЬКА ВДОВА

Недільне Євангельське читання

НАЇНСЬКА ВДОВА

В неділю двадцяту після П’ятидесятниці читається Євангеліє від Луки:
“І сталось, — наступного дня Він [Христос] відправивсь у місто, що зветься Наїн (Наїн = “пасовисько”, — О. В.), а з Ним ішли учні Його та багато народу. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: «Не плач!» І Він підійшов, і доторкнувся до мар (до одра — нош, носилок, на яких несли покійного, — О. В.), носії ж зупинились. Тоді Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!» І мертвий встав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: «Великий Пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!“ (Лк. 7. 11—16).

Місто Наїн — це місто пасовиська. Це символ релігійних громад, в яких проживає народ віри, паства. Але як тоді, так і сьогодні слово “віруючий“ далеко не є синонімом слова “вірний”. Багато віруючих, та мало вірних; багато покликаних, та вибраних мало. І лунає в церквах похоронний плач, і голосить Рахіль, життя церковне, за мертвими духовно дітьми своїми: “Чути голос у Рамі (Рама = висота — релігійні висоти, висоти релігійного світу, — О. В.), плач і ридання та голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми (Рахіль = вівця — церковне життя, яке повинно бути смиренним, праведним, тихим і лагідним. Життя, якому належить запліднюватись Духом Святим, й від цього запліднення народжувати віру, що чинна любов’ю, — О. В.), і не дається розважити себе, бо нема їх...” (див. Мф. 2. 18).

Жінка у біблійній мові — це життя, церква. Чоловік — відповідно віра, Христос, Дух Христів, Дух Божий. І, як бачимо, у цій євангельській оповіді мова йде про жінку-вдову, про життя церковне, яке втратило Мужа — втратило віру, втратило Дух. О, як багато цих вдів і сиріт сьогодні на вулицях релігійного Наїну! Як і в дні першого приходу Христового, так і нині, перед другим приходом Його: “На майданах усіх голосіння, на всіх вулицях (вулиці — тут різноманітні релігійні напрямки, — О. В.) крики: ой, ой!.. І ридання по всіх виноградниках (виноградник у бібл. мові — церква, тут — по всіх церквах, на всіх вулицях духовного міста Наїн, — О. В.).

Хто ж той одинак, єдиний син матері своєї, за яким так голосно тужить нещасна вдова? Син біблійною мовою — це духовний плід, духовна радість від перемоги над злом, восиновлення, здійснення віри. Якщо вмерла віра, якщо вмер Дух Животворчий, Який “дає всім і життя, і дихання, і все” (див. Дії 17. 25), якщо овдовіло наше життя — то недовго й до втрати єдиного сина, плоду віри. Недовго й до падіння в шеол бездуховності. Духовне вдівство — причина духовного безпліддя. Св. апостол і євангеліст Іван Богослов так визначає плоди духовного життя у лоні Церкви: “Пишу вам, діти, бо гріхи вам прощаються... (перший плід віри, дитятко, немовля, що народжується в серці нашому, покаяння, “в вірі — добродійство”, — призводить до духовної радості від прощення гріхів ради Ймення Христового, — О. В.). Пишу вам, отроки, бо ви пізнали Отця... (духовне зростання, “в добродійстві — роздумування” над Словом Божим, пізнання Волі Божої, — дає нам духовну радість зростання в Слові, — О. В.). Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого... (юнаки, зростання до наступного щабля: “в роздумуванні — стриманість і в стриманості — терпеливість” (див. 2 Петра 1. 5—7), — дарує нам велику обітницю перемоги над дияволом, — О. В.)” (1 Ів. 2. 12—14).

Хто ж винен у загибелі отих духовних немовлят, отроків і юнаків? Хто винен у самотності нещасної наїнської вдови? Хто винен у відсутності належних плодів віри? Хто винен і що робити? Відповідь на поверхні: в першу чергу винні ті, кого Господь прилучив до великої Своєї справи спасіння — духовні левіти (Левій = прилучений), священики з “коліна левієвого”, чиї уста знання стережуть. Винні пастирі духовного Наїну, духовного пасовиська, які не виконали місії, покладеної на них в часи Старозавітньої Церкви. Винні пастирі духовного Наїну й Новозавітньої доби, а точніше та їх частина, яка, заразившись фарисейською розчиною, не виконує належним чином своїх обов’язків перед Богом і людьми і сьогодні. “Бо уста священика знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа” (Мал. 2. 7). “Погине народ Мій за те, що не має знання...” (Осії 4. 6). “Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям (Ізраїль — бібл. мовою — народ віри, — О. В.), які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю! І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися... Блукає отара Моя...” (Єзекіїля 34).

Та не поспішаймо ставити крапку і умивати руки, бо все сказане вище не знімає відповідальності і з усього народу віри! Бо “кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові“ (Рим. 14. 12)! Тож не будьте як, ті телиці васанські, про яких каже Господь: “...що тиснете бідних, трощите вбогих, що своїм хазяям ви говорите: «Принеси, і ми будемо пити!” (Ам. 4. 1). Нині відкрите джерело! Немає заборони на Слово! Закінчився час лихий, ось близько літо благоприємне. Будіть пророка Йону, що спить на дні торгового корабля, розбуджуйте “безпечних на Сіоні”, бийте тривогу на святій горі Господній. Але для цього восстаньте самі! Вставай, жінко, пробудись і принеси ноші із змертвілим одинаком своїм до Того, Хто дав нам воскресіння!

“Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!” (Єр. 31.22).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 21 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

Неділя 20-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 22 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00).

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 20 октября 2017 г.

Господь всегда оставляет место сомнению

Всякое чудо или знамение, как и мистический (духовный) опыт, имеет свое физическое объяснение. Господь всегда оставляет место сомнению…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 19 октября 2017 г.

Не тот христианин, кто таков по наружности

Не тот христианин, кто таков по наружности, и не то христианство, которое наружно, на плоти;
но тот христианин, кто внутренне таков, и то христианство, которое в сердце, по духу а не по букве: ему и похвала не от людей, но от Бога… (См. Рим.2:28,29)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 18 октября 2017 г.

"Осознание – устремление – восприятие (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Осознание – устремление – восприятие (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/080cFLAL1Nk

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 17 октября 2017 г.

Наше служение – не приращение общинами и церквями

Наше служение – не приращение общинами и церквями, в коих дух гордыни пребывает (эгрегор, коллективное эго), но сохранение огня…
«Сейчас мы видим, как Бог собирает людей персональными повестками, подобно тому, как рассылают такие повестки военнообязанным перед началом войны. Бог делает это для того, чтобы что-то сохранилось, для того, чтобы спаслось Его создание» (Старец Паисий Святогорец).
«И Мелхиседек, царь Салимский (Господь), вынес хлеб и вино (теория и практика спасения), - он был священник Бога Всевышнего, - и благословил его (на служение, на хранение веры), и сказал: благословен Аврам от Бога Всевышнего, Владыки неба и земли» (Быт.14:18,19).
«Где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них» (Матф.18:20).
«Не бойся, малое стадо! ибо Отец ваш благоволил дать вам Царство…» (Лук.12:32)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 16 октября 2017 г.

Спасибо за сослужение...

"Итак умоляю вас, братия, милосердием Божиим, представьте тела ваши в жертву живую, святую, благоугодную Богу, [для] разумного служения вашего" (Рим.12:1).

Спасибо за сослужение...


воскресенье, 15 октября 2017 г.

Дьявол начинается с пены на губах ангела...

Дьявол начинается с пены на губах ангела... Всё рассыпается в прах, и люди, и системы, – но вечен дух ненависти в борьбе за правое дело, и потому зло на земле не имеет конца...

© Григорий Померанц


ВЕРШИНА ВЧЕННЯ

Недільне Євангельське читання

ВЕРШИНА ВЧЕННЯ

В неділю дев'ятнадцяту по П’ятидесятниці читаємо уривок з Нагірної проповіді:
“І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
А коли любите тих, хто любить вас — яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагорода велика буде, і синами Всевишнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!“ (Лк. 6. 31—36).

Проповідь на горі — це неперевершений шедевр проповідництва. Казання жодного проповідника як до, так і після неї, не можуть зрівнятися з цією вершиною Вчення. Тут в доступній формі, словами, зрозумілими усім — від неписьменного галілейського рибалки до академіка наших днів, — викладена вся суть вчення Ісуса Христа.
Уривок, що його ми читаємо сьогодні, без перебільшення можна назвати вінцем релігійної думки. На той час у світі існувало багато релігій та різноманітних філософій, які тією чи іншою мірою намагалися наблизитися до Істини. Серед них вчення Лао-Цзи, який в своїх працях (учення цього китайського філософа викладене в його книзі “Дао де цзин”— “Про шлях до доброчесності“) піднімається до усвідомлення існування Єдиного Творця, і закликає до містичного споглядання Бога (Якого він називає Дао = Шлях) через самозаглиблення і духовне очищення. Це й вчення ще одного китайського учителя, Конфуція (майже 551 р. до Р. Х.), який зробив першу в історії людства спробу побудови незалежної від релігії людської моралі, оголосивши найвищою цінністю земне існування, і вбачаючи спасіння в усталеному суспільному режимі.
Існувала на той час і давньогрецька філософія. Тут і Геракліт (540 — 470 роки до Р. Х.), який вперше назвав Вселенський закон Логосом (Словом, Думкою, Законом, Розумом), хоча й будував теологію не, відділяючи Божественного від природи. Тут і Сократ (майже 470 — 399 років до Р. Х.), який почав шукати істину не в природі, а в людині, побачивши в ній відбиток духовного Божественного принципу. Тут, нарешті, й Платон (427 — 347 до Р. Х.), який прозрів вищий духовний світ, де людина знаходить свою Небесну Батьківщину.

В далекій Індії гуру (вчителі) брахманізму закликають до зречення світу та озброєння методами споглядання і йоги, відкидаючи усе, чим живуть люди: як ненависть, так і любов, як зло, так і добро. Там же, в Індії, шириться нова релігійна течія, пов’язана з ім’ям Крішни Васудеви (VI ст. до Р. Х.). Пам’ятником вчення Крішни є Бхагавад-Гіта (“Пісня Господа“), в якій релігійна думка сягає уже до необхідності піднятися на висоти любові, благоговіння, віри, хоча це лише окремі вогники в мороці язичницької ночі. В 563 році до Різдва Христового поблизу Гімалаїв на кордоні Непалу народжується Сіддхарта Гаутама, відомий нам як Будда (Просвітлений), який згодом проголосить спасіння головною метою релігії, і розробить 8 кроків-ступенів для досягнення найвищого просвітлення, “нірвани”.

І, нарешті, Заратустра (грецьк. Зороастр), з його “іранською біблією“ Авестою, який дійшов до усвідомлення Єдиного Бога — Творця Всесвіту, до необхідності встановлення на землі істини, миру та справедливості, але шлях досягнення цього він бачив один — насилля.

Як видно, багато різноманітних релігій та вчень існувало, та й існує донині на землі. Але жодне вчення не піднялося до тієї висоти: “Любіть своїх ворогів!“ Як каже блаж. пам’яті о. Олександр Мень: “На протязі століть люди пройшли незліченну кількість доріг та стежинок; вони випробували і зважили майже все... від світозаперечуючої містики до богозаперечуючого матеріалізму. І лише тоді, коли шляхи ці були пройдені і пошуки вичерпано, настала, кажучи біблейською мовою, «повнота часу»... Не людською, а Божественною вісткою увійшла Євангелія в потік історичного буття. Вона підкорила багатьох, а для декого так і залишилась спокусою чи безумством. Деякі, прийнявши її, потім відступилися. Але іти світові було, по суті, уже нікуди. Залишалося лише знову і знову повторювати блукання, які захоплювали дух людини в дохристиянські часи. Відхід від Христа насправді означає повернення до Будди чи Конфуція, Заратустри чи Платона, Демокріта чи Епікура“.

Вершина Божого Вчення... Чи спромоглися ми, насправді, піднятися хоча б трішки вище підніжжя цієї гори? Чи спромоглися дійсно возлюбити хоч би брата свого, не кажучи уже про ворога? Коли прийде Господь,— чи знайде Він віру на землі?..

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 14 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

Неділя 19-та після П’ятидесятниці. Поєднуємо зі святом Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 15 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00).

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- спуск надбрамної ікони, святкове помазання, архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень до Богородиці, святковий;
- літія за в Бозі спочилих.

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


Покрова Пресвятої Богородиці

14 жовтня православна церква вшановує свято Покрова Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії.

На початку Х сторіччя, в 903 році, грецька імперія перебувала у великій небезпеці. На столицю Царгород (Константинополь, нині — Стамбул) напало вороже військо сарацинів (сарацини — нащадки Сари, дружини Авраама, а точніше — нащадки невільниці Сариної Агарі, яка народила Авраамові сина Ізмаїла “на колінах Сари”. Сарацини – то араби). Перед лицем ворожої навали народ щиросердо молився до Господа та Пресвятої Богородиці про заступництво. І ось одного разу під час палкої молитви на всенічному богослуженні, на літії, у Влахернському храмі, що стояв над Чорним морем, Матір Божа вислухала гарячі молитви вірних.

Церковний переказ так розповідає про цю подію. Серед молільників була людина, угодна Богові — святий Андрій Юродивий, а також учень його святий Єпіфаній. Вони стояли біля амвону (передня частина вівтарного підвищення — солеї — перед іконостасом, на якому священики виголошують проповіді) і слізно молилися за спасіння міста й усієї країни. Раптом, піднявши очі до неба, вони побачили Пречисту Діву в оточенні святих ангелів, пророків та апостолів. Вона молила Бога про спасіння світу, і Своїм омофором осіняла, покривала вірних, на знак того, що бере народ під Свою опіку (омофор — довгий широкий і стрічкоподібний плат. Грецьк. “омофор” = “наплічник”. Це частина облачення єпископа. Омофор прикрашений хрестами й покладається на плечі архієрея, нагадуючи йому, що він повинен турбуватися про спасіння заблудлих, подібно до євангельського доброго пастиря, який, відшукавши пропалу вівцю, несе її додому на своїх плечах).

Тоді св. Андрій в духовному піднесенні звернувся до учня свого: “Чи бачиш ти, брате, Царицю всіх, Яка молиться за увесь світ?” — “Бачу, отче мій духовний”, — відповідав Єпіфаній. Святі мужі довго споглядали на це чудесне явлення і сповістили про нього усім присутнім в храмі. Дізнавшись про це знамення милості Божої і Його Пресвятої Матері, вірні повернулися до домівок своїх переповненими духовної радості та надії. Дійсно, незабаром сарацини були переможені. Грецьке військо прогнало завойовників, і Церква встановила святкувати це чудо в той самий день, коли воно сталося, тобто 1 жовтня. Від греків його перейняли і ми, і святкуємо свято Покрови Пресвятої Богородиці та Пріснодіви Марії 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем).

Тропар свята: “Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані Твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на Твій Пречистий образ, покірно молимо: Покрий нас чесним (чесним — себто дорогоцінним, — О. В.) Твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші”.

Чому ми звертаємось до Пресвятої Богородиці з молитвою про заступництво, про покровительство? Адже сказано в Писанні, що немає іншого посередника між Богом та людьми, окрім Господа нашого Ісуса Христа (1 Тим. 2.5)? Дійсно так. Немає під небом іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали! (Дії 4.12). Але, як сказав св. апостол Яків у своєму соборному посланні (див. Як. 5.16): “... дуже могутня ревна молитва праведного!” І коли нам тяжко, коли дух наш занеміг, ми звертаємось до праведних братів чи сестер наших по вірі: “Брате Іване, або сестро Надіє, помолися за мене до Господа”. І молитва віри праведників оздоровляє нас, недужих, і Господь підіймає нас, а коли ми гріхи були учинили, то вони нам прощаються. Бо дуже могутня ревна молитва праведного! І якщо таку велику силу має молитва братів наших по вірі, то наскільки ж могутнішою є молитва за нас Пресвятої Богородиці! Наскільки ближче Вона до Господа, коли праведність Її така повна, така безмежна, що Світло від Світла, Бог Істинний від Бога Істинного, Господь наш Ісус Христос воплотився від Неї і Духа Святого! Як сказала Сама Пріснодіва Марія: “Величає душа Моя Господа, і радіє Мій дух у Бозі, Спасі, Моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди Мене за блаженну вважатимуть (блаженну — щасливу. Церк. слов. переклад: “ублажатимуть Мене всі роди”, — О. В.), бо велике вчинив Мені Потужний!” (Лк. 1.46 — 49).

Ми віруємо, що Богородиця, “чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів”, перебуває з Господом на Небі — в сфері духу, на Небі духовному, разом зі святими ангелами Господніми. Віруєм, що після короткого успіння Свого Вона, наче сон, струсила з очей мертовність гробу і побачила безсмертне життя та Господню славу. Віруєм, що серце Її для всіх відкрите, що чує Вона палкі молитви наші, і, будучи Святою й Праведною, молиться до Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа, за нас, грішних. Віруєм, звертаючись до Неї, що не Своєю силою спасає Вона нас, але спасає Господь по молитвах Її і по вірі нашій. Що омофор Її — то молитви Її за нас, невмируща Її любов до тих, за кого Син Її був вмер на хресті.

І співає Церква Божа хвалу Богородиці. І линуть під храмовим склепінням слова святкового акафісту: “Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором.”
Пресвятая Богородице, допомагай нам!

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


пятница, 13 октября 2017 г.

Каждый слышит то, что хочет

Каждый слышит то, что хочет, или готов услышать. «Добрый человек из доброго сокровища выносит доброе, а злой человек из злого сокровища выносит злое...» (От Матфея 12:35)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 12 октября 2017 г.

"Смерть ради жизни (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Смерть ради жизни (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/b9cOwQ_mB9E

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 11 октября 2017 г.

Я был, есть и остаюсь православным

Я был, есть и остаюсь православным. Истинное православие не традиция, и не обряд. Истинное православие – это дух смиренномудрия, и мистический опыт Восточной Церкви...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 10 октября 2017 г.

«Погляд на українські реалії»: духовність

«Погляд на українські реалії»: духовність

Сьогодні поговоримо про вічне. Зокрема, торкнемося питання віри в Бога і питання духовності. В студії – проповідник і богослов, єпископ Української Незалежної Апостольської Православної Церкви Олег Ведмеденко.

https://www.mixcloud.com/voluntv/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97-%D0%B4%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C/


Что касается планирования семьи

Что касается планирования семьи, то Бог не есть Богом хаоса, но порядка. Вопрос лишь в методах. Душа человека образовывается в момент зачатия, именно потому искусственное прерывание беременности (аборт) является убийством...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 9 октября 2017 г.

Пустая лодка...

Тот, кто управляет людьми, живет в беспокойстве. Тот, кем управляют, — в скорби. Человек, следующий Дао, не желает ни влиять на кого-то, ни испытывать влияние. Единственный способ освободиться от беспокойства и избежать скорби — жить с Дао в стране великой пустоты. Если человек плывет по реке и на его судно налетит пустая лодка, то, даже если он будет не в духе, он все же не очень-то разозлится. Но если в этой лодке будет человек, он обязательно крикнет, чтобы тот аккуратнее управлял своей лодкой. Если его не услышат, он крикнет еще раз, потом еще и в конце концов разразится бранью. Если бы встречная лодка была пуста, ему не нужно было бы кричать и злиться. Если лодка, на которой вы пересекаете реку жизни, будет пуста, никто не сможет помешать вам, никто не будет стремиться причинить вам вред. Кто сможет освободиться от стремлений и боли, тот как бы исчезнет в людском море. Он будет плыть по нему невидимым, как Дао, как сама жизнь, без имени и без дома, без предназначения. По всему он как будто глупец, его шаги не оставляют следов. У него нет власти. Он ни к чему не стремится. Его никто не почитает. Поскольку он сам никого не судит, то никем не судим. Таков совершенный человек. Его лодка пуста...

© Чжуан-цзы


І НЕ ПРОРВЕТЬСЯ НЕВІД...

Недільне Євангельське читання

І НЕ ПРОРВЕТЬСЯ НЕВІД...

В неділю вісімнадцяту по П’ятидесятниці на літургії читаєтья Євангеліє від Луки:
“І сталося, як тиснувся натовп до Нього (до Христа, — О.В.), щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: «Попливи на глибінь, — і закиньте на полов свій невід». А Симон сказав Йому у відповідь: «Наставнику, — цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, — та за словом Твоїм укину невода». А зробивши оце, вони безліч риби набрали — і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли та й наповнили обидва човни, — аж вони стали потопати. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: «Господи, — вийди від мене, бо я грішна людина!» Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!» І вони повитягали на землю човни, покинули все, — та пішли вслід за Ним” (Лк. 5.1—11).

Про що йдеться в сьогоднішньому Євангелії? Чи просто про буквально-історичний факт ловитви апостолами риби? Безумовно ж, ні. Необхідно пам’ятати, що за кожною буквою, кожним значком Писання лежить глибокий духовно-символічний зміст. Як вчить святий отець Церкви Григорій Нісський, Писання є тільки символ, що вказує на духовну реальність, тому то і недостатнім, і обманливим є юдейське буквальне розуміння Писання. “Тлумачення написаного, як воно уявляється на перший погляд (тобто буквально, поверхнево, — О.В.), якщо не буде зрозуміле належним чином (як духовна символіка, — О.В.), часто продукує [дію, розуміння] протилежне життю, явленому Духом”, — говорить св. Григорій.

Сказав Господь: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів” (Мф. 28.19-20). Це заповіт Господній Церкві: навчити, охрестити, — і продовжувати навчати в лоні церковному. Чи так уже зрозуміле це завдання сьогоднішнім учням Христовим? Чи сьогоднішні “рибалки” — учні Господні (я маю на увазі в першу чергу духовенство традиційних релігійних конфесій) — “ловлять людей”? Чи належним чином закидається невід в глибини того моря, що суть “народи та люди, і племена та язики” (див. Об. 17.15)? Чи проводиться в православ’ї (а мені, як православному священнослужителю, легше говорити саме про нього) на належному рівні широкомасштабна місійна робота? Чи не назріла необхідність впровадження на наших теренах повторної, другої євангелізації? І чи не ведеться вона уже де-факто “рибалками” з протестантських “човнів”?

“Тож ідіть і навчайте!..” Слово Боже — це і є та сіть, той невід, що виловлює із глибин моря людських пристрастей душі тих, хто зморений марною працею, про яку Еклезіаст: “Марнота марнот, і все марнота...”. І якщо не лінуються рибалки закидати це Мереживо — то й не вертається воно порожнім! Треба тільки слухати голос Божий: “Отож ідіть...”. Слухати і виконувати, бо віра без діл мертва. Необхідно докласти зусиль, наблизитись до Господа не тільки устами своїми, але й серцем. Треба працювати. Причому працювати не “вночі”, не в темряві незнання, а при світлі розуміння істини, у білий день бачення того шляху, яким повинна йти Церква до Божого Царства. І якщо засяє цей день в серцях усіх служителів церкви, то обов'язково вернеться невід наповненим безліччю риби. І не прорветься Невід!..

“Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, — і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...

І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, — і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!..” (Прип. 24.30-34).

З книги "Ключ Давидів" єпископа Олега (Ведмеденка).


суббота, 7 октября 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 18-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 8 жовтня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 6 октября 2017 г.

Что такое хорошо, и что такое плохо

Что такое хорошо, и что такое плохо... Здесь как кому, где и когда. Истина субъективна. Что для одного хорошо, для иного может быть плохо. Что вчера было хорошо, то завтра может быть плохо. Что в одних обстоятельствах хорошо, то в иных может быть плохо… «Я знаю и уверен в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого; только почитающему что-либо нечистым, тому нечисто…» (К Римлянам 14:14)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 5 октября 2017 г.

«Елея же и вина не повреждай…»

Как бы ни обеднялась суть Писания буквальным его толкованием, но все же морально-этическая сторона науки Божией не повреждается, или повреждается не полностью. Ведь и по букве заповеди «Не убивай», «Не прелюбодействуй», «Не кради», «Возлюби ближнего своего» есть истинными и духовно животворящими. Потому-то и не повреждается «елей» – духовная благодать Слова Божьего, и «вино» – учение Христово, укрепляющее ум человека и веселящее сердце праведного. «Елея же и вина не повреждай…» (Откровение, 6.5–6)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 4 октября 2017 г.

"Сознание - восприятие - реальность (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Сознание - восприятие - реальность (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/Rf0YTI81o3o

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


вторник, 3 октября 2017 г.

«Я бодрствую над словом Моим...»

Библейский канон написан, утвержден и сохраняется по воле Божией и по вдохновению Святого Духа. Это слово Божие, а не человеческое, потому он и неизменен, как и Бог неизменен...
«Господь сказал мне: ты верно видишь; ибо Я бодрствую над словом Моим...» (Иеремия 1:12)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 2 октября 2017 г.

Спасибо за сослужение...

"Но в том признаюсь тебе, что по учению, которое они называют ересью, я действительно служу Богу отцов [моих], веруя всему, написанному в законе и пророках" (Деян.24:14).

Спасибо за сослужение...


Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія

Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 1 жовтня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/FOVl2NT75kQ


воскресенье, 1 октября 2017 г.

Поиск свободы

Поиск свободы - это единственная побуждающая сила, которую я знаю. Это свобода улететь внезапно в бесконечность, которая где-то там. Это свобода умереть, исчезнуть навсегда. Это свобода быть подобным пламени свечи, которая остается неугасимой в мире, озаряемом светом миллиардов великолепных звезд, остается неугасимой потому, что никогда не считает себя чем-то большим, чем есть на самом деле, - всего лишь свечой…

© Карлос Кастанеда. «Искусство сновидения»


НЕ БУДЬМО ОСТАННІМИ...

Недільне Євангельське читання

НЕ БУДЬМО ОСТАННІМИ...

В неділю сімнадцяту по П’ятидесятниці читається у храмах Євангеліє від Матвія:

“І, вийшовши звідти (з землі Генісаретської, — О.В.), Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!» А Він не казав їй ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!» А Він відповів і сказав:«Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого»...

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: «Господи, допоможи мені!» А Він відповів і сказав: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам»... Вона ж відказала: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що падають зо столу їхніх панів».
Тоді відповів і сказав їй Ісус: «О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, як ти хочеш!» І тієї години дочка її видужала” (Мф. 15.21-28).

В духовному розумінні землі тирські й сидонські — це землі торгівлі, землі, серця (земля у бібл. мові то серця людські — див. Іс. 1.2; Мф. 13. 19), у яких відбулася підміна духовних цінностей на матеріальні. Недаремно в “жалобній пісні на тирського царя” більшість екзегетів (тлумачів Святого Письма) вбачає символіку на Люцифера (Люцифер = Денниця, Син зорі) — падшого ангела, який був Херувимом помазаним, але через торгівлю серця свого став ворогом і супротивником Богові (диявол = ворог, обманець; сатана = супротивник) — див. Єзек. 28.1—19.

Назви міст Тир і Сидон промовляють самі за себе. Тир = скеля — висоти торгівлі в серці людському, висоти підміни істинних цінностей на земне багатство, що точить його міль та іржа їсть. Сидон = риболовство — духовна країна, що захоплює в рибальські сіті омани багатства світу цього – душі людські. І в цих землях, в цих містах, у цьому суспільстві язичеському зустрічає Господь жінку хананеянку. Ханаан — син Хама, ім’я його перекладається як раб, купець (знову ж таки рабство гріха і торгівля істиною). Жінка хананеянка уособлює собою життя людини, яка проміняла віру на ідолопоклонство (поклоніння “людській пожадливості та зажерливості, що суть — ідолослуження” — див. Колос. 3.5), а відтак стала рабою гріха.

І мучиться тяжко дочка її — чуттєвий світ такої людини, і страждає вона, бо горить в демонському вогні ненаситності, страждає від страху, болю, хвороб, терпить муки душевні та тілесні, позаяк “купила собі сластолюбством пошкодження”, — як каже святий Григорій Богослов. І точить душу її “невсипуща черва” незадоволення собою, своїм життям, — бо не має така людина щастя, адже щастя — це в першу чергу задовільнення духовних, а потім уже фізичних потреб людини. І страждає вона у цьому геєнському вогні, і мучиться во шеолі (в пеклі духовному), де темрява зовнішня, темрява незнання Бога, небачення Шляху, і Правди, і Життя, шляху до Царства Небесного, до Царства Божого — людською мовою – до щастя. І доля її — тільки плач та безсилля щось змінити, та скрегіт зубовний через злість на себе й оточуючих.

Але “Як тривога — то до Бога”. І людина, яка все життя була невіруючою, усе життя приносила жертви божкам світу цього — земним цінностям: владолюбству, гордості, честолюбству, насильству та користолюбству, — коли нестерпним стає її життя — звертається до Бога. Починає волати: “Господи! Якщо Ти є!”... Проте дуже важко такій людині пробитися крізь терня серця свого до Господа, важко відкрити двері і впустити Його. Увесь досвід життєвий язичника та атеїста чинить спротив поруху до віри. Тому-то й говорить Господь: Легше відкрити свої серця тим, хто хоча й занечистився, і блудить з язичництвом, але все ж таки вихований у вірі, має в серці своєму віру в Єдиного Бога. “Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...” (Тут дім Ізраїлів — церква, громади віруючих, хай і невірних, загинулих для Бога як блудний син. Я прийшов у першу чергу до тих, хто належить до народу віри, хоча й заблукав, спокусився світом, занечистив віру свою. Саме цих заблудлих синів у першу чергу маю привести до Отця, щоб “хоч були вони мертві — та ожили, пропали — та знайшлися!” (див. Лк. 15. 11—32).

І тут, як бачимо, розпач цієї нещасної жінки, цього нещасного життя дає їй поштовх до могутньої віри, до віри, якій можуть позаздрити й деякі “сини Ізраїлеві”. Ми бачимо тут покаяння, надію на спасіння, крик душі й смиренне благання: “Так, Господи!..” І Господь, побачивши віру її, відповідає: “Нехай буде тобі як ти хочеш!..”

Сказав Господь до роду лукавого та перелюбного фарисеїв від релігії: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони... Ніневітяни (ті, хто був войовничим матеріалістом, — О.В.) стануть на суд із цим родом (твердошиїх та кам'яносердих “синів Ізраїля”, — О.В.), — і осудять його, вони бо покаялись через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! Цариця з півдня (представники світу, які не задовільняються матеріальним, “стручками, що їдять їх свині”, — О.В.) на суд стане з родом оцим, — і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати, а тут ото Більший, аніж Соломон!” (Мф. 12. 38-42).
Сьогоднішнє Євангеліє для нас і про нас, дорогі “сини Ізраїлеві”. Пам’ятаймо: прийшов Христос в першу чергу до нас, і вважаймо, щоб не сталося бува так і з нами, що перші стануть останніми, а останні першими.
Не будьмо останніми...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php