воскресенье, 26 февраля 2017 г.

ПРОЩЕННА НЕДІЛЯ

Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ПРОЩЕННА НЕДІЛЯ.
Остання неділя передпостового періоду називається Прощенною. Вона носить також назву неділі сиропустної, бо в цей день припиняється вживання не тільки м’ясних, але й молочних продуктів. Понеділок після Прощенної неділі — початок Посту, чотиридесятниці — 40-денного Великого посту, який потім завершується Страсним тижнем.

Чому остання неділя перед Великим постом має назву Прощенна? Тому, що в цей день усі вірні, які готуються до очищувального періоду Посту, повинні простити, — пробачити один одному всілякі образи й попросити прощення за все зле і недобре, що вчинили всім, кого скривдили. Християни мають увійти в постовий період, очистившись від усіх образ, кривд і непорозумінь, повинні простити оточуючим, щоб і Господь простив нам наші провини чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі. Згідно з приписами Церкви, якщо у цей день ми не маємо змоги особисто зустрітися з тим чи іншим ближнім своїм, але відчуваємо, що скривдили його хоча б в думках своїх, або тримаємо на нього образу в серці своєму, — конче необхідно хоча подумки попросити в нього пробачення і самому вибачити йому все.

В цей день в усіх православних храмах читається уривок з Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа:
“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
А як постите, то не будьте сумні, як лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на Небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” (Мф. 6.14 — 21).

В молитві Господній “Отче наш” ми промовляємо такі слова: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...”. Отже, як бачимо, якщо ми не прощаємо своїм боржникам, то не простить нам і Отець наш Небесний. Тут — велика мудрість! Господь встановив чіткий закон: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне!” (див. Гал. 6.7). Якщо ми сіємо навколо себе добро, милосердя, любов, — відповідно й пожнемо сторицею. Коли ж сіємо ненависть, зло, нелюбовність, — такий зберемо і врожай. Якщо сіємо ми вітер — обов’язково пожнемо бурю. І таким чином пізнаємо, що “Бог осміяний бути не може” (див. там же).

Ідея Милосердя і Богопізнання — основна ідея Біблії. Це шлях до спасіння, шлях до щастя, шлях до Царства Небесного. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання більше, ніж цілопалень“ (Осії 6.6). І тут же в четвертому розділі читаємо: “І погине народ Мій за те, що не має знання...“ (Осії 4.6). Брак знання, недовіра до Слова Божого, небажання пізнати Волю Його і жити згідно з цією Волею — ось причина усіх наших проблем. Проблем як економічних, так і політичних, і релігійних. Лукавство і лицемірство правлять світом. Ми плачемо від того, що навколо буря — і вперто сіємо вітер. Ми не знаємо, як вирватись з тенет нещасть — і відвертаємо обличчя своє від Істини. Ми чекаємо від оточуючих розуміння й добра — і скрегочемо зубами від злості. Воістину найреальніше пекло — це наш світ, це ми з вами, це наші запеклі в безбожності серця, де темрява незнання Бога, де тільки “плач і скрегіт зубів“. “Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі: спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!.. Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті, постійно воркочемо, чекаємо права — й немає, спасіння — й від нас віддалилось воно...“ (Іс. 59.10 — 11).

“Наверніться — і будете жити”, — говорить Господь. Наверніться до милосердя, до прощення, до любові. Розпочніть піст духовний. Скажіть: “Досить!” ненависті, ворожнечі, розділенню. “Возлюбіть ворогів своїх...”. Та чи зможемо , коли не навчилися прощати навіть братові своєму? Прийшов Великий Піст. Час зупинитися на шляхах своїх. Час зосередитись, заспокоїтись і поглянути на дорогу давню. На той шлях, яким більш як три тисячі років тому зносив Мойсей з гори Божої скрижалі Завіту — Закон Божий. На той Голгофський шлях, яким майже дві тисячі років тому возніс їх Господь наш Ісус Христос на оцю висоту: “Возлюби!” “Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!”
“Так говорить Господь: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!..” (Єремії 6.16).

 З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий