вторник, 28 февраля 2017 г.

ПРО ІСТИННИЙ ПІСТ - ПІСТ ДУХОВНИЙ

26 лютого в православній громаді "Христового Воскресіння" був звершений чин прощення, адже Великий піст розпочинається з Прощеної неділі - дня, коли всі, хто готується до духовного подвигу, щиро каються в усіх гріхах перед людьми і Господом.

ПРО ІСТИННИЙ ПІСТ - ПІСТ ДУХОВНИЙ.
Який же піст потрібен Богові? Чи угодний для Господа такий “піст”, коли людина просто перейшла зі споживання м’яса на рибку, грибочки та огірочки? Коли вона не їсть м’яса, яєць, не п’є молока, але “п’є” кров людську? Безумовно ж, ні! Піст тілесний потрібен для нас з вами, для нашого здоров’я, для зміцнення нашої волі, для перемоги нашого духа над плоттю, а для Господа потрібен піст духовний! Без духовного посту піст тілесний — проста дієта. Тому і св. Антоній Великий визначав піст як стриманість в першу чергу язика, серця, а потім уже і черева.

Втім, звернімося до Святого Письма і пошукаймо в ньому відповідь на запитання: чи правильно ми розуміємо суть посту? Господь, звертаючись до пророка, говорить: “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова — їхні гріхи! (тут дім Якова — зібрання усіх синів віри, зібрання всіх колін народу Божого, всіх, хто призиває Ім’я Господнє, — О. В.). Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливості, жадають наближення Бога: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?»
Отак, — у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, — той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
Чи ж оце не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожності, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, — щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків додому впровадити? Що як побачиш нагого, — щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!..” (Ісаї 58.1 — 11).

Ось якого посту чекає від нас Господь! Ось якої жертви — милосердя! “Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних”, — говорить Господь фарисеям (див. Мф. 12.7). “Милости хочу, а не жертви, і богопізнання більше від цілопалень”, — говорить Господь і фарисеям сьогоднішнього дня. Розв’яжіть кайдани безбожності: пізнайте Волю Мою, відкрийте серця свої для Світла Істини, і побачите, що Воля Моя в одному слові: Возлюби!

Розв’яжіть пута ярма гріховного! Доки будете під прокляттям? Доки будете роз’єднані зі Мною через жорстокосердя ваше? Доки будете кадити отим ідолам, що є людські пристрасті і пожадливості плоті? Усуньте із ваших сердець крайні шкірки! (див. Єремії 4.4), необрізані ось ваші вуха, і слухати уважно не можете ви, ось слово Господнє для вас стало посміхом! (див. Єремії 6.10).

Пустіть на волю утиснений дух свій, зв’язаний ярмом омани багатства віку цього, ярмом гордості та зарозумілості. Не підносьте свого пальця і не кажіть лихого. Та як же, коли “що лежить на серці — те говорять уста”. “Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі?“ (Мф. 12.34).
Вламайте голодному хліба свого. І не тільки буквального, фізичного. Поділіться і хлібом духовним — добрим словом, щирою, а не зверхньою порадою, розділіть радість свою з ближнім своїм. Введіть вбогих бурлаків в дім серця свого, зігрійте “блукаючих бідних“ теплом своєї душі.

А як побачите нагого — і не тільки буквально, а й духовно нагого — винного перед Богом і людьми, який не має одягу праведності, щоб прикрити ганьбу наготи своєї, — не відвертайтеся від нього, прикрийте провину його своїм одягом, своєю праведністю, не ховайтеся від свого рідного, як отой фарисей: “Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник...“ (див. Лк. 18.9 —14). Бо насправді вийде той духовно нагий митар більш виправданим, аніж ви...
Ось якого посту чекає від нас Господь! Великий піст розпочався. “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму...“, — сказано в Ісаї. “Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй!..“ — гримить голос Господній в Йоіла (див. Йоіл 2.1). “Горе безпечним на Сіоні!..“ — вторить Амос (див. Ам. 6.1).
Чи почуємо?
Великий Піст розпочався...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


понедельник, 27 февраля 2017 г.

Неділя сиропусна, прощена. Божественна літургія (ВІДЕО)

Неділя сиропусна, прощена. Згадування Адамового вигнання. Заговини на Великий піст (неділя, 26 лютого 2017 року Божого). Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви, м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Божественна літургія. Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/LAKpWj40h_M


воскресенье, 26 февраля 2017 г.

Мы начинали – хорошо...

У недільний вечір... https://youtu.be/VRyJq4ffuOY

Как славно, празднично живём:
Конгрессы, съезды, фестивали…
…Но вспомнить хочется о том,
Как мы когда-то начинали…

Как наши деды в кандалах
За убеждения, за веру
Этапом шли в Сибирь, в ГУЛаг –
На смерть, на пытки, на расстрелы.

Как много дорогих нам лиц
В стенах тюремных казематов,
Психиатрических больниц
Свой путь окончили когда-то.

Дома Молитвы – под замком,
Общенья – тоже под запретом,
Но ночью шли, чтобы тайком
Читать из Нового Завета.

Молитвенным был каждый дом,
Без кафедры и без эстрады.
В собранье тесном, дорогом –
Там Бог дарил часы отрады.

Как ловят листья ветра вздох –
Такую чуткость все имели,
Во дни страданий и тревог
Там сострадать другим умели.

…Прошли года, ослаб режим,
Власть разрешила собираться.
И каждый – словно бы ожил,
Свободой стали наслаждаться.

И хоть сидели в тесноте
И в невысоких помещеньях, –
Но всё ж в любви и простоте
Мы все склонялись на колени.

Противники Христа не раз
Ещё метали стрелы злости, –
Зато друзья любили нас
И ехали охотно в гости.

И приглашали нас к себе,
Благословеньями делились! –
Мы так воспряли, что уже
Бояться мира разучились…

Ведь хочешь – проповедуй, пой,
На площади, в театре, в парке,
А хочешь – Дом Молитвы строй,
А Библией – дари подарки…

Не ведал в камере мой дед
Как Книги эти упразднятся!
Уютно стало нам везде,
Сонливость стала появляться.

Уют и сон – всегда близки
И даже совесть спать согласна…
Увы! … как зыбкие пески
Богатство и покой опасны!

Когда без следствия и суда
За веру забирали брата, -
То на устах сестёр тогда
Была молитва, - не помада

Когда отца под звон цепей
Везли на Север скотовозы, -
То на ресницах дочерей
Не тушь была тогда, - а слёзы.

Когда за проповедь твою
Тебя приводят к прокурору, -
Тогда не «реп» и «рок» поют, -
А слышат ангельские хоры.

И если, трепетно любя,
Христом живут, горят Им, дышут, -
Тогда «Иисус любит меня»
На майках и носках не пишут,

Когда судили лишь за то,
Что ты пресвитер – к высшей мере, -
Тогда был мир. В церквах никто
Так не боролся за портфели.

Свобода – розой расцвела,
Но в ней отраву дьявол прячет.
Кто не забыл Христа слова, -
Тот видит это всё – и плачет…

… А путь ещё не завершен,
И каждый это помнить должен.
Мы начинали – хорошо, -
Давайте хорошо продолжим…

© Петреску Н.Н.


ПРОЩЕННА НЕДІЛЯ

Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ПРОЩЕННА НЕДІЛЯ.
Остання неділя передпостового періоду називається Прощенною. Вона носить також назву неділі сиропустної, бо в цей день припиняється вживання не тільки м’ясних, але й молочних продуктів. Понеділок після Прощенної неділі — початок Посту, чотиридесятниці — 40-денного Великого посту, який потім завершується Страсним тижнем.

Чому остання неділя перед Великим постом має назву Прощенна? Тому, що в цей день усі вірні, які готуються до очищувального періоду Посту, повинні простити, — пробачити один одному всілякі образи й попросити прощення за все зле і недобре, що вчинили всім, кого скривдили. Християни мають увійти в постовий період, очистившись від усіх образ, кривд і непорозумінь, повинні простити оточуючим, щоб і Господь простив нам наші провини чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі. Згідно з приписами Церкви, якщо у цей день ми не маємо змоги особисто зустрітися з тим чи іншим ближнім своїм, але відчуваємо, що скривдили його хоча б в думках своїх, або тримаємо на нього образу в серці своєму, — конче необхідно хоча подумки попросити в нього пробачення і самому вибачити йому все.

В цей день в усіх православних храмах читається уривок з Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа:
“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
А як постите, то не будьте сумні, як лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на Небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” (Мф. 6.14 — 21).

В молитві Господній “Отче наш” ми промовляємо такі слова: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...”. Отже, як бачимо, якщо ми не прощаємо своїм боржникам, то не простить нам і Отець наш Небесний. Тут — велика мудрість! Господь встановив чіткий закон: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне!” (див. Гал. 6.7). Якщо ми сіємо навколо себе добро, милосердя, любов, — відповідно й пожнемо сторицею. Коли ж сіємо ненависть, зло, нелюбовність, — такий зберемо і врожай. Якщо сіємо ми вітер — обов’язково пожнемо бурю. І таким чином пізнаємо, що “Бог осміяний бути не може” (див. там же).

Ідея Милосердя і Богопізнання — основна ідея Біблії. Це шлях до спасіння, шлях до щастя, шлях до Царства Небесного. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання більше, ніж цілопалень“ (Осії 6.6). І тут же в четвертому розділі читаємо: “І погине народ Мій за те, що не має знання...“ (Осії 4.6). Брак знання, недовіра до Слова Божого, небажання пізнати Волю Його і жити згідно з цією Волею — ось причина усіх наших проблем. Проблем як економічних, так і політичних, і релігійних. Лукавство і лицемірство правлять світом. Ми плачемо від того, що навколо буря — і вперто сіємо вітер. Ми не знаємо, як вирватись з тенет нещасть — і відвертаємо обличчя своє від Істини. Ми чекаємо від оточуючих розуміння й добра — і скрегочемо зубами від злості. Воістину найреальніше пекло — це наш світ, це ми з вами, це наші запеклі в безбожності серця, де темрява незнання Бога, де тільки “плач і скрегіт зубів“. “Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі: спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!.. Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті, постійно воркочемо, чекаємо права — й немає, спасіння — й від нас віддалилось воно...“ (Іс. 59.10 — 11).

“Наверніться — і будете жити”, — говорить Господь. Наверніться до милосердя, до прощення, до любові. Розпочніть піст духовний. Скажіть: “Досить!” ненависті, ворожнечі, розділенню. “Возлюбіть ворогів своїх...”. Та чи зможемо , коли не навчилися прощати навіть братові своєму? Прийшов Великий Піст. Час зупинитися на шляхах своїх. Час зосередитись, заспокоїтись і поглянути на дорогу давню. На той шлях, яким більш як три тисячі років тому зносив Мойсей з гори Божої скрижалі Завіту — Закон Божий. На той Голгофський шлях, яким майже дві тисячі років тому возніс їх Господь наш Ісус Христос на оцю висоту: “Возлюби!” “Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!”
“Так говорить Господь: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!..” (Єремії 6.16).

 З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 25 февраля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя сиропусна, прощена. Згадування Адамового вигнання. Заговини на Великий піст (неділя, 26 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, євангелія, євхаристія, причастя;
- оголошення, вітання з днем народження;
- чин прощення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу загальний ("На всяку потребу" ).

Під час літургії - зимовий збір пожертв для нужденних. Одяг, продукти харчування, засоби особистої гігієни. Грошові пожертви - на придбання духовної літератури для лікарень, бібліотек та пенітенціарних закладів міста та області.

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

З понеділка, 27 лютого, початок Великого посту.

2. З понеділка по четвер першої седмиці Великого посту (27,28 лютого, 1 та 2 березня), о 18-00 служитиметься Великий покаянний канон св. Андрія Критського.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви. Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ДОБРОВІЛЬНІ ПОЖЕРТВИ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


пятница, 24 февраля 2017 г.

Если Бог открывает – я не закрываю

Я себе не принадлежу. Если Бог открывает – я не закрываю, если закрывает – не мне открывать...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 23 февраля 2017 г.

Зимовий збір пожертв

Зимовий збір пожертв
Громада "Христового Воскресіння" (настоятель - єпископ Олег Ведмеденко) оголошує щоквартальний збір пожертв для нужденних (одяг, продукти харчування, в тому числі консерви домашнього приготування, предмети особистої гігієни). Грошові пожертви - на придбання духовної літератури для вільного розповсюдження.

Пожертви будуть прийматися у неділю, 26 лютого, під час звершення Божественої літургії з 9.00 до 12.00 за адресою: місто Луцьк, вул. Зв'язківців, 1 (район Електроапаратного заводу, будівля "Таксосервісу", 3-й поверх).
Телефони для довідок: 066-580-60-16; 096-23-01-777.


Не разумом живу, но сердцем

Я себе не принадлежу. Не разумом живу, но сердцем...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


среда, 22 февраля 2017 г.

Слово Божие живо и действенно

Слово Божие живо и действенно (Евр.4:12). И все Писание богодухновенно (2Тим.3:16). «Ибо Я бодрствую над словом Моим...» (Иеремия 1:12)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 21 февраля 2017 г.

Зло

Зло – извращенное действие воли тварных существ (человека), нарушающее Божественную волю и ведущее к отпадению от Бога.

Зло есть уклонение воли тварных существ от того состояния, в которое поставил их Бог (милосердия, смирения и любви), в состояние неестественное и противоположное (жестокосердия, ненависти и гордыни)… Синоним зла – грех.

Зло никогда не овладевает человеческой душой прямо, оно всегда соблазняет маской добра; зачастую таким соблазном выступает применение злых средств ради достижения благой цели, например, правды, справедливости. Также злые поступки люди часто маскируют природными, «естественными» потребностями, отсутствием свободы воли («обостренное чувство справедливости», «излишняя эмоциональность»).

«Зло же есть не что иное, как утрата и добровольная лишенность того, что Богом даровано разумному естеству. Собственно злом называется происходящее против закона Создателя (закона Любви)...» (Иоанн Дамаскин)

© Азбука веры

«Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я - медь звенящая или кимвал звучащий.
Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, - то я ничто.
И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.
Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,
не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,
не радуется неправде, а сорадуется истине;
все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.
Любовь никогда не перестает...» (1Кор.13:1-8)


воскресенье, 19 февраля 2017 г.

У недільний вечір...

У недільний вечір... https://youtu.be/GojFYEwHJ4o


"Что делаешь, делай быстрее…"

Когда-то звезды в небе казались мне другими мирами, к которым полетят космические корабли из Солнечного города. Теперь я знаю, что их острые точки - это дырочки в броне, закрывающей нас от океана безжалостного света.

На вершине Фудзи чувствуешь, с какой силой давит этот свет на наш мир. И в голову отчего-то приходят мысли о древних.

"Что делаешь, делай быстрее…" Какой смысл этих слов? Да самый простой, друзья. Спешите жить. Ибо придет день, когда небо лопнет по швам, и свет, ярости которого мы даже не можем себе представить, ворвется в наш тихий дом и забудет нас навсегда...

© Виктор Пелевин. «Empire «V»


НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД

Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД.
Третя неділя передпостового періоду присвячена Страшногу Судові. Вона називається іще м’ясопустною, бо в цю неділю “запускається”, припиняється вживання м’ясних страв. В народі цей тиждень називають масляницею. Ще з язичеських часів період проводів зими і зустрічі весни був особливо радісним й веселим. Наші предки у ці дні поклонялися сонцю. Символіка сонця була у всьому. Навіть традиційні млинці — не що інше, як символ круглого гарячого світлого сонця. Церква вела безупинну боротьбу з поганськими звичаями. Для того, щоб викорінити з свідомості людей звичку поклонятися не Творцеві, а творінню, Церква де в чому пішла на компроміс. Керуючись словами Христа: “Будьте ж мудрі, як змії” (Мф. 10.16), церковнослужителі в боротьбі з язичництвом проявляли зміїну гнучкість. Там, де не можна було зовсім викорінити поганські традиції, Церква надавала їм християнського забарвлення, замінювала язичницьку символіку на християнську.

У біблійній мові сонце — символ життєдайного Світла Правди. В книзі пророка Малахії читаємо: “А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його, — і ви вийдете та поскакаєте мов ті ситі телята!” (Мал. 4.2). І таким чином Церква благословила святкування масляної як зустріч Сонця Правди — Христа.

В Євангелії від Івана сказано:“Суд же такий, що Світло на світ прибуло...” (Ів. 3.19). І недаремно масляна припадає саме на неділю Страшого Суду. В цю неділю в храмах читається Євангелія від Матвія:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене». Тоді відповідять Йому праведні і скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них:«По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили». Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові і його посланцям приготований. Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягнули Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи:«Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці — і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчиними, — Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники — на вічне життя” (Мф. 25.31-46).

Як бачимо, немає тут поділу за принципом національності, кольору шкіри, соціального стану, релігійної приналежності, канонічності чи неканонічності. Не говорить Господь:”Ану, розділіться-но по партійних списках”, чи “Станьте, протестанти, сюди, католики — сюди, УПЦ Київського патріархату у той куток, а Московського — в інший”. Ні! У Господа, як бачимо, інший принцип розділення на праведних і неправедних:”овни і козліща”. Ті, хто нагодував, напоїв, проявив милосердя до свого ближнього, і ті, хто вчинив серця свої кам’яними, а вуха — глухими, кому “бог віку цього” — сатана — “засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” (див. 2Кор. 4.3-4).

Як часто нам, людям, хочеться обмежити Бога своїми вузькими рамками, перетворити Його на козирну карту у своїх політичних чи релігійних іграх! Як часто ми, немов ті римські вояки, ділимо одіж Христову, тягнучи кожен до себе Христову праведність, підганяючи істину під свої шкурні інтереси! Як часто ми розпинаємо Христа іржавими цвяхами лукавства й лицемірства, насильства й користолюбства! Пробиваємо тіло Його гострим списом агресивності і ненависті до ближнього, забуваючи про Суд. Забуваючи, що прийде Христос у славі судити живих і мертвих. Що побачать Його всі, і ті, які прокололи...

Господь не вміщується в рамки релігійних догматів і канонів. Господь не потребує служіння рук людських. Він вимагає служіння наших сердець. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання — більше від цілопалень”, — говорить Господь в книзі пророка Осії. “Жертва Богові — це дух сокрушенний, серцем смиренним і скорботним ти не погордуєш”, — підносить молитву свою псалмоспівець Давид.

“Зупиніться на шляхах своїх”, — благає нас Єремія. Чи почуємо? Чи зрозуміємо оті слова Господні: ”Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм Я оголошу тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф. 7.21-23).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 18 февраля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя м’ясопусна, про Страшний Суд. Божественна Літургія (19 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- недільна проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу загальний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

В неділю заговини на м’ясо. Подальша седмиця сирна (масляна), загальна (у середу й п’ятницю дозволяється вживання молока та яєць).

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


Про молитви за померлих

18 лютого - Вселенська батьківська поминальна субота, яка є днем молитовного вшанування всіх спочилих.

Про молитви за померлих.
Екклезіаст сказав: “Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають… і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється…” (Екклезіаста, 9 розділ, 4–6 вірші). Однак треба завжди пам’ятати, що Слово Боже – то є меч двосічний і, як мовить святитель Феофан Затворник, “не так візьмеш [його] – поранишся”. “Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть”, – навчає Господь (Євангеліє від Луки, 20.38); “Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими” (Послання апостола Павла до Римлян, 14.9).

Екклезіаст каже не про те, що померлі взагалі нічого не знають, але що не знають за тілом. Земля це місце випробувань. Творець дав нам тіло як інструмент, за допомогою якого ми можемо робити або добрі, або злі справи, тим самим засвідчуючи, проявляючи свою віру, адже “віра, коли діл не має, – мертва в собі” (Якова, 2.17).

Допоки ми живемо в тілі – ми знаємо, що помремо. Знаємо, що ставши на страшному суді Христовому, дамо відповідь за кожне слово пусте. Знаємо, що кожну справу нашу Бог приведе на Суд. А знаючи це, ми намагаємося добрими ділами, вірою смиренною, що здійснюється в любові, набувати собі друзів на Небі від “багатства неправедного”, земного. Щоб коли проминеться воно (коли не знатимемо уже за тілом ні любові, ні ненависті, не зможемо приносити плодів ні добрих, ані злих), прийняли нас до вічних осель (див. Від Луки, 16.9).

Що стосується молитов небожителів, то душі спочилих праведників знаходяться на Небі духовному, у паралельному нашому фізичному – тонкому, закритому для тілесних очей, світі. Цей світ у біблійній мові називається світом невидимим, ангельським. І те, що переставлені “на той світ” душі святих угодників Божих знають про події, які відбуваються тут, на землі, і здатні впливати на них завдяки молитовному предстоянню своєму перед Господом, підтверджує нам Святе Письмо. В Апокаліпсисі читаємо:

“І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертовником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.

І кликнули вони гучним голосом, кажучи: «Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?»

І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони…” (Об’явлення, 6.9–11.).

Земна Церква (яка складається з віруючих та вірних учнів Христових, християн, що сповідують Христа в своїй плоті), а також Церква небесна (що наростає із небожителів – Богородиці, святих ангелів, спасенників Божих, усіх від віку спочилих праведників) з’єднані під єдиним Главою, Христом. Між земною та небесною Церквами існує найтісніший зв’язок, бо така воля Божа, “щоб усе об’єднати в Христі, – що на Небі і що на землі” (До Ефесян, 1.10.). Тому Небесні сповідники Христові невидимим чином беруть участь у нашому житті, як і сказано: “Говорю вам, що так само на Небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..” (Від Луки, 15.7). Вони близькі до нас, а ми, якщо ми в Дусі Святім перебуваємо (а цього досягаємо під час гарячої сердечної молитви), – до них: “співгорожани святим і домашні для Бога”. Як і свідчить апостол: “Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх – до Бога, і до духів удосконалених праведників...” (До Євреїв, 12.22–23).

У запитанні, що його ми тут розглядаємо (а це живе, реальне запитання з моєї священно-службової практики, одне з тих, які найчастіше зустрічаються), звучить відверте невірство в життя душі позагробове та у дієвість молитов за померлих. Як правило, таке невірство породжується проповідями представників деяких протестантських конфесій, таких, як наприклад адвентисти сьомого дня. Подібні хибні погляди є не новими в житті Церкви. Іще на зорі християнства їх розповсюджувала секта гіпнопаннихитів, що вчили про одночасну смерть душі й тіла, та про одночасне ж і воскресіння їх. Історично відомі богословські диспути, які переможно вів з ними визначний учитель Церкви Оріген (185 – 254 рр.).

В основу доктрини про смертність людської душі гіпнопаннихити (як і адвентисти сьогодні) покладають сьомий вірш другого розділу першої книги Біблії, “Буття”: “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею”. Далі виводиться проста арифметична формула: тіло людське (створене з пороху земного) + дух (який Бог безпосередньо вдихнув у людину) = душа. Під час смерті тіло йде в землю, дух повертається до Бога, а душа, відповідно, перестає існувати (ось вам “і вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його” (Екклезіаст, 12.7)). Така собі проста арифметика. Проста, як лампочка: вимкнув світло – й погасла… І при цьому зовсім не обов’язково утруднювати себе, аби підняти очі буквально на декілька віршів вище та прочитати: “...бо людина (!) відходить до вічного дому свого” (Екклезіаст, 12.5). Людина, а не безлика енергія! Людина, яка за визначенням є дух, що має душу і живе в тілі. Яка й залишає це тіло за словом апостольським: “Знаємо-бо, що коли мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі – дім нерукотворний та вічний” (Друге до Коринфян, 5.1).

Що ж до дієвості молитов за померлих, то тут також слід звернутися до Слова Божого. Воно ж свідкує, що Христос може полегшити долю живучих у потойбічнім світі. Це стосується і грішників, які каються, і недосконалих праведників. Бо немає гріха, який би міг перемогти милосердя Боже (втім, це не стосується нерозкаяних грішників, носіїв хули на Духа Святого). Відома ж усім притча про багатія та Лазаря указує лише на те, що за гробом людина нічого вже не може змінити своєю силою, – для Господа ж “нема неможливої жодної речі” (див. Від Луки, 1.37; 16.19–31). Декілька цитат на підтвердження:

Від Матвія, 28.18: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі”.

Друга книга Маккавейська, 12.39–45; Якова, 5.16; Єремії, 16.7: “Наступного дня вояки Юди (Юди Маккавея. – Авт. ) прийшли, – саме тоді була на це крайня пора, – щоб зібрати трупи полеглих і поховати їх у батьківських гробах разом з родичами. Вони знайшли тоді під тунікою в кожного з померлих дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були юдеям заборонені законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли. В той час усі благословили Господа, справедливого Суддю, Який чинить скрите явним; і почали вони молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито.

Юда ж, шляхетний муж, умовив вояків берегти себе чистими від усякого гріха, не пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха полеглих. Він зібрав, з кожного поголовно, до двох тисяч драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що полеглі встануть [з мертвих], зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка! Тому він і приніс жертву преблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха”.

Сираха, 7.36(33): “Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки”.

Від Матвія, 12.32: “І як скаже хто слово на Людського Сина (на Христа. – Авт. ), то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!..”

З книги "ІЩЕ НІЧ..." (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


пятница, 17 февраля 2017 г.

Заява Духовної Ради Майдану

Заява Духовної Ради Майдану

З огляду на вкрай загострену і вибухонебезпечну соціально-політичну ситуацію в країні...

http://apc.at.ua/news/zajava_dukhovnoji_radi_majdanu/2017-02-16-186


«А праведник, если и рановременно умрет…»

Человек уходит из жизни на пике своего духовного развития. Когда дух его максимально усовершился, развитие завершено, и впереди либо падение, либо стагнация, что собственно, одно и то же. Бывают и исключения, когда Бог оставляет человека ради служения – то притеняя, то отпуская благодать. Но это именно исключения…

«А праведник, если и рановременно умрет, будет в покое,
Ибо не в долговечности честная старость, и не числом лет измеряется:
Мудрость есть седина для людей, и беспорочная жизнь - возраст старости.
Как благоугодивший Богу, он возлюблен, и, как живший посреди грешников, преставлен,
Восхищен, чтобы злоба не изменила разума его, или коварство не прельстило души его.
Ибо упражнение в нечестии помрачает доброе, и волнение похоти развращает ум незлобивый.
Достигнув совершенства в короткое время, он исполнил долгие лета;
Ибо душа его была угодна Господу, потому и ускорил он из среды нечестия. А люди видели это и не поняли, даже и не подумали о том,
Что благодать и милость со святыми Его и промышление об избранных Его.
Праведник, умирая, осудит живых нечестивых, и скоро достигшая совершенства юность - долголетнюю старость неправедного;
Ибо они увидят кончину мудрого и не поймут, что Господь определил о нем и для чего поставил его в безопасность…» (Прем.Сол.4:7-17)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


четверг, 16 февраля 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Искусство из искусств (Исихазм)" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Искусство из искусств (Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/LBPSbwmiENM

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 15 февраля 2017 г.

Свято Стрітення

15 лютого, вся Православна Церква відзначає свято Стрітення Господнього.

Свято Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа є одним з дванадцяти найбільших свят православної церкви. Відзначається воно 15 лютого (2 лютого за старим стилем). Свято пригадує стрітення (церк. слов. “зустріч”) на 40-й день після народження маленького Ісуса Христа з праведним Симеоном та пророчицею Анною.

Ця подія змальована в Євангелії від Луки:
“А коли — за Законом Мойсея — минулися дні їхнього очищення (Йосипа та Марії. Згідно з Законом Мойсеєвим період очищення тривав 40 днів від народження дитини чоловічої статі — див. Левіт 12.2 — 4, — О. В.), то до Єрусалиму принесли Його (немовля Ісуса,— О. В.), щоб поставили Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу», і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, — «пару горличат або двоє голубенят». І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, — людина праведна та благочестива, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього (Христос = “Помазаник”. Євр. — Месія, помазаний Богом, огорнутий, “зодягнений” Духом Святим для звершення місії спасіння, — О. В.). І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед усіма народами. Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!»

І дивувалися батько Його й Мати тим, що про Нього було розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його Матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, — і меч душу прошиє самій же Тобі, — щоб відкрились думки сердець багатьох!»

Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племені Асирового, — вона дожила до глибокої старості, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення чекав...“ (Лк. 2.22 — 38).

Символічно Стрітення зображає зустріч Старого й Нового Заповітів. Зустріч старозавітньої віри, старозавітнього пророка Симеона (Симеон = “слухання” — узагальнюючий образ старозавітніх пророків, які чули голос Божий, розуміли Волю Божу, і прорікали її, проповідуючи прихід Месії, прихід Сина Божого, прихід Нового Заповіту — Заповіту Любові), з носієм цього Заповіту (Ісус = “Сущий спасає, Спаситель”). Зустріч Старозавітньої Церкви, старозавітнього, підзаконного життя, підзаконного служіння, яке отримало через віру в Єдиного Бога, через страх Божий, благодать Господню (Анна = “благодать”), — з Новозавітньою Церквою, що породжує “Дитину мужеської статі”, Христа Ісуса, спасаючу віру, яка над Законом, грунтується, стоїть на його тверді, яка вище підзаконного служіння, яка є “благодаттю на благодать”. Таким чином Церква Нового Заповіту є возвишеною Церквою, возвишеним життям, возвишеним, возвеличеним служінням (Марія = “Возвеличена”).

Наука про богослужби, літургика, так говорить про історію встановлення цього свята в християнстві: “Свято Стрітення стає відомим на Сході з IV сторіччя, а на Заході — з V ст. при папі Галасії II (494 р.). В VI ст., при імператорі Юстиніані I (в 543 р.), згідно з відкриттям одному угодникові Божому,— встановлено святкувати цю подію з особливою урочистістю, з хресним ходом та зо свічками, на спомин порятування жителів Константинополя від моровиці та землетрусу в Антиохії. В пам’ять цього в декотрих обителях відбувається перед літургією хресний хід”.
Святкування Стрітення віднесене на 2/15 лютого, бо це є сороковий день після Різдва Христового.

Тропар (основна пісня) свята: “Радуйся, Благодатная Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися і ти, старче праведний, що прийняв в обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php

вторник, 14 февраля 2017 г.

О депрессии

Депрессия есть результат внутреннего конфликта между духом и эго. Когда достаточно развитый дух не может себя проявить – подняться в активное сознание, на поверхность. Стать преобладающим...
(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


понедельник, 13 февраля 2017 г.

Неділя про блудного сина. Божественна літургія (ВІДЕО)

Неділя про блудного сина (12 лютого 2017 року Божого). Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви, м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Божественна літургія. Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/vGghljn96Dw


воскресенье, 12 февраля 2017 г.

ШЛЯХ БЛУДНОГО СИНА

Недільне Євангельське читання.

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.

ШЛЯХ БЛУДНОГО СИНА.

Друга неділя передпостового періоду присвячена притчі про блудного сина. У храмах прочитується уривок з Євангелії від Луки, який знову і знову примушує нас замислитись над своїм життям: чи не є, бува, і ми отими “блудними синами”, які зреклися благодаті Отця нашого Небесного, і замість того, щоб щоденно насичуватись насущним хлібом Слова Божого, шукати Царства Небесного, — харчуємось нечистим духовним харчем — “свинячими недоїдками”? Чи не пора нам зупинитись на шляхах своїх і разом з отим блудним сином вигукнути: “Встану, піду до Отця свого...”?!

“У чоловіка одного було два сини. І молодший з них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати. І пішов він тоді, і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм, прийми ж мене як одного з своїх наймитів»... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм»... А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!» І почали веселитись вони.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався додому, почув музику та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв». І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодоване»... І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!” (Лк. 15.11 — 32).

О, скільки таких братів наших — духовних мерців — блукають у далеких від Господа краях! Скільки пропалих для Царства Небесного блудних синів, розтринькавши маєток свій, ту Божественну благодать, яку отримали в таїнстві хрещення, змарнувавши своє духовне й фізичне здоров’я, розтративши найцінніший дар Божий — життя, “живучи марнотратно”,— “пасуть свиней” для мешканців чужої нам землі, землі омани багатства світу цього! Землі, скарби якої “міль поїсть та іржа поточить”. Землі, князем якої є світоправитель цієї темряви, сатана — отой ворог і супротивник Волі Божої, “вуж стародавній”, що мешкає у полі наших сердець і щохвилини нашіптує нам, як і за часів Адама: “А чи правду сказав Бог? Ні, не вмрете...”.

Притча про блудного сина є однією з найважливіших притч не тільки Нового Заповіту, а й усієї Біблії. Шлях блудного сина — це шлях народу віри. Шлях від увірування через падіння до воскресіння. Шлях від Авраама і Давида через Вавілонський полон до Христа. Цей шлях проходить народ Божий, починаючи з перших людей віри, символічно зображених у Святому письмі під образами Адама і Єви. Згадаймо історію. Авель — Каїн — Сиф; Сиф — розбещення людей — Ной; Ной — Вавілонське стовпотворіння — Авраам; Авраам, Ісак, Яків — рабство Єгипту — Мойсей; Мойсей — пустеля, сини Кореєві — Ісус Навин і т.д., аж до приходу Христового. Усе повертається на кола свої. Історія повторюється, духовний вітер віє то в краї гарячої віри, то знову дихає зимним холодом півночі зневір’я. “Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутить він та й іде, і на круг свій вертається вітер...” (Еклезіаст 1.6). Шлях блудного сина... Шлях церкви. Церкви як Старозавітньої, так, на жаль, і Новозавітньої.

Гефсиманія... Час страждань Ісусових уже близько. “І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... І сказав Він до них: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!» І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. І благав Він: «Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!.. А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...” (Мк. 14.32 — 42). Чи тільки людська природа Ісуса, чи лише людська воля Цього Богочоловіка, Сина Божого, Істинного Бога і Істинної Людини страждала тоді? Чи мало знаємо ми прикладів з історії Церкви, коли не Бого-, а просто люди, люди віри, — йшли на смерть заради Царства Божого і співали Псалми. Ні! Не за Себе сумував і тужив Ісус. Він бачив шлях новозавітнього духовного Ізраїля, новозавтнього народу віри, — шлях блудного сина... Він бачив, як іржаві цвяхи користолюбства й насильства прибивають руки (діла Милосердя і Богопізнання) та ноги (ходу в Царство Небесне) Його. Як войовничий спис світських засад проникає між ребер Його, в Тіло Його, Церкву. Як виливається на землю кров і вода, — марнується жива вода Вчення Його, про яку Він сказав:”Хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!” Бачив, як знекровлюється благословенне Його Тіло...

Та бачив Він і інше. Бачив, що “кості Його не сокрушаться”, кістяк, основа, Остаток, вірні — залишаться незламними. Бачив тих блаженних, які вбогі духом, які засмучені, які лагідні, які голодні та спрагнені правди, які милостиві, які чисті серцем, які є миротворцями, які гнані за правду — бачив овечок Своїх в усіх дворах, в усіх громадах, в усіх конфесіях. Бачив тих благословенних, які нагодували, вгамували спрагу, зодягли, прийшли і відвідали. Бачив тих, які знали Його, і яких Він знав. Тих, кого Він передбачив і предназначив, шоби стали одно, щоб був Один Пастир і одна паства.

“Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас Духа — і ви оживете! І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас Духа, — і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я — Господь!” (Єзекіїль 37.1-14).
Шлях блудного сина...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 11 февраля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя про блудного сина (12 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу загальний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

2. Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Божественна Літургія, святковий чин (середа, 15 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- освячення Стрітенської води та свічок;
- святкове привітання;
- оголошення, вітання з днем народження;
- священниче благословення, індивідуальне освячення води та свічок;
- освячення хрестиків та ікон;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа й п’ятниця - піст (середа, свято Стрітення, дозволяється риба).

3. Субота поминальна (м’ясопусна). Божественна Літургія (субота, 18 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- проповідь;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- велика панахида (співають всі).

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


четверг, 9 февраля 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Об устроении и структуре УНАПЦ" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Об устроении и структуре УНАПЦ" (ВИДЕО): https://youtu.be/LNkSfQV-BSY

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 8 февраля 2017 г.

Единственный друг, который не предаст

Единственный друг, который не предаст, и в котором не усомнишься, – Христос…

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


вторник, 7 февраля 2017 г.

“Об устроении и структуре Украинской Независимой Апостольской Православной Церкви” (СТАТЬЯ)

Епископ Олег (Ведмеденко). “Об устроении и структуре Украинской Независимой Апостольской Православной Церкви” (СТАТЬЯ): http://www.vedmedenko.org/statti.php?num=219

"Автокефалия (от греч. «сам голова») – самоуправление, независимость. Автокефальной называется независимая поместная церковь (поместная – здесь действующая в определенном месте, на местах): епархиальная община, либо добровольное объединение епархиальных общин. Предстоятелем автокефальной церкви является епископ (в случае централизованной религиозной организации патриархального типа – в должности патриарха; в церкви соборноправной – митрополита). Автокефалия предполагает административную и каноническую независимость от прочих церквей, при сохранении духовного, евхаристического, догматического и соборного единства. Здесь собор независимых поместных церквей. Здесь принцип Единой, Святой, Соборной и Апостольской Церкви..." (Далее по ссылке)

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Все статьи Епископа Олега Ведмеденко на сайте Библейской школы, в разделе "Статьи и проповеди": http://www.vedmedenko.org/statti_all.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


понедельник, 6 февраля 2017 г.

Неділя 33-тя після П’ятидесятниці, про митаря й фарисея. Божественна літургія (ВІДЕО)

Неділя 33-тя після П’ятидесятниці, про митаря й фарисея (5 лютого 2017 року Божого). Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви, м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Божественна літургія. Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/W1fe0-3rLss




воскресенье, 5 февраля 2017 г.

У недільний вечір...

У недільний вечір... https://youtu.be/PHCXpw14N1s


А потом упала капля...

Я провалился в забытье.

Мой ум затих, как поверхность озера во время полного безветрия: не происходило ничего вообще. Трудно сказать, сколько прошло времени. А потом на поверхность этого ничего упала капля.

Я не знаю, обо что именно она расшиблась. Но на миг вдруг пришел в движение вечный невидимый фон, на котором происходило все остальное. Так бывает, когда смотришь на небо и ветки деревьев, а потом по ним вдруг проходит рябь, и понимаешь, что это был не мир, а его отражение в воде. Раньше я не знал, что этот фон есть. А когда я увидел его, выяснилось, что прежде я неправильно понимал все происходящее. И мне сразу стало весело и легко.

Раньше я думал, что жизнь состоит из событий, которые происходят со мной и другими. И эти события бывают хорошими и плохими, и плохих почему-то намного больше. И происходят все эти события на поверхности массивного шара, к которому мы прижаты силой тяжести, а сам этот шар летит куда-то в космической пустоте.

А теперь я понял, что и я, и эти события, и вообще все во вселенной - Иштар, вампиры, люди, приклеенные к стене веера и прижатые к планете джипы, кометы, астероиды и звезды, и даже сама космическая пустота, в которой они летят - просто волны, расходящиеся по этому невидимому фону. Такие же точно волны, как та, которая только что прошла по моему сознанию после удара капли. Все на свете было сделано из одной и той же субстанции. И этой субстанцией был я сам.

Страхи, которые копились в моей душе годами, мгновенно растворились в том, что я понял. Мне не угрожало ничего в этом мире. Я тоже ничему и никому не угрожал. Ни со мной, ни с другими не могло случиться ничего плохого. Мир был так устроен, что это было невозможно. И понять это было самым большим счастьем из всего возможного. Я знал это твердо, потому что счастье заполнило всю мою душу, и ничего из испытанного мною раньше не шло с ним ни в какое сравнение.

Но почему же я никогда не видел этого раньше, спросил я себя с изумлением. И сразу понял, почему. Увидеть можно только то, у чего есть какая-то форма, цвет, объем или размер. А у этой субстанции ничего подобного не было. Все существовало только как ее завихрения и волны - но про нее саму даже нельзя было сказать, что она есть на самом деле, потому что не было способа убедить в этом органы чувств.

Кроме этой непонятно откуда упавшей капли. Которая на секунду вырвала меня из выдуманного мира (я теперь точно знал, что он выдуманный, несмотря на то, что в него верили все вокруг). Я с тихим торжеством подумал, что все в моей жизни теперь будет по-другому, и я никогда не забуду того, что только что понял.

И понял, что уже забыл.

Все уже кончилось. Вокруг меня опять сгущалась плотная безвыходная жизнь - с каминами, креслами, ухмыляющимся золотым солнцем на потолке, картинами на стенах и Ваалом Петровичем в длинной красной мантии. Все только что понятое не могло мне помочь, потому что момент, когда я это понял, остался в прошлом. Теперь вокруг было настоящее. И в нем все было реально и конкретно. И не имело никакого значения, из какой субстанции сделаны шипы и колючки этого мира. Имело значение только то, насколько глубоко они входят в тело. А они с каждой секундой вонзались в него все глубже - пока мир не стал тем, чем он всегда был…

© Виктор Пелевин. «Empire «V»


Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ПРИТЧА ДЛЯ ДЕЯКИХ ПЕВНИХ...
Ось і відшуміли Різдвяні Свята. Здається, недавно лунали по містах і селах колядки, ходили по хатах веселі щедрувальники, аж от незабаром уже і Піст. Передпостовий період уже розпочався. І почався він “неділею митаря і фарисея”. В церквах на божественній літургії читалася однойменна притча:
“А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. «Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!»... Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, — буде понижений, хто ж понижається, — той піднесеться” (Лк. 18.9 —14).

Хто такі фарисеї? В часи Ісуса Христа це була найвагоміша релігійна партія або секта. Саме слово “фарисеї” означає “відокремлені” або “уособлені” в значенні, зрозуміло, кращої, вибраної частини юдейського народу, справжніх охоронців усіх істинних релігійно-національних традицій. Фарисеї вбачали спасіння юдеїв у тому, щоб якомога суворіше виконувати правила своєї віри. Єдиними справжніми спадкоємцями Царства Божого фарисеї визнавали тільки себе.

Моральне вчення фарисеїв відрізнялося вузьким формалізмом та дріб’язковістю. Вони вважали необхідним не тільки (а точніше, не стільки) буквальне дотримання усіх правил та постанов Закону Мойсея, але також і переказів (“отцівських передань” — див. Гал. 1.14), які тлумачили Закон. Ці передання декотрі з них ставили навіть обов’язковішими, аніж сам Закон.

Релігійність фарисеїв обмежувалась однією лише обрядовістю. Якщо зовнішні приписи виконані, то людина нічого більше й не винна Богові. Отже, ревність їх мала чисто зовнішній характер. Правда, зі сторони складалося враження, ніби вони живуть і діють виключно во славу Божу. Однак, насправді, шукали вони слави й честі тільки для самих себе.

Про лицемірство фарисеїв говорить нам Сам Господь наш Ісус Христос зі сторінок Святого Письма: “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!” (Мф. 23.13); “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!” (Мф. 23.15); “Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди... Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! Так і ви, — назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!” (Мф. 23.24 — 28); “Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обоє до ями впадуть” (Мф. 15.14); “Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей...” (Мф. 15.6 — 9).

А кого зображає у притчі про митаря і фарисея митар? Митарі — це збирачі податків на користь Римської імперії. Працюючи на завойовників, митники наживалися за рахунок одноплемінників. Тому юдеї вважали їх зрадниками й невиправними грішниками. Мовою символів митар — це людина, яка віддає тільки “кесарю — кесареве”, забуваючи про “Богові — Боже”. Проте, як бачимо, митар, що розкаявся у своєму безбожництві, — “повернувся до дому свого більш виправданий“, аніж фарисей.

Сказав Господь: “Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!”... “Отак будуть останні першими, а перші — останніми!” (Мф. 7.21—23; 20.16).
Не стати б останніми!

Починаючи з Неділі про митаря й фарисея і до П’ятої неділі Великого Посту на всенічній богослужбі співають гімн “Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче”. Гасяться усі вогні, храм занурюється в напівтемряву. Горять тільки свічки та лампади. Вірні, стоячи на колінах, заглибившись в себе, з сльозами покаяння возносять молитви до Сущого, і в ці хвилини ніби сама Вічність огортає своїм крилом усіх присутніх...


З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


суббота, 4 февраля 2017 г.

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 33-тя після П’ятидесятниці, про митаря й фарисея (5 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- акафіст перед чудотворною іконою “НЕВИПИВАНА ЧАША” - за тих, хто потерпає від духів злоби піднебесних пияцтва, куріння та наркоманії (кожна перша неділя місяця).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

Седмиця загальна (початок передпостового періоду). Піст в середу й п’ятницю на цьому тижні відміняється.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


четверг, 2 февраля 2017 г.

Епископ Олег (Ведмеденко). "Не тот христианин, кто таков по наружности" (ВИДЕО)

Епископ Олег (Ведмеденко). "Не тот христианин, кто таков по наружности" (ВИДЕО): https://youtu.be/8goR83JHAtY

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


среда, 1 февраля 2017 г.

Творение вечно

Творение вечно, как вечен и Сам Творец. «В начале» – всего лишь очередной цикл эволюционно-инволюционного процесса творения бытия. Бог есть вечное Начало вечных миров и вечных душ...
«Иисус же говорил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю…» (Иоан.5:17)

http://vedmedenko.org/media/1_15_4_A.mp3