Недільне Євангельське читання.
Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.
ДІМ МИЛОСЕРДЯ
В Неділю про розслабленого в православних храмах під час літургії читається Євангеліє від Івана 5 розд. 1 — 15 вірші. Взагалі в біблійній мові розслабленість — це не що інше, як параліч духу. Тож давайте разом з вами прочитаємо цей євангельський текст, по ходу розкриваючи його біблійну символіку:
“В Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ганків (Єрусалим — місто Правди, місто народу Божого, зібрання народу віри, Церква. Увійти в Церкву Господню можна лише через “серце скорботне і дух сокрушенний“. Овечка в бібл. мові — тварина, яка уособлює смиренність серця, найбезвинніше й смиренніше створіння. Брама — символ судження, розмірковування. В брамах міст старозавітних чинили суд. Отже, Овеча брама — це смиренне міркування, яке приводить до духовного міста Божого всіх “струджених і обтяжених” як духовними, так і фізичними хворобами (див. Мф. 11.28). Приводить в пошуках зцілення, в пошуках Лікаря душ і тіл наших, в пошуках тієї очищуючої “купелі водної Слова ” (див. Ефес. 5.26), що зціляє Святим Духом Милосердя Божого усяку недугу.
Віфесда по-єврейському “Дім милосердя”. 5 ганків — 5 чуттів, що їх дав нам Господь. І саме через ці 5 спокушуємося ми гріхом: зір, слух, нюх, смак і дотик. Саме на цих п’яти лежать ті нещасні віруючі але не вірні, а відтак і не віруючі — слабі духовно й фізично, сліпці, яким “бог віку цього” (сатана — див. 2 Кор. 4.4) засліпив духовні очі, щоб не бачили шляху до спасіння; криві, які кульгають на обидва коліна — кволі й нещасні як духовно, так і фізично; сухі — життя і віра яких висохли, як ті вруна на камінні (див. притчу про Сіяча — Мк. 4.6), висохли під тим же пекельним сатанинським сонцем спокус світу цього. Лежать ці нещасні на п’яти ганках. І лежатимуть, допоки не встануть та не зануряться повністю духовно (від “хрещення” = грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”) в Купальню Милосердя й Богопізнання, “не родяться з води й Духа” (див. Ів. 3.1 — 8, — О. В.).
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу (Не можна отримати духовне зцілення в застояній воді. А коли церковне життя в застої, коли не вирує воно живим потоком, коли не проповідується живе Слово Боже, не здійснюються в церкві діла милосердя і богопізнання, коли затягується поверхня рутинною плівкою фарисейства, — годі сподіватися на чудесні ознаки. Та Господь постійно посилає вісників Своїх (ангол — грецьк. “вісник”). Постійно посилає “рабів Своїх — пророків”, які збурюють воду релігійного життя. Ми знаємо імена тисяч і тисяч цих ангелів Господніх — видатних церковних діячів, істинних святителів, апостолів віри, мучеників, ісповідників, реформаторів церкви, прогресивних богословів, які “порушували воду”, і перші, хто занурювався в оновлене “джерело живої води” — ті здоровими ставали, — О. В.).
А був там один чоловік (чоловіча стать — символ віри і розуміння, на відміну від жіночої — життя і чуття, — О. В.), що тридцять і вісім років був недужим (38 = 3 х10 + 8. Тут 3 — символ триєдинства Божества, 10 — віра в Єдиного Бога, в непорушність і святість Волі Божої, Закону Божого (10 Заповідей); 8 — початок нової седмиці, очікування змін, очікування нового етапу, нового періоду життя, — О. В.). Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: “Хочеш бути здоровим?” Відповів Йому хворий: “Пане, я не маю людини (тут не маю сили, не маю своєї, людської волі, та й не маю віруючих і вірних друзів чи знайомих, які бажали б прийняти участь у моїй біді і допомогти мені, приклавши до мене руки, в бібл. мові — діла, — О. В.), щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Говорить до нього Ісус: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!” (встань назустріч Мені! Відкинь милиці духовної розслабленості, пробудись, досить відкладати на завтра зцілення своє, зміцнись Духом, усвідом, що “Царство Боже зусиллями береться” (див. Мф. 11.12), відкрий серце своє для Мене і впусти Мене (Об. 3.20 — 21), дозволь Мені воювати за тебе (Повт. Зак. 23.15), дозволь Мені понести немочі твої, стати Лікарем життя твого (Мф. 8.17). А відтак і візьми ложе своє, прибери все, на чому лежав, чим виправдовував свою бездіяльність, стань нелінивим, ані безплідним для пізнання Господа (2 Петра 1.5 — 11), — О. В.)...
Після того Ісус стрів у храмі його (колишній розслаблений увійшов у храм серця свого, перетворив серце своє на Храм, див. 1 Кор. 3.16, — О. В.), та й промовив до нього: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!...” (Ів. 5.1 — 15).
З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.
ДІМ МИЛОСЕРДЯ
В Неділю про розслабленого в православних храмах під час літургії читається Євангеліє від Івана 5 розд. 1 — 15 вірші. Взагалі в біблійній мові розслабленість — це не що інше, як параліч духу. Тож давайте разом з вами прочитаємо цей євангельський текст, по ходу розкриваючи його біблійну символіку:
“В Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ганків (Єрусалим — місто Правди, місто народу Божого, зібрання народу віри, Церква. Увійти в Церкву Господню можна лише через “серце скорботне і дух сокрушенний“. Овечка в бібл. мові — тварина, яка уособлює смиренність серця, найбезвинніше й смиренніше створіння. Брама — символ судження, розмірковування. В брамах міст старозавітних чинили суд. Отже, Овеча брама — це смиренне міркування, яке приводить до духовного міста Божого всіх “струджених і обтяжених” як духовними, так і фізичними хворобами (див. Мф. 11.28). Приводить в пошуках зцілення, в пошуках Лікаря душ і тіл наших, в пошуках тієї очищуючої “купелі водної Слова ” (див. Ефес. 5.26), що зціляє Святим Духом Милосердя Божого усяку недугу.
Віфесда по-єврейському “Дім милосердя”. 5 ганків — 5 чуттів, що їх дав нам Господь. І саме через ці 5 спокушуємося ми гріхом: зір, слух, нюх, смак і дотик. Саме на цих п’яти лежать ті нещасні віруючі але не вірні, а відтак і не віруючі — слабі духовно й фізично, сліпці, яким “бог віку цього” (сатана — див. 2 Кор. 4.4) засліпив духовні очі, щоб не бачили шляху до спасіння; криві, які кульгають на обидва коліна — кволі й нещасні як духовно, так і фізично; сухі — життя і віра яких висохли, як ті вруна на камінні (див. притчу про Сіяча — Мк. 4.6), висохли під тим же пекельним сатанинським сонцем спокус світу цього. Лежать ці нещасні на п’яти ганках. І лежатимуть, допоки не встануть та не зануряться повністю духовно (від “хрещення” = грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”) в Купальню Милосердя й Богопізнання, “не родяться з води й Духа” (див. Ів. 3.1 — 8, — О. В.).
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу (Не можна отримати духовне зцілення в застояній воді. А коли церковне життя в застої, коли не вирує воно живим потоком, коли не проповідується живе Слово Боже, не здійснюються в церкві діла милосердя і богопізнання, коли затягується поверхня рутинною плівкою фарисейства, — годі сподіватися на чудесні ознаки. Та Господь постійно посилає вісників Своїх (ангол — грецьк. “вісник”). Постійно посилає “рабів Своїх — пророків”, які збурюють воду релігійного життя. Ми знаємо імена тисяч і тисяч цих ангелів Господніх — видатних церковних діячів, істинних святителів, апостолів віри, мучеників, ісповідників, реформаторів церкви, прогресивних богословів, які “порушували воду”, і перші, хто занурювався в оновлене “джерело живої води” — ті здоровими ставали, — О. В.).
А був там один чоловік (чоловіча стать — символ віри і розуміння, на відміну від жіночої — життя і чуття, — О. В.), що тридцять і вісім років був недужим (38 = 3 х10 + 8. Тут 3 — символ триєдинства Божества, 10 — віра в Єдиного Бога, в непорушність і святість Волі Божої, Закону Божого (10 Заповідей); 8 — початок нової седмиці, очікування змін, очікування нового етапу, нового періоду життя, — О. В.). Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: “Хочеш бути здоровим?” Відповів Йому хворий: “Пане, я не маю людини (тут не маю сили, не маю своєї, людської волі, та й не маю віруючих і вірних друзів чи знайомих, які бажали б прийняти участь у моїй біді і допомогти мені, приклавши до мене руки, в бібл. мові — діла, — О. В.), щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Говорить до нього Ісус: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!” (встань назустріч Мені! Відкинь милиці духовної розслабленості, пробудись, досить відкладати на завтра зцілення своє, зміцнись Духом, усвідом, що “Царство Боже зусиллями береться” (див. Мф. 11.12), відкрий серце своє для Мене і впусти Мене (Об. 3.20 — 21), дозволь Мені воювати за тебе (Повт. Зак. 23.15), дозволь Мені понести немочі твої, стати Лікарем життя твого (Мф. 8.17). А відтак і візьми ложе своє, прибери все, на чому лежав, чим виправдовував свою бездіяльність, стань нелінивим, ані безплідним для пізнання Господа (2 Петра 1.5 — 11), — О. В.)...
Після того Ісус стрів у храмі його (колишній розслаблений увійшов у храм серця свого, перетворив серце своє на Храм, див. 1 Кор. 3.16, — О. В.), та й промовив до нього: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!...” (Ів. 5.1 — 15).
З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
Комментариев нет:
Отправить комментарий