воскресенье, 28 мая 2017 г.

Недільне Євангельське читання

Недільне Євангельське читання.

СЕНС БУТТЯ
У сьому неділю від Пасхи, а це Неділя Святих Отців, читалося в храмах Євангеліє від Івана:
Одного разу “...Ісус очі Свої звів до Неба й промовив: «Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його...” (див. Ів. 17.1 — 13).

Життя ж вічне — це щоб пізнати Тебе, Єдиного Бога... Які чудові слова! Слова, в яких розкривається нам сенс нашого буття... Тисячі років людство шукало себе. Тисячі років людина задавалася питанням: “Для чого я живу?” І тисячі років блукала вона в темряві, не знаходячи відповіді. Сотні філософів-мудреців шукали відповідь на це запитання. Звідки ми? Для чого живемо? Що з нами буде? Невже ми просто продукт розвитку матерії від неорганічної до органічної? Невже наша ніша у цьому світі — тільки й усього, що один із видів ссавців? В чому сенс нашого буття? Чи тільки в тому, щоб їсти, пити, спати, спорожнюватись від з’їдженого й випитого і розмножуватись? А що потім? Просто фізична смерть, припинення функціонування біологічного об’єкта, розкладання на хімічні елементи й похмура роль одного з ланцюгів обміну речовин у природі? Народжуватись, боротись за хліб щоденний, за місце під сонцем, щоб більше і якісніше їсти й пити, комфортніше жити, народити дітей для того, щоб вони ще більше і смачніше їли і ще “краще” жили?

Один відомий твір починається словами: “Статистика знає все”... Так, статистика знає все. Колись модно було публікувати статистичні дані — скільки за своє життя людина з’їдає продуктів харчування. Цифри вражаючі. Вагони зерна, гурти свиней, череди корів, тонни овочів і фруктів, цистерни напоїв і т. д. Невже людський рід — це лише комбінат по переробці біомаси на органічні добрива? Невже усього тільки “всезростаючі потреби”? Невже тільки плоть? Для чого ми живемо? Ось воно! Ось основне питання філософії, а не “Що первинне?..” Для чого?!

“І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання [дух] життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею” (Бут. 2.7). Прах земний — це тіло, оболонка, вмістилище духа. Людина створена за образом Божим. Бог є Дух. І людина є дух. Бог є Триєдиним. І людина — триєдина. Людина — це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. От що первинне! От що не дає людині задовольнятися тваринно-рослинним життям. Дух! Людина є дух, який міститься в “серці” душі. Душа — це свідомість. А “серце” її — це глибини свідомості й підсвідомість. І скільки б закон плоті не нашіптував нам: “Ти є плоть: їж, людино, пий, веселися, носися з тілом своїм, як із писаною торбою, годуй його, пести, вдягай, намащуй, бо в цьому сенс буття“, — закон розуму, свідомість і віковічна пам’ять серця на рівні підсвідомості підказують нам — ні! Я не плоть, я дух! Я пам’ятаю, що Господь вдихнув мене в це тіло. Я пам’ятаю, що я є частинкою Божества. Посольство Господнє — совість, вищий Закон в серці моєму не дають мені забути про це. В видіннях ночі я не бачу себе лазячим по деревах, але як багато я літав у своїх снах!..

Так, людина є дух. Господь створив нас. Господь помістив нас в матерію, щоб обожити її. Щоб підняти творіння Своє до Себе. Щоб з’єдналися з Ним. Щоб пізнали Його! Щоб “так завжди з Господом були” і прославляли Його, Єдиного Нествореного. Щоб увійшли в радість Його, щоб прилучилися до Любові Його, щоб були щасливими з Ним. Бо Бог є Любов!

От і відповідь на всі запитання. Для чого живем? Щоб бути щасливими, щоб отримати вічне й щасливе життя. Що таке щастя? Найповніше задовільнення духовних і фізичних потреб. Як досягти цього найповнішого задовільнення? “Шукайте найперш Царства Божого, а все це вам додасться” (див. Мф. 6.33). Де те Царство Боже? Де те Царство Небесне? Де те Небо? Воля Божа, твердь посеред різноманітних вод людських вчень та пристрастей, Закон Божий, Закон Любові, Сфера Духа Святого. Де ж воно? “Божеє Царство всередині вас!“ (Лк. 17.21). “Таємниця захована від віків і поколінь — Христос у вас, надія слави!“ (Колос. 1.26). “Хто вірує в Мене, — життя вічне той має” (Ів. 6.47). Так в чому ж полягає оте “вічне життя”? “Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.

Слава Богу! Тепер останнє: як же пізнати? Як відновити той втрачений людством зв’язок (лат. “ре”—“відновлюю”, “ліга”— “зв’язок”. Релігія = “відновлення зв’язку” з Богом)? Три шляхи дав нам Господь для цього пізнання. По-перше, пізнання Творця через Його творіння (спілкуючись з природою, плекаючи її, пізнаючи її, оберігаючи і надихаючись через неї). По-друге, через писане Слово Боже — Біблію, що є хлібом життя для вірного християнина. І, як вершина Богопізнання, — через власне серце, через копітку працю очищення, молитви і сходження щаблями вдосконалення до вічного життя — до Богопізнання...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий