воскресенье, 30 апреля 2017 г.

“ВІН ВОСКРЕС, НЕМА ЙОГО ТУТ!..”

Недільне Євангельське читання. Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць.

“ВІН ВОСКРЕС, НЕМА ЙОГО ТУТ!..”

 В Неділю святих жінок-мироносиць читаємо Євангеліє від Марка:
 “...Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його (тіло померлого Ісуса, що лежав у гробовому склепінні, — О. В.). І на світанку дня першого в тижні (в Ізраїлі це неділя, — О. В.), як сходило сонце, до гробу вони прибули і говорили одна одній: «Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?» А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, — і жахнулись вони... А він промовляє до них: «Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив» (Галілея – коло, символ вічності, — О. В.). А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, — бо боялись...” (див. Мк. 15.43 — 16.8).

 Він воскрес, — нема Його тут! Які чудові слова! Яку радість вселяють вони в серця вірних! Немає у гробі. Воскрес! Вийшов із гробу і йде на висоти вічності. Торує нам, учням Своїм, шлях до Галілеї, шлях до життя вічного. Там зустрінемо Його, бо Він є перворідним поміж багатьма братами. Він “смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”! Він є Шлях і Правда, і Життя. Він є шлях правди, що веде в життя вічне! Він показав нам шлях до спасіння: розіп’яти в собі гріх разом з Христом, вмерти для гріха разом з Ним, а відтак і воскреснути в життя вічне знову ж таки разом з Ісусом. Бо, як сказав св. ап. Павло: “Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Гал. 2.19 — 20). “Я щодень умираю (для гріха, — О. В.)” (I Кор. 15.31). Христос воскрес, то воскреснемо й ми! (див. I Кор. 15 розд.). Воскреснемо, вийдемо з гробів наших сердець, перетворимо їх з склепів бездуховних на храми Духа Святого, а відтак і повністю зіллємось на Божественних висотах вічності з Тим, Хто всюди є і все наповнює, щоб збулося написане: “І так завжди з Господом будемо” (див. I Сол. 4.13 — 18).

 Він воскрес, — нема Його тут! Ці слова мають ще один, не менш важливий зміст. В бібл. мові гріб, печера, шатро, намет в негативному розумінні — символ задогматизованості, консерватизму. Господь не вміщається ні в які догматичні рамки. Догмат (грецьк. “визначення істини”) потрібен як перший щабель для Богопізнання, як основа, фундамент, азбука. Догмати віри — це абетка, необхідна дитині для того, щоб навчитися читати. Буква, з якої все починається. Але коли дитина виростає в “Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” (див. Ефес. 4.13), стає “мужем з відкритим оком“, отримує “крила орлині”, — догмат стає лише опорою для злету на висоти Духа. Як сказав св. Кирило Єрусалимський (315 — 387 рр.): “Є два ступені віри: віра догматична, погодження душі, вона від людини. Але це тільки засіб для стяжання іншої віри, дару благодаті, що подається Христом. Ця віра вища за людську міру, вона озаряє душу і дає їй бачення Бога...”.

 Нема Його тут! Воскрес! Коли ми хочемо заключити Істину в якісь жорсткі і непохитні рамки — ми вбиваємо її. Коли ми зупиняємось в своєму розвитку — ми перетворюємось на соляний стовп, консервуємось — “пам’ятайте про жінку Лотову!” (див. Лк. 17.32; Бут. 19.26). Коли ми робимо собі подобу Бога, уявляючи Його так, як можемо вмістити, і не залишаючи місця для розвитку, — ми робимо з Нього мертвого ідола, а відтак порушуємо другу Заповідь Господню. Живий Господь! І не вміщається ні в які догматичні шатра. Але як часто хочеться нам Його зв’язати, обмежити своїм розумінням, зробити “кишеньковим”! Коли в момент Преображення Господнього учням Христовим відкрилися нові, не знані іще ними висоти Істини, — вони одразу загорілися бажанням “застовбити“ її, зодягти Божественний зміст в жорстку людську форму, поставити догматичні намети для Закону, Пророків, Новозавітного вчення Христового. “І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатра: для Тебе один, і один для Мойсея, і один для Іллі”. Та Господь навіть не відповів на цю ідею (див. Мф. 17.1 — 9).

 Він воскрес, — нема Його тут! Немає Його ні в яких обмежених рамках, бо Він всюди є і все наповняє. Сотні різноманітних конфесій існують на сьогоднішній день, і кожна заявляє свою монополію на істину в останній інстанції. Кожна проголошує: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого” (див. Об. 3.17). Багатий на віру, на розуміння істини, на праведність. Кожна заявляє: Тільки у нас Христос! Не вірте. Христос там, де є віра, що чинна Любов’ю. Дух Святий ходить там, де хоче, а не там, де наказують Йому ходити людські канони і хартії. По вірі, а не по канонах дає Господь Благодать. І овечки Господні — в усіх дворах, а не тільки “Тут” чи “Отам”: “Тоді, як хто скаже до вас: “Ото, Христос тут” чи “Отам”, — не йміть віри (див. Мф. 24.21 — 27).

 Нема Його тут! Він воскрес! І щоб дістатися до Нього в будь-якому “домі” — конфесії чи громаді, — треба зламати дах. За буквою побачити дух, за формою — зміст. Бо не внесемо паралізовану, розслаблену віру свою, розуміння своє до Лікаря душ і тіл наших ні через вікна офіційного бачення, світогляду тієї чи іншої конфесії, ні через двері обрядів, церемоній, канонів. Бо багато народу, багато людського домішано до них. “А що через народ до Нього наблизитись не могли, то стелю розкрили, де Він був...” (див. Мк. 2.1 — 12).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий