Постоянные читатели

воскресенье, 2 апреля 2017 г.

ЧОГО Ж ХОЧЕТЕ?..

Недільне Євангельське читання.

П'ята неділя Великого посту.
ЧОГО Ж ХОЧЕТЕ?..

В п’яту неділю Великого посту читається Євангеліє від Марка:
“Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши Дванадцятьох (апостолів, — О.В.), почав їм розповідати, що з Ним статися має: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященникам, і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, — але третього дня Він воскресне!»

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: «Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, що будемо просити Тебе». А Він їх поспитав: «Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?» Вони ж відказали Йому: «Дай нам, шоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» А Ісус відказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете випити чашу (тут чаша — це доля, — О.В.), що Я її п’ю, і хреститися хрещенням, що Я ним хрещуся?» Вони відказали Йому:«Можемо». А Ісус їм сказав: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрещенням, що Я ним хрещусь, ви охреститеся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому вготовано». Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.

А Ісус їх покликав, і промовив до них: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мк. 10.32-45).

Євангеліст Матвій (див. Мф. 20.20-24) також змальовує цю подію прохання Зеведеєвих синів. Але у Матвія читаємо, що з проханням до Господа звернулися не самі сини, а їхня мати. Наявно бачимо ніби протиріччя між обома текстами. Та насправді ніякого протиріччя немає. Все Писання треба сприймати цілісно, бо в ньому один текст доповнює інший. А коли бачимо неузгодження в букві, то, керуючись вченням св. Григорія Богослова, повинно нам “крізь букву проникати у внутрішнє”.

Отож, коли ми поглянемо на ці тексти очима, як сказав ап. Павло, “здатних служителів Нового Заповіту, — не букви, а духа”, то побачимо, що тут матір символізує старе гріховне життя. Згадаймо лише слова 50-го псалма: “Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя...” А, відтак, це воно, старе життя наше, що іще не до кінця відшуміло в жилах, підштовхує наші думки (і в першу чергу тут мова про священнослужителів, призваних бути найближчими учнями Христовими), зухвало просити Господа: “Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи...”

Чого просили в Ісуса сини Зеведеєві? Чого часто-густо просимо й ми? Нагороди! Вигод від служіння! І то нагороди не тільки духовної — сісти (біблійною мовою — ствердитись) праворуч, тобто в праведних ділах, отримати мир і радість духовну від праці на ниві Божій. Не менш важливим для них, як і для чималої когорти сучасних пастирів, є пошук і земних благ — сісти, ствердитись ліворуч. І мова тут іде не тільки про суто матеріальні вигоди. В одному ряду із ними стоять і бажання поваги, шанування, задоволення власного честолюбства.

“Не знаєте, чого просите”, — сказав Господь синам Зеведеєвим 2000 років тому. “Не знаєте, чого просите”, — говорить Він нам і сьогодні. Шлях священнослужителя, як і взагалі шлях людини віруючої (і вірної) — шлях тернистий. І не повинен він бути шляхом здобуття лише вигод як духовних, так і матеріальних. Бо, як сказав Сам Христос: “Блаженніше давати, ніж брати!” (див. Дії 20.35); “Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!” (Лк. 6.26); “Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, — то й вас переслідувати будуть...” (Ів. 15.20); “Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу виконує він Богові!” (Ів. 16.2).

“Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і хреститися хрещенням, що Я ним хрещуся?”, — питає нас Господь. “Можемо”, — не замислюючись відповідаємо ми... Смілива відповідь. Скільки молодих священиків, ступаючи на шлях служіння, навіть не усвідомлюють, ДО ЯКОГО СЛУЖІННЯ закликає їх Господь! Скільки юних випускників семінарій, підписуючи присяжний листок на вірність Богові і Церкві, сміливо проголошують: “Можемо”, навіть не уявляючи собі, яка видима і невидима боротьба чекає попереду істинного священнослужителя.
Знову і знову, як і в ті далекі часи, приходять до Господа “зеведеєві сини”, і кажуть Йому: “Ми хочемо, щоб Ти зробив нам, що будемо просити Тебе”
І знову, як і в ті далекі часи, питає нас Господь: “Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?”...

 З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий