воскресенье, 19 марта 2017 г.

ПО ПРАВДІ КАЖУ ВАМ...

Недільне Євангельське читання

ТРЕТЯ НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ, ХРЕСТОПОКЛОННА.
ПО ПРАВДІ КАЖУ ВАМ...
В неділю третю Великого посту читаємо Євангеліє від Марка:
“І Він [Христос] покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них:«Коли хоче хто й ти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та ради Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що на замін дасть людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими».
І сказав Він до них:«Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі»” (Мк. 8.34—9.1).

Як же так? — здивуються деякі. Адже ці слова промовив Спаситель майже 2000 років тому! А де ж обіцяне Царство Небесне? Чому ж не побачили? Побачили! Побачили віруючі й вірні учні Його, які були не просто слухачами, але виконавцями Волі Отця Небесного. Побачили, бо Царство Боже — всередині нас. І, незалежно від того, в якому історичному проміжку часу ми живемо, — дорога до щастя, дорога до Царства Небесного відкрита нам уже в цьому житті. І не треба чекати загального воскресіння мертвих і життя будучого віку для того, щоб духовно воскреснути самому. Все в наших руках і в руках Божих. Поправді, поправді кажу вам...

Близько 593 року до Різдва Христового пророку Божому Єзекіїлю було видіння Господньої слави. Він бачив колісницю Бога Всевишнього, що її рухали херувими (див. Єзек. 1.4-28). Херувими — це вищі ангели розуміння, ангели відання, які символізують собою повноту знання істини, а отже і повноту бачення як історичного шляху усього людства, так і кожної людини зокрема. Шлях людства — шлях до Царства Божого, до повного і вільного царювання Божества у всьому Всесвіті. Цей шлях зображується у видінні під образом чотирьох коліс колісниці (число 4, згідно з наукою про біблійну символіку чисел — гематрією, — означає всебічність, всесторонність, тут — повноту бачення й здійснення програми Божого Спасіння). І котяться ці колеса в Царство Боже, і нездоланним є поступ колісниці Господньої.

Та як же нам бути? Невже залишається жити тільки надією на воздаяння в невідомо як далекому майбутньому? Та ні ж бо, ні! Царство Боже всередині нас, а “вигляд тих коліс та їхній виріб — ніби колесо в колесі” (див. Єзек. 1.16). І вже не важливо, коли настане загальний кінець заземленому мисленню і способу життя світу цього. І не так важливо для нас, коли докотяться ці колеса Великої Колісниці до вселенського торжества Любові Божої. Наші долі — це колеса в колесі, і незалежно від колеса історії наші коліщата можуть вже досягти цієї Обіцянної Землі, як сказав святий Макарій Великий: “Тому-то, хто намагається увірувати та прийти до Господа, нехай молиться, щоби іще тут прийняти йому Духа Божого, бо Він є життям для душі, і для того було пришестя Господнє, щоби іще тут дати душі це життя — Духа Святого...” “Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних...”

Хто ж ці “деякі”? Як стати одним із них? Як сподобитися Царства Небесного уже зараз, не скуштувавши смерті? Як досягти висот Духа, на яких з радісною відвагою гукаєш: “Де, смерте, твоє жало?!” Як спасти свою душу? А ось як: “Коли хоче хто йти вслід за Мною...” Ось вона, програма Божого Спасіння: зректися самого себе, взяти хреста свого, і твердою ходою йти дорогою Христа. Бо Він є Шлях, і Правда, і Життя. Він є Шлях Правди, що. веде до Життя Вічного. Ми повинні розіп’яти в собі гріх разом з Христом. І вмерти для гріха разом з Ісусом. А тоді і воскреснути в життя вічне разом із Ним. Бо якщо хочемо душу свою, життя своє (душа і життя в Біблії — слова синоніми) спасти, то мусимо погубити, знищити своє старе, гріховне життя, стару гріховну душу. А якщо погубимо її ради Христа, тоді й знайдемо її оновленою та очищеною, а відтак і збережемо.
Яка, дійсно, користь нам, коли здобудемо все багатство світу цього — владу, земні добра, — та душу занапастимо, позбавивши себе найдорожчого — миру і радості в Дусі Святім? Або що взамін дамо за душу свою, коли прийде неминуча година суду (а прийде вона для кожного з нас, будьте певні!), і настане момент істини, і прийде час підвести підсумки прожитого? Що, коли, озирнувшись назад, побачимо, що все життя своє жив, як тварина, — тільки й всього, що їв, пив, розмножувався, спав, спорожнювався від з'їдженого й випитого. Чи не буде, як у відомому донедавна творі, “нестерпно боляче за безцільно прожиті роки...”? Що назамін дамо за душу свою?

“Поправді, поправді кажу вам”, — промовляв Господь 2000 років тому учням Своїм. “Поправді, поправді кажу вам”, — промовляє Він до нас і сьогодні...

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий