воскресенье, 22 января 2017 г.

ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!..

Недільне Євангельське читання

ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!
В неділю після Богоявлення читаємо в храмах Євангеліє від Матвія:
“Як довідався Ісус, що Івана ув’язнено, перейшов у Галілею. І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська! Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло».
Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мф. 4.12-17).

Як бачимо, цей уривок з Святого Письма розповідає нам про початок місійної діяльності Ісуса Христа. І недаремно проповідь Спасителя починається саме в Галілеї. Слово Галілея означеє “коло” — символ вічності, висоти духа. Але тут мова йде про духовно занечищену Галілею, “Галілею поганську”. Буквально-історична подія початку проповіді Ісусової мовою символів розкриває нам занепад духовності народу Ізраїля, народу віри. Капернаум (євр. “поселення утішителя”) — місто, в якому оселився Хритос, місто, що символізує собою церковне життя (бо ж саме в церкві шукає людина утішення духовного, милосердя та богопізнання), — цей Капернаум являв собою духовну пустелю, а точніше море пристрастей і язичеського збурення. “Капернаумом приморським” називає його євангеліст Матвій.

Івана Хрестителя, совість підзаконного служіння, того, про якого сказав Господь: “Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя!.. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти (Ілля — уособлення духу пророків Божих, — О.В.)”,— ув’язнено. Тобто ув’язнений, зв’язаний, кинутий в темницю — у темряву незнання — Дух Пророків, дух розуміння Істини. І Христос починає проповідь тими ж словами, якими проповідував Іван: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!” (див. Мф. 3.1-12). Але це тільки початок Проповіді. Христос приніс вище вчення. Як і пророкував Іван Хреститель — Предтеча Господній: “Я хрещу вас водою (водою вчення, розуміння, відкриття істини, що відживлює паростки віри в юдейській пустелі бездуховності, — О.В.) на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! (Ноги в біблійній мові — хода, бажання; взуття — готовність іти, як сказав ап. Павло “взувши ноги в готовність Євангелії (грецьк. «благовіствування») миру”. Тут Іван говорить мовою символів: Я недостойний вказувати Йому шлях, — О.В.). Він хреститиме вас Святим Духом й огнем (хрестити — грецьк.“баптисма” = “повністю занурювати” в Святий Дух Любові і очищаючий, “поїдаючий” все нечисте Вогонь Волі Божої, Слова Божого, — О.В.)”.

Христос є Світло для світу, як і сказав Він: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Ів. 8.12). Він приніс людству Найвище Вчення — Вчення Любові. Він приніс нам Найвищу Віру — Віру, що чинна Любов’ю. І ті, хто прийняв це Світло, — спаслися. “Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів (сидів — тут — ствердився, — О.В.) у країні смертельної тіні (тінь — відокремлення від Бога, “тьма кромешная”, “темрява зовнішня”, — О.В.), засяяло світло”.

Ті, хто приймає Світло Віри — спасаються. Хто ж відкидає Слово Істини — гинуть, бо “Споконвіку було Слово, а Слово було в Бога, і Бог було Слово... І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його”... “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне... Хто вірує в Нього, на буде засуджений; хто ж не вірує, — той вже засуджений... Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були їхні вчинки!” (див. Ів. 1.1-18; 3.16-21).

Історія повторюється, але на більш високому рівні. Як сказав Еклезіаст, “усе вертається на круги своя” (Екл.1). І знову, як і в часи першого приходу Христового, “народ в темряві сидить”. І знову, як і 2000 років тому, звучить з церковних амвонів в “юдейській пустелі” Іванова проповідь. І знову, як ніби й не було хрещення Духом Святим, іде в релігійному світі “Іванове хрещення”, хрещення покаяння — “Покайтесь!” І знову “люди темряву більш полюбили”... Та близький день Господній. Він уже розпочався! “І був вечір...”, і вже ранок. Близько, вже під дверима суди Господні. Близько вже світло нового дня. Близький другий прихід Господній. І прийде Він, та не так, як першого разу, але в славі, “сидячи”, ствердившись “на білій хмарі” свідків Своїх — віруючих і вірних! Прийде Він як блискавка, як осяяння в серцях усього людства. Прийде в тілі Церкви Своєї. І зацарює Господь у серцях вірних. І “приймуть царство святі Всевишнього”. І Царству Його не буде кінця!
Покайтеся, бо наблизилось!..

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Комментариев нет:

Отправить комментарий