Недільне Євангельське читання
“І ПРОСТИ НАМ БОРГИ НАШІ...”
В неділю одинадцяту по П’ятидесятниці під час літургії читається Євангеліє від Матвія:
“Тим-то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами (тут Цар — Отець наш Небесний, Який всюди є і все наповняє, Який є єдиним правдивим Суддею, що судить нас по ділах наших, по словах наших і по думках наших, Який дав нам найдорожчий скарб — життя. Це Той Довготерпеливий і Многомилостивий, Який ненавидить зло, але прощає грішника, — пощає тих боржників Своїх, які розкаюються у злих вчинках і приносять достойний плід покаяння — плоди милосердя й любові, — О.В.).
Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів (Талант — міра грошей. І мав ціну він не багато — не мало, аж 26 кілограмів срібла. Сума, заборгована цим боржником насправді астрономічна і символізує нашу неспроможність відплатити Богові за усі Його милості й щедроти. Судіть самі: 10 000 талантів = 260 тонн срібла. 1 талант також дорівнював семи тисячам динаріїв. А динарій — тогочасна платня працівникові за один день роботи. 10000 талантів = 70 мільйонів динаріїв. Щоб відробити такий борг, необхідно було б працювати 191780 років! — О.В.) А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та дітей, і все, що він мав, — і заплатити (Куди продати? І кому? Світові! Бо коли ми не приносимо Богові плоди милосердя та богопізнання, коли не живемо духовним життям, коли зрікаємось віри, що вона чинна любов’ю, а відтак відвертаємось від Бога, — то неодмінно потрапляємо у липкі тенета “бога віку цього”, “князя світу”, сатани. Неодмінно потопаємо у бурхливих водах моря пристрастей світу цього з його пекельними проблемами в усіх сферах життя людини (жінка — життя, діти — плоди нашого життя, наші надбання) — проблемами у сфері здоров’я, матеріальними, сімейного життя, службовими тощо, -- О.В.)
Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, — я віддам тобі все!» (Як тривога — то до Бога. Коли проблеми нашого життя, так би мовити, “беруть нас за горло”, коли ми починаємо “потопати”, — то волаємо до Господа: “Господи, спаси й помилуй! Помилуй і прости! Я буду ходити до церкви, молитися, буду правовірним християнином, почну нове життя, — тільки визволи мене від провини кривавої, прости гріхи мої вільні й невільні, свідомі й несвідомі, вирятуй мене із скрути моєї...”, — О.В.). І змилосердився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг.
А як вийшов той раб (як отримали полегшу, як минулася гроза, як відійшли тривоги, — О.В.), то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв (борги ближніх наших нам є сміхотворними у порівнянні із нашими боргами перед Господом. Але чи вміємо прощати? А, може, готові “витрясти душу” з боржників наших, які заборгували нам? Заборгували не тільки гроші чи якісь матеріальні речі, а в першу чергу духовні. Бо ми вважаємо усіх оточуючих боржниками своїми. Ми вимагаємо від них розуміння, терплячості, уваги, любові, толерантності, поваги. І, не отримавши усього цього одразу й сповна, — ладні силою домогтися свого. Проаналізуймо наші відносини з рідними, сусідами, друзями, знайомими, колегами по службі. Чи не проявляємо ми щодо них роздратування, нестриманості, духовного насильства, гнівливості, нетерпимості, нелюбовності? — О.В.). І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!» А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, — і я віддам тобі!» Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його (тут в’язниця — зв’язування духом агресії, духом насильства, егоїзму, владолюбства та нетерпимості, — О.В.), — аж поки він боргу не верне.
Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові, що було (тут “товариші” — не тільки дух обурення оточуючих, що волає до Господа, але й ангельські сили, які постійно присутні навколо нас у світі невидимому, що є “суть духи службові”, — О.В.). Тоді пан кличе його, та й говорить до нього: «Рабе лукавий, — я простив був тобі весь той борг, бо просив ти мене (просив, обіцяв іти дорогою праведності, обіцяв “навернутися й жити”. Але “Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити... Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити!” (Екл. 5.1-6), — О.В.). Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» (Бо любов до Бога виявляється не в кількості поставлених перед іконою свічок, і не в глибині поклонів, а в любові до ближнього свого. Як молився блаженної пам’яті о.Олександр Мень у найкоротшій молитві своїй: “Господи, люблю Тебе! І ближнього свого заради Тебе!” — О.В.).
І прогнівався пан його, — і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу (видав на поталу проблемам світу, як сказано: “...віддати такого сатані на погибель тіла, щоб дух спасся Господнього дня!” (1Кор. 5.5), — О.В.). Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів” (Мф. 18.23-35).
З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
“І ПРОСТИ НАМ БОРГИ НАШІ...”
В неділю одинадцяту по П’ятидесятниці під час літургії читається Євангеліє від Матвія:
“Тим-то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами (тут Цар — Отець наш Небесний, Який всюди є і все наповняє, Який є єдиним правдивим Суддею, що судить нас по ділах наших, по словах наших і по думках наших, Який дав нам найдорожчий скарб — життя. Це Той Довготерпеливий і Многомилостивий, Який ненавидить зло, але прощає грішника, — пощає тих боржників Своїх, які розкаюються у злих вчинках і приносять достойний плід покаяння — плоди милосердя й любові, — О.В.).
Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів (Талант — міра грошей. І мав ціну він не багато — не мало, аж 26 кілограмів срібла. Сума, заборгована цим боржником насправді астрономічна і символізує нашу неспроможність відплатити Богові за усі Його милості й щедроти. Судіть самі: 10 000 талантів = 260 тонн срібла. 1 талант також дорівнював семи тисячам динаріїв. А динарій — тогочасна платня працівникові за один день роботи. 10000 талантів = 70 мільйонів динаріїв. Щоб відробити такий борг, необхідно було б працювати 191780 років! — О.В.) А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та дітей, і все, що він мав, — і заплатити (Куди продати? І кому? Світові! Бо коли ми не приносимо Богові плоди милосердя та богопізнання, коли не живемо духовним життям, коли зрікаємось віри, що вона чинна любов’ю, а відтак відвертаємось від Бога, — то неодмінно потрапляємо у липкі тенета “бога віку цього”, “князя світу”, сатани. Неодмінно потопаємо у бурхливих водах моря пристрастей світу цього з його пекельними проблемами в усіх сферах життя людини (жінка — життя, діти — плоди нашого життя, наші надбання) — проблемами у сфері здоров’я, матеріальними, сімейного життя, службовими тощо, -- О.В.)
Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, — я віддам тобі все!» (Як тривога — то до Бога. Коли проблеми нашого життя, так би мовити, “беруть нас за горло”, коли ми починаємо “потопати”, — то волаємо до Господа: “Господи, спаси й помилуй! Помилуй і прости! Я буду ходити до церкви, молитися, буду правовірним християнином, почну нове життя, — тільки визволи мене від провини кривавої, прости гріхи мої вільні й невільні, свідомі й несвідомі, вирятуй мене із скрути моєї...”, — О.В.). І змилосердився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг.
А як вийшов той раб (як отримали полегшу, як минулася гроза, як відійшли тривоги, — О.В.), то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв (борги ближніх наших нам є сміхотворними у порівнянні із нашими боргами перед Господом. Але чи вміємо прощати? А, може, готові “витрясти душу” з боржників наших, які заборгували нам? Заборгували не тільки гроші чи якісь матеріальні речі, а в першу чергу духовні. Бо ми вважаємо усіх оточуючих боржниками своїми. Ми вимагаємо від них розуміння, терплячості, уваги, любові, толерантності, поваги. І, не отримавши усього цього одразу й сповна, — ладні силою домогтися свого. Проаналізуймо наші відносини з рідними, сусідами, друзями, знайомими, колегами по службі. Чи не проявляємо ми щодо них роздратування, нестриманості, духовного насильства, гнівливості, нетерпимості, нелюбовності? — О.В.). І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!» А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, — і я віддам тобі!» Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його (тут в’язниця — зв’язування духом агресії, духом насильства, егоїзму, владолюбства та нетерпимості, — О.В.), — аж поки він боргу не верне.
Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові, що було (тут “товариші” — не тільки дух обурення оточуючих, що волає до Господа, але й ангельські сили, які постійно присутні навколо нас у світі невидимому, що є “суть духи службові”, — О.В.). Тоді пан кличе його, та й говорить до нього: «Рабе лукавий, — я простив був тобі весь той борг, бо просив ти мене (просив, обіцяв іти дорогою праведності, обіцяв “навернутися й жити”. Але “Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити... Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити!” (Екл. 5.1-6), — О.В.). Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» (Бо любов до Бога виявляється не в кількості поставлених перед іконою свічок, і не в глибині поклонів, а в любові до ближнього свого. Як молився блаженної пам’яті о.Олександр Мень у найкоротшій молитві своїй: “Господи, люблю Тебе! І ближнього свого заради Тебе!” — О.В.).
І прогнівався пан його, — і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу (видав на поталу проблемам світу, як сказано: “...віддати такого сатані на погибель тіла, щоб дух спасся Господнього дня!” (1Кор. 5.5), — О.В.). Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів” (Мф. 18.23-35).
З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
Комментариев нет:
Отправить комментарий