Відповіді священнослужителя
“ЗВІЗДА ЯСНА…”
Запитання: Яка зірка привела дві тисячі років тому волхвів до новонародженого Ісуса?
Відповідь: “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці (церковнослов’янською – “волхви”) прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому…” (Мф. 2.1–2).
Яку ж “зорю Його” бачили мудреці на сході? Безумовно, під час дослідження Святого Письма нас цікавить у першу чергу не буква, а дух. Бо ж “Усе Писання Богом натхненне (читай – духовне) і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2Тим. 3.16–17). А відтак і події, змальовані у ньому, являють найбільшу цінність тоді лишень, коли розглядаються саме з позиції духу. Біблія не є таким собі посібником з історії чи астрономії і не призначена для дослідження метеорологічних явищ природи Землі, хоча в ній можна знайти й таку інформацію. Та буквальні події, змальовані у Книзі книг – то є завжди тінь духовних речей. Тому-то й не суть важливо: чи по букві та зоря була кометою, а чи яким атмосферним феноменом. По духу вона була “зорею Його”, зорею Божою, а отже, духовною зорею, бо “Бог є Дух” (Ів. 4.24). І зоря ця – не що інше як зоря провидіння Господнього, що приводить тих, хто шукають істину, до віри! Провідна зоря…
Недаремно новонароджений Ісус іменується в Євангелії “Дитинкою мужеської статі”. Адже чоловіча стать біблійною мовою символізує віру, розуміння, Христа (на відміну від жіночої, відповідно – життя, чуття і церкви). Христос явив Собою Отця – явив віру, що чинна (здійснюється) Любов’ю, і що веде до Любові. Прийти до Христа – і означає прийти до цієї віри смиренної, до премудрості Божої, – прийти до Істини.
Що є Істина? В чому вона? Істина полягає в одному слові: Возлюби! Возлюби, а для цього змирись, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи! З миром, мирно, смиренно...
“Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, – настановляє Господь, – бо Я лагідний і сумирний серцем” (Мф. 11.29). “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!” (див. 1Петра 5.5; Як. 4.6), – напучує апостол. “Шукайте правди, шукайте смирення...” (Соф. 2.3), – закликає пророк.
Шукайте Правди, шукайте Смирення! Смирення і є у дійсності правдою Христовою – дверима Благодаті, ліствицею в Небо, дорогою в Царство Боже. Єдиною Божою істиною. І хто прийшов до цього розуміння – той і пізнав її...
Мудрість світу тисячоліттями шукала Правду. Найкращі, найдопитливіші представники людства (ось вони – “мудреці”) невтомно вишукували її, спрямовуючи очі свої у напрямку до духовного Сходу, сподіваючись побачити, просвітитися світлом Істини. І зоря Господня таки привела їх (як приводить і донині) до Сонця Правди – Христа! “І звів я очі свої, та й побачив”, – говорить пророк (див. Захарії 2.5). “А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його”, – вторує йому інший (Малахії 4.2). “Велике милосердя нашого Бога, що Ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”, – підтверджує і Лука (Лк. 1.78–79)…
Блаженної пам’яті отець Олександр Мень у відомій праці своїй “Історія релігії” зазначає:
“На протязі сторіч люди обійшли безліч доріг та стежинок; вони випробували і зважили майже усе, що в стані був охопити людський дух, – від світозаперечуючої містики до богозаперечуючого матеріалізму. І лише тоді, коли шляхи ці були пройдені і пошуки вичерпані, настала, висловлюючись біблійною мовою, “повнота часу”. Світ виявився поставленим перед Відкриттям найбільших таємниць, і людині були вказані шляхи до досконалого життя…”
Мудрість світу, якщо це дійсно мудрість, неодмінно приходить до Премудрості Божої. Ті, хто з надією споглядають на Схід, – неодмінно побачать Світло. “Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а хто стукає – відчинять йому” (Мф. 7.8).
Пастéр якось висловився так: “Я молюся в своїй лабораторії”. Молюся не в розумінні лише прямої, безпосередньої молитви, але в розумінні пізнання Бога, відновлення зв’язку із Ним. Творець пізнається через Своє творіння, як і сказано: “Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме” (Рим. 1.20). І неупереджений дослідник, навіть будучи вихованим на традиціях войовничого атеїзму, якщо буде щирим перед самим собою, обов’язково приходить до цієї “дитинки мужеської статі”, до просвічуючої усе віри.
“Дві речі у цьому світі вражають мене, – в захоплені написав філософ Емануїл Кант, – це зоряне небо над головою, і моральний закон всередині мене”. Буквальні й духовні зорі… Вони ведуть нас до Христа, ведуть до Першооснови усього сущого. Тільки зуміймо побачити їх. Лишень піднімімо очі свої до безмежності нічного зоряного неба і, завмерши, прислухаймося до свого власного серця. І тоді ми почуємо ніжне дихання новонародженої Дитини, та тиху і водночас величну й могутню музику сфер: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля”…
З книги "Іще ніч..." (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
“ЗВІЗДА ЯСНА…”
Запитання: Яка зірка привела дві тисячі років тому волхвів до новонародженого Ісуса?
Відповідь: “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці (церковнослов’янською – “волхви”) прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому…” (Мф. 2.1–2).
Яку ж “зорю Його” бачили мудреці на сході? Безумовно, під час дослідження Святого Письма нас цікавить у першу чергу не буква, а дух. Бо ж “Усе Писання Богом натхненне (читай – духовне) і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2Тим. 3.16–17). А відтак і події, змальовані у ньому, являють найбільшу цінність тоді лишень, коли розглядаються саме з позиції духу. Біблія не є таким собі посібником з історії чи астрономії і не призначена для дослідження метеорологічних явищ природи Землі, хоча в ній можна знайти й таку інформацію. Та буквальні події, змальовані у Книзі книг – то є завжди тінь духовних речей. Тому-то й не суть важливо: чи по букві та зоря була кометою, а чи яким атмосферним феноменом. По духу вона була “зорею Його”, зорею Божою, а отже, духовною зорею, бо “Бог є Дух” (Ів. 4.24). І зоря ця – не що інше як зоря провидіння Господнього, що приводить тих, хто шукають істину, до віри! Провідна зоря…
Недаремно новонароджений Ісус іменується в Євангелії “Дитинкою мужеської статі”. Адже чоловіча стать біблійною мовою символізує віру, розуміння, Христа (на відміну від жіночої, відповідно – життя, чуття і церкви). Христос явив Собою Отця – явив віру, що чинна (здійснюється) Любов’ю, і що веде до Любові. Прийти до Христа – і означає прийти до цієї віри смиренної, до премудрості Божої, – прийти до Істини.
Що є Істина? В чому вона? Істина полягає в одному слові: Возлюби! Возлюби, а для цього змирись, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи! З миром, мирно, смиренно...
“Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, – настановляє Господь, – бо Я лагідний і сумирний серцем” (Мф. 11.29). “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!” (див. 1Петра 5.5; Як. 4.6), – напучує апостол. “Шукайте правди, шукайте смирення...” (Соф. 2.3), – закликає пророк.
Шукайте Правди, шукайте Смирення! Смирення і є у дійсності правдою Христовою – дверима Благодаті, ліствицею в Небо, дорогою в Царство Боже. Єдиною Божою істиною. І хто прийшов до цього розуміння – той і пізнав її...
Мудрість світу тисячоліттями шукала Правду. Найкращі, найдопитливіші представники людства (ось вони – “мудреці”) невтомно вишукували її, спрямовуючи очі свої у напрямку до духовного Сходу, сподіваючись побачити, просвітитися світлом Істини. І зоря Господня таки привела їх (як приводить і донині) до Сонця Правди – Христа! “І звів я очі свої, та й побачив”, – говорить пророк (див. Захарії 2.5). “А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його”, – вторує йому інший (Малахії 4.2). “Велике милосердя нашого Бога, що Ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”, – підтверджує і Лука (Лк. 1.78–79)…
Блаженної пам’яті отець Олександр Мень у відомій праці своїй “Історія релігії” зазначає:
“На протязі сторіч люди обійшли безліч доріг та стежинок; вони випробували і зважили майже усе, що в стані був охопити людський дух, – від світозаперечуючої містики до богозаперечуючого матеріалізму. І лише тоді, коли шляхи ці були пройдені і пошуки вичерпані, настала, висловлюючись біблійною мовою, “повнота часу”. Світ виявився поставленим перед Відкриттям найбільших таємниць, і людині були вказані шляхи до досконалого життя…”
Мудрість світу, якщо це дійсно мудрість, неодмінно приходить до Премудрості Божої. Ті, хто з надією споглядають на Схід, – неодмінно побачать Світло. “Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а хто стукає – відчинять йому” (Мф. 7.8).
Пастéр якось висловився так: “Я молюся в своїй лабораторії”. Молюся не в розумінні лише прямої, безпосередньої молитви, але в розумінні пізнання Бога, відновлення зв’язку із Ним. Творець пізнається через Своє творіння, як і сказано: “Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме” (Рим. 1.20). І неупереджений дослідник, навіть будучи вихованим на традиціях войовничого атеїзму, якщо буде щирим перед самим собою, обов’язково приходить до цієї “дитинки мужеської статі”, до просвічуючої усе віри.
“Дві речі у цьому світі вражають мене, – в захоплені написав філософ Емануїл Кант, – це зоряне небо над головою, і моральний закон всередині мене”. Буквальні й духовні зорі… Вони ведуть нас до Христа, ведуть до Першооснови усього сущого. Тільки зуміймо побачити їх. Лишень піднімімо очі свої до безмежності нічного зоряного неба і, завмерши, прислухаймося до свого власного серця. І тоді ми почуємо ніжне дихання новонародженої Дитини, та тиху і водночас величну й могутню музику сфер: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля”…
З книги "Іще ніч..." (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
Комментариев нет:
Отправить комментарий